89-та гвардійська стрілецька дивізія
89-та гвардійська стрілецька дивізія — гвардійське формування (з'єднання, стрілецька дивізія) РСЧА ЗС СРСР, яка брала участь у Німецько-радянській війні.
| 89-та гвардійська стрілецька Бєлгородско-Харківська Червоного Прапора ордена Суворова дивізія (89-та гв. Сд) | |
|---|---|
| 89-я гвардейская стрелковая дивизия | |
 | |
| На службі | 18 квітня 1943 — 1 грудня 1945 |
| Країна |
 Радянський Союз |
| Вид | Радянська армія |
| Тип | сухопутні війська |
| Війни/битви | Друга світова війна: брала участь у звільнені Бєлгорода, Харкова, Яссько-Кишинівській, Варшавсько-Познанській і Берлінській наступальній операціях |
| Нагороди |
   |
| Почесні найменування | «Бєлгородська», «Харківська» |
Повний дійсне найменування, після закінчення війни — 89-та гвардійська стрілецька Бєлгородско-Харківська Червоного Прапора ордена Суворова дивізія. Умовне найменування — польова пошта № 52500.
Історія ред.
За мужність та героїзм особового складу 160-ї стрілецької дивізії (160 сд), проявлені в боях з нацистами, 18 квітня 1943 року, було присвоєно почесне звання «Гвардійська» і новий військовий № 89[1].
Ця дивізія перша, у ЗС СРСР, отримала почесні найменування від двох міст[2] — 5 серпня 1943 року після звільнення Бєлгорода[3] і 23 серпня 1943 після звільнення Харкова[4].
Брала участь у звільнені Бєлгорода, Харкова, Яссько-Кишинівській, Варшавсько-Познанської і Берлінській наступальній операції.
Бойовий шлях ред.
1943 рік ред.
Дивізія брала участь в битві під Курськом, а потім спільно з іншими з'єднаннями Степового фронту — у звільненні Бєлгорода (5 серпня) та Харкова (23 серпня). За бойові заслуги їй було присвоєно почесні найменування Бєлгородської та Харківської. Розвиваючи наступ, частини дивізії 29-30 вересня з ходу форсували Дніпро і захопили плацдарм на його західному березі в 25 км на південний схід від Кременчука. За цей подвиг 25 воїнів з'єднання удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Після форсування Дніпра дивізія в складі 37-ї, потім 53-й армій Степового (з 20 жовтня 1943 2-го Українського) фронту вела бої за звільнення Правобережної України, діючи на Криворізькому напрямку.
1944 рік ред.
За успішне виконання бойових завдань командування 8 січня 1944 дивізія нагороджена орденом Червоного Прапора. У січні — лютому брала участь в Кіровоградській і Корсунь-Шевченківської операції, форсувала річки Південний Буг (19 березня), Дністер (7 квітня) та у взаємодії з іншими дивізіями 5-ї ударної армії 3-го Українського фронту брала участь у звільнені Кишинева (24 серпня). У жовтні дивізія була перекинута до Польщі.
1945 рік ред.
У січні, в складі 5-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту проривала оборону нацистів на південь від Варшави. 21 січня перетнула державний кордон Польщі з Німеччиною і 1 лютого форсувала річку Одер. Брала участь в операції по утриманню і розширенню плацдарму в районі Кюстрина в лютому-березні 1945 року. Завершальним етапом бойового шляху дивізії був штурм Берліна, за що вона нагороджена орденом Суворова 2 ступеня.
В останніх боях з нацистами багато воїнів дивізії проявили високу дисципліну, героїзм і мужність. Командир відділення 6-ї стрілецької роти 270-го стрілецького полку сержант А. С. Маніта 23 квітня під час штурму одного з кварталів міста закрив грудьми амбразуру ворожої вогневої точки, яка перегороджувала шлях атакуючим підрозділам. А. С. Маніта посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
За роки війни дивізія завдала противнику великих втрат у живій силі і техніці. 10 880 вояків дивізії нагороджені орденами і медалями, а 55 — удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
1946 рік ред.
У період демобілізації СРСР 89 гв.сд була переформована в 89-ту гвардійську механізовану дивізію.
Склад ред.
- управління дивізії
- 267-й гвардійський стрілецький полк
- 270-й гвардійський стрілецький полк
- 273-й гвардійський стрілецький полк
- 196-й гвардійський артилерійський полк
- 98-й окремий гвардійський винищувально-протитанковий дивізіон.
- 91-я окрема гвардійська розвідувальна рота.
- 104-й окремий гвардійський саперний батальйон
- 158-й окремий гвардійський батальйон зв'язку (6 окрема гвардійська рота зв'язку)
- 595-й (94-й) окремий медико-санітарний батальйон
- 93-а окрема гвардійська рота хімічного захисту
- 745-я (95-я) автотранспортна рота
- 670-я (92-я) польова хлібопекарня
- 697-й (96-й) дивізійний ветеринарний лазарет
- 519-а польова поштова станція (польова пошта № 52500)
- 437-а польова каса Держбанку СРСР
Командування ред.
Командири дивізії (період) ред.
Баксов Олексій Іванович (18.04.1943 — 01.06.1943), полковник- Серюгін Михайло Петрович (02.06.1943 — 20.06.1944), полковник
- Пігін Іван Олексійович (21.06.1944 — 15.07.1944), полковник
- Серюгін Михайло Петрович (16.07.1944 — 23.04.1945), генерал-майор
- Колесніков Георгій Якович (24.04.1945 — 09.05.1945), полковник[1]
Командири полків ред.
267-й гвардійський стрілецький полк ред.
