Симеон Атанасов Щерев (болг. Симеон Атанасов Щерев; 8 лютого 1959(19590208), Микрево, Благоєвградська область) — болгарський борець вільного стилю, чемпіон, срібний та дворазовий бронзовий призер чемпіонатів світу, триразовий чемпіон, дворазовий срібний та чотириразовий бронзовий призер чемпіонатів Європи, бронзовий призер Олімпійських ігор.

Симеон Щерев
Симеон Атанасов Щерев
Simeon Shterev at the 2016 Summer Olympics.jpg
Загальна інформація
Національність болгарин
Громадянство Flag of Bulgaria.svg Болгарія
Місце проживання Софія
Народження 8 лютого 1959(1959-02-08) (62 роки)
Микрево, Благоєвградська область, Народна Республіка Болгарія
Зріст 166 см
Вага 66 кг
Спорт
Країна Болгарія Болгарія
Вид спорту боротьба
Дисципліна вільна боротьба
Клуб «Левські-Спартак» Софія
Нац. збірна Болгарія Болгарія
Тренери Іван Стоїлков
Участь і здобутки
CMNS: Симеон Щерев у Вікісховищі
Нагороди
Медаль Прогрес (Азербайджан)
Спортивні медалі
Представник Болгарія Болгарія
Олімпійські ігри
Бронза Сеул 1988 Вільна боротьба, 62 кг
Чемпіонати світу з боротьби
Золото Скоп'є 1981 Вільна боротьба, 62 кг
Срібло Едмонтон 1982 Вільна боротьба, 62 кг
Бронза Київ 1983 Вільна боротьба, 62 кг
Бронза Будапешт 1986 Вільна боротьба, 68 кг
Чемпіонати Європи з боротьби
Срібло Прєвідза 1980 Вільна боротьба, 62 кг
Бронза Лодзь 1981 Вільна боротьба, 62 кг
Золото Варна 1982 Вільна боротьба, 62 кг
Золото Будапешт 1983 Вільна боротьба, 62 кг
Золото Єнчепінг 1984 Вільна боротьба, 62 кг
Бронза Лейпциг 1985 Вільна боротьба, 68 кг
Срібло Пірей 1986 Вільна боротьба, 68 кг
Бронза Велико Тирново 1987 Вільна боротьба, 68 кг
Бронза Манчестер 1988 Вільна боротьба, 62 кг

БіографіяРедагувати

Спортивна кар'єраРедагувати

Боротьбою почав займатися з 1972 року. Срібний призер чемпіонату світу 1979 року серед юніорів. Бронзовий призер чемпіонату Європи 1982 року серед молоді. Виступав за борцівський клуб «Левські-Спартак» із Софії. Володар Золотого пояса «Дан Колов» за 1982 рік.

Першу нагороду на дорослих змаганнях найвищого рівня здобув у 1980 році, посівши друге місце на чемпіонаті Європи. У фіналі поступився радянському борцеві Магомеду-Гасану Абушеву.

Наступного року на чемпіонаті Європи був третім, але виграв перший же свій чемпіонат світу, подолавши у фіналі Марьяна Скубажа з Польщі.

У 1982 році став чемпіоном Європи, перемігши у вирішальній сутичці турка Юсуфа Гамбаза, і посів друге місце на чемпіонаті світу, поступившись у фіналі видатному українському борцю Сергію Бєлоглазову.

Наступного року переміг у фіналі континентальної першості чуваського борця Івана Григор'єва і вдруге став чемпіоном Європи та став бронзовим призером чемпіонату світу.

У 1984 році втретє поспіль став чемпіоном Європи — у фіналі переміг радянського борця Віктора Алексєєва. Чемпіонат світу того року не проводився через Олімпіаду, що мала проводитись у Лос-Анджелесі, але і на неї Симеон Щерев не потрапив через бойкот ігор Радянським Союзом та його сателітами, до яких входила і Болгарія.

У 1985 у Симеона Щерева відбувся спад у спортивних результатах. На чемпіонаті Європи він став лише третім, а на світовій першості не потрапив до трійки призерів, посівши четверте місце.

Наступного року результати дещо поліпшились — друге місце на континентальній першості (у фіналі програв дагестанцю Абдуллі Магомедову) та третє на світовій.

У 1987 — бронза європейської першості і лише п'яте місце на чемпіонаті світу.

У 1988 знову посідає третє місце на чемпіонаті Європи і нарешті отримує можливість виступити на Олімпіаді. На іграх в Сеулі Щерев перемагає всіх суперників, але програє американцю Джону Сміту 6-3, який потім перемагає радянського борця Степана Саркісяна і стає чемпіоном. Все ж таки болгарський борець не втрачає свого шансу отримати олімпійську нагороду — у поєдинку за третє місце він здобуває перемогу над іранцем Акбаром Фаллахом і завойовує бронзову медаль.

Після Олімпіади Симеон Щерев практично залишає спортивні виступи на змаганнях найвищого рівня. Через сім років він робить спробу повернутися, але на чемпіонаті світу 1995 року займає лише чотирнадцяте місце, після чого остаточно завершує кар'єру спортсмена.

Тренерська кар'єраРедагувати

Після завершення активних виступів на борцівському килимі Симеон Щерев переходить на тренерську роботу. Був президентом Федерації боротьби Болгарії. На цій посаді у 1998 році його змінив олімпійський чемпіон та семиразовий чемпіон світу і семиразовий чемпіон Європи Валентин Йорданов. Симеон Щерев продовжував займатися тренерською діяльністю, очолював перші чоловічу та жіночу збірні команди Болгарії з боротьби. Серед його підопічних п'ятиразова чемпіонка світу, шестиразова чемпіонка Європи, двічі срібна олімпійська медалістка Станка Златева, бронзовий олімпійський медаліст, чемпіон світу, багаторазовий призер чемпіонатів Європи Радослав Веліков, дворазовий призер чемпіонатів світу з вільної боротьби, призер чемпіонату Європи з греко-римської боротьби Красимир Кочев, чемпіон світу, дворазовий призер чемпіонатів Європи Михаїл Ганєв. У 2011 році Симеон Щерев був оголошений найкращим жіночим тренером з боротьби за версією Міжнародної федерації об'єднаних стилів боротьби (FILA).[1] Після невдалого виступу болгарських борців на літніх Олімпійських іграх 2012 року в Лондоні, де вони, завдяки Станці Златевой, вибороли лише одну срібну нагороду, був звільнений президентом Федерації боротьби Болгарії Валентином Йордановим з посади головного тренера збірної. Після цього очолив жіночу збірну Азербайджану з вільної боротьби. Під його керівництвом збірна виборола дві медалі на Чемпіонаті світу з боротьби 2015 року в Лас-Вегасі — 1 срібну (колишня українка Марія Стадник) і 1 бронзову (колишня білоруска Юлія Раткевич).[2] На Європейських іграх 2015 року в Баку його підопічні вибороли дві золоті (Марія Стадник і колишня представниця Молдови Анжела Дороган) та одну бронзову (ще одна колишня українка Наталя Синишин) нагороди. Після перемоги Марії Стадник над представницею Болгарії Єлицею Янковою з рахунком 12-1, Щерев одягнув прапор Азербайджану, і проніс його на плечах перед президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим і його дружиною, що було сприйнято його співвітчизниками, як вияв неповаги до своєї країни.[3]

РодинаРедагувати

З дружиною Марією мають трьох синів — Симеона, Миколая і Сашо. Старший син Симеон Щерев (нар. 1985) — відомий футболіст. Грав за футбольні клуби «Локомотив» із Софії, «Беласиця» з Петрича і грецький «Мессіньякос» з Каламати.

Спортивні результатиРедагувати

Виступи на ОлімпіадахРедагувати

Змагання Збірна Вагова категорія Місце
Літні Олімпійські ігри 1988   Болгарія 62 кг   Бронза

Виступи на Чемпіонатах світуРедагувати

Змагання Збірна Вагова категорія Місце
Чемпіонат світу з боротьби 1981   Болгарія 62 кг   Золото
Чемпіонат світу з боротьби 1982   Болгарія 62 кг   Срібло
Чемпіонат світу з боротьби 1983   Болгарія 62 кг   Бронза
Чемпіонат світу з боротьби 1985   Болгарія 68 кг 4
Чемпіонат світу з боротьби 1986   Болгарія 68 кг   Бронза
Чемпіонат світу з боротьби 1987   Болгарія 68 кг 5
Чемпіонат світу з боротьби 1995   Болгарія 68 кг 14

Виступи на Чемпіонатах ЄвропиРедагувати

Змагання Збірна Вагова категорія Місце
Чемпіонат Європи з боротьби 1980   Болгарія 62 кг   Срібло
Чемпіонат Європи з боротьби 1981   Болгарія 62 кг   Бронза
Чемпіонат Європи з боротьби 1982   Болгарія 62 кг   Золото
Чемпіонат Європи з боротьби 1983   Болгарія 62 кг   Золото
Чемпіонат Європи з боротьби 1984   Болгарія 62 кг   Золото
Чемпіонат Європи з боротьби 1985   Болгарія 68 кг   Бронза
Чемпіонат Європи з боротьби 1986   Болгарія 68 кг   Срібло
Чемпіонат Європи з боротьби 1987   Болгарія 68 кг   Бронза
Чемпіонат Європи з боротьби 1988   Болгарія 62 кг   Бронза

Виступи на інших змаганняхРедагувати

Змагання Збірна Вагова категорія Місце
Балканські ігри 1979   Болгарія 62 кг   Золото
Гран-прі Німеччини з боротьби 1981   Болгарія 62 кг   Бронза
Гран-прі FILA 1988   Болгарія 62 кг   Золото

ПриміткиРедагувати

  Зовнішні відеофайли
Відео поєдинків Симеона Щерева
  Поєдинок проти американця Ренді Льюїса на чемпіонаті світу 1982 року
  Поєдинок проти Анджея Кубяка на чемпіонаті Європи 1987 року]
  Поєдинок проти австрійця Зігмунда Келевіца на чемпіонаті світу 1986 року

ПосиланняРедагувати