Серо Ханзадян

вірменський письменник

Cepó Миколайович Ханзадян (вірм. Սերո Նիկոլայի Խանզադյան, 19151998[4]) — вірменський радянський письменник.

Серо Ханзадян
вірм. Սերո Նիկոլայի Խանզադյան
Народився 3 грудня 1915(1915-12-03)[1][2]
Ґоріс, Єлизаветпольська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія[3][1][2]
Помер 26 червня 1998(1998-06-26) (82 роки)
Єреван, Вірменія
Поховання
Країна  Російська імперія
 СРСР
 Вірменія
Національність вірмени[1]
Діяльність письменник
Мова творів вірменська
Жанр історичний роман
Членство СП СРСР
Партія ВКП(б)[1]
Діти Ararat Khanzadