Скоропад Іван Володимирович
Іван Скоропад Володимирович (2 серпня 1908, Чернявка — 1981, Костромська область[1]) — радянський воїн, у роки німецько-радянської війни командир 196-го гвардійського артилерійського полку (89-та гвардійська стрілецька дивізія). Отримав звання гвардії майора в 1945 році під час операцій на 1-му Білоруському фронті[2].
| Іван Скоропад Володимирович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народження |
2 серпня 1908 Чернявка, Липовецький повіт, Київська губернія, Російська імперія | |||||
| Смерть |
1981 (~73 роки) Гагаріно, Костромська область, СРСР | |||||
| Національність | Українець | |||||
| Країна |
 СРСР | |||||
| Приналежність |
 Радянська армія | |||||
| Вид збройних сил | Сухопутні війська СРСР | |||||
| Роки служби |
1939–1940 1941—1945 | |||||
| Партія | ВКП(б) | |||||
| Звання |
 Майор | |||||
| Командування |
196 гвардійський артилерійський полк 89-та гвардійська стрілецька дивізія | |||||
| Війни / битви |
Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна •Битва під Дубном •Смоленська битва (1941) •Бєлгородсько-Харківська операція •Битва за Берлін | |||||
| Нагороди |
| |||||
 Скоропад Іван Володимирович у Вікісховищі | ||||||
Біографія ред.
Народився 2 серпня 1908 року в селі Чернявка Липовецького повіту Київської губернії (нині Оратівський р-н, Вінницької області) в родині селянина. Етнічний українець. Нащадок козацького старшини[3] (Кальницького полку). Член ВКП(б) з червня 1942 року.
1 жовтня 1930 року Погребищенським РВК[4] Вінницької області був призваний до лав Червоної Армії. Як кадровий солдат перший військовий досвід отримав у Радянсько-фінській війні.
22 червня 1941 року у складі перших перебував на Південно-Західному фронті. Через три дні був важко поранений. У ході оборонних боїв влітку — восени 1941 року війська фронту чинили завзятий опір наступаючому противнику, завдали великої шкоди у боях у районі Луцьк, Дубно, Рівне, тривалий час стримували ворога під Києвом.
У червні 1942 року вступає до лав ВКПб. У 1943 році старший лейтенант Скоропад І. В., командир роти 557-го стрілецького полку 160-ї стрілецької дивізії. У боях за ст. Люботин власноруч знищив мінометну роту і придушив вогневу точку зі станковим кулеметом противника.
30 серпня 1944 року отримав звання гвардії капітан та призначений командиром 196-го Гвардійського артилерійського полку 89-ї Гвардійської стрілецької дивізії. У нагородному листі записано, що в період оборонних боїв з квітня по серпень 1944 року дивізіон, яким керує Скоропад І. В., зробив велику роботу на своїй ділянці зі створення жорсткої оборони, це сприяло подальшим наступальним діям наших частин.
У період настання 23 серпня 1944 року та виходу наших частин до державного кордону річки Прут під його керівництвом було створено умови, щоб у результаті взяти в полон до 350 солдатів та офіцерів Вермахту.
У 1945 році воює на 1-му Білоруському фронті. У цей же момент під час прориву оборони противника в районі на південь від Варшави провів успішні наступальні дії. А саме, вбито до 120 нацистів і пригнічено вогонь двох артилерійських та однієї мінометної роти. Разом з його силами підтримуючи передові батальйони до річки Пилиця (Польща) було відбито дві контратаки противника і як результат до кінця дня 14 січня 1945 року піхота заволоділа переправою і повністю форсувала річку. Пряме наведення 15-го та відбиті три контратаки 17 січня забезпечили повноцінне просування нашої піхоти вперед.
У найважчих боях за Рейхстаг із 21 по 27 квітня під його командуванням спільними зусиллями було розбито 4 вузли опору в кам'яних бункерах, при цьому було вбито та поранено 70 нацистів, знищено важливі точки і зброю. Дії дивізіону сприяли окупації радянськими частинами двох кварталів гір. Військову кар'єру закінчив у Берліні.
Нагороди ред.
27 березня 1943 року отримав орден «Орден Червоної Зірки»[5].
3 листопада 1944 Медаль «За бойові заслуги»[6] та Орден Вітчизняної війни.
За період прориву на польському напрямі 14—17 січня 1944 року нагороджений орденом «Червоний Прапор»[7].
За героїзм і мужність, виявлену під час окупації Берліна 30 квітня 1945 року гвардії майор Скоропад Іван Володимирович був представлений до медалі: «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»[8] та медаль «За взяття Берліна»[9].
Література ред.
Примітки ред.
- ↑ Скоропад Иван Владимирович . Дивизион! По Берлину! Огонь!. starina44.ru. Процитовано 28 липня 2022.
- ↑ Скоропад Иван Владимирович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Процитовано 28 липня 2022.
- ↑ Рідні. Скоропад. ridni.org (укр.). Процитовано 28 липня 2022.
- ↑ Перечень мобилизованных в годы Второй Мировой войны Погребищенским РВК, Украинская ССР, Винницкая обл. www.teatrskazka.com. Процитовано 28 липня 2022.
- ↑ Скоропад Иван Владимирович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Процитовано 28 липня 2022.
- ↑ Скоропад Иван Владимирович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Процитовано 28 липня 2022.
- ↑ Скоропад Иван Владимирович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Процитовано 28 липня 2022.
- ↑ Скоропад Иван Владимирович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Процитовано 28 липня 2022.
- ↑ Скоропад Иван Владимирович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Процитовано 28 липня 2022.