- Тимошенко Дмитро Кузьмич (18.04.1943 — 25.05.1944)
- Середа Григорій Олексійович (з 13.06.1943)
- Красноплахтов Павло Митрофанович (31.05.1944 — 11.11.1944)
- Іньков Федір Іванович (11.11.1944 — 24.03.1946)
- Степаненко Федір Омелянович (08.12.1944 — 03.08.1945)
- Телегін Яків Іванович (з 03.08.1945)
- Чапаєв Костянтин Васильович (з 24.03.1946)
270-й гвардійський стрілецький полк[6] ред.
- Циганков Петро Трохимович (18.04.1943 — 03.05.1943)
- Прошунін Микола Еммануїлович (13.06.1943 — 13.12.1943), поранений
- Сергієнко Іван Якович (13.12.1943 — 27.09.1944)
- Петров Євген Андрійович (з 03.04.1944)
- Андрєєв Костянтин Юхимович (з 04.05.1945)
273-й гвардійський стрілецький полк ред.
- Бунін Василь Васильович (13.06.1943 — 17.09.1943)
- Смірнов Василь Федорович (17.09.1943 — 29.12.1945), (19 жовтня 1943 майор, в. о. комполка).
Нагороди дивізії ред.
- 18 квітня 1943 року — «Гвардійська» — почесне звання присвоєно наказом Народного комісара оборони СРСР від 18 квітня 1943 року за виявлену відвагу в боях за Вітчизну, за стійкість, мужність, дисципліну і організованість, за героїзм особового складу;
- 5 серпня 1943 року — «Білгородська» — почесне найменування присвоєно наказом Верховного Головнокомандуючого від 5 серпня 1943 року за відзнаку в боях при звільненні Бєлгорода;
- 23 серпня 1943 року — «Харківська» — почесне найменування присвоєно наказом Верховного Головнокомандуючого від 23 серпня 1943 року за відзнаку в боях під час звільнення Харкова;
- 8 січня 1944 року — Орден Червоного Прапора — нагороджена указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 січня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування при визволенні Правобережної України на криворізькому напрямку і проявлені при цьому доблесть і мужність;
- червень 1945 року — Орден Суворова 2-го ступеня — нагороджена указом Президії Верховної Ради СРСР за зразкове виконання бойових завдань командування, штурм Берліна і проявлені при цьому доблесть і мужність.
Нагороди частин дивізії:
Військовослужбовці дивізії, які відзначилися в боях ред.
10 880 вояків дивізії нагороджені орденами і медалями, а 55 — удостоєні звання Героя Радянського Союзу.[9]
- Арнаутов Петро Іванович, гвардії старший сержант, помічник командира взводу 267 гвардійського стрілецького полку.
- Демидов Іван Григорович, гвардії сержант, командир гарматної розрахунку 196 гвардійського артилерійського полку.
- Кушнарьов Дмитро Пантелійович, гвардії старший сержант, командир відділення 104 окремого гвардійського саперного батальйону.
- Муртазін Кирило Абдуллович, гвардії старший сержант, командир відділення 104 окремого гвардійського саперного батальйону.
Пам'ять ред.
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Пам'ятный знак 89-ій гв. мсд в селищі Пісочин |
Примітки ред.
- ↑ а б 89-я гвардейская Белгородско-Харьковская стрелковая дивизия. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
- ↑ 89-я дивизия города Горького. Архів оригіналу за 4 липня 2009. Процитовано 9 липня 2019.
- ↑ Сталин И. В. Приказ Верховного Главнокомандующего 5 августа 1943 года № 2. Архів оригіналу за 9 вересня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
- ↑ Сталин И. В. Приказ Верховного Главнокомандующего № 4, от 23 августа 1943 года. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
- ↑ Действующая армия. Перечни войск. Перечень № 5. Стрелковые, горно-стрелковые, мотострелковые и моторизованные дивизии.
- ↑ до 18 апреля 1943 года — 537-й стрелковый полк 160 сд
- ↑ Приказ Верховного Главнокомандующего № 0299 от 7 сентября 1944 года
- ↑ Приказ Верховного Главнокомандующего № 058 от 5 апреля 1945 года
- ↑ (Кавалери ордена Слави трьох ступенів) ориг.: Кавалеры ордена Славы трех степеней. Краткий биографический словарь — М..: Военное издательство, 2000.
Література ред.
- Пред. Гл. ред. комиссии А. А. Гречко. «Белгородско-Харьковская стрелковая дивизия» // Советская Военная Энциклопедия (В 8 томах). — М.: Воениздат, 1976. — Т. 1. — С. 421. — 640 с. — 106 000 экз.
- Белгородско-Харьковская стрелковая дивизия//Великая Отечественная война 1941—1945: энциклопедия /главный редактор генерал армии, профессор М. М. Козлов. — М.:Советская энциклопедия, 1985.- С.81-82
- Борисенко Н. Днепровский рубеж: трагическое лето 1941-го. — Могилёв, 2005.
- Борисенко Н. 1941-й: Пылающие рубежи Днепра и Сожа. — Могилёв: АмелияПринт, 2011. — 660 с. — ISBN 978-985-6891-18-5.
- Мурадян В. А., «Боевое братство», Москва, 1979.
- «В боях за Харьковщину», Харьков, «Прапор», 1973, 3-е изд., с. 327—332.
- Боев М. В боях за Белгород. Воронеж, 1973;
- Боев М. В боях за Харьковщину. Воспоминания участника Великой Отечественной войны. Изд. 3-е, Харьков, 1973 г.
Посилання ред.
- Форум о 160 сд/ 89 гв.сд [Архівовано 28 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Сайт о 160 сд/ 89 гв.сд [Архівовано 5 липня 2019 у Wayback Machine.]
- 89-я гв. сд [Архівовано 24 липня 2019 у Wayback Machine.]
- 160-я (89-я гв) сд [Архівовано 15 червня 2019 у Wayback Machine.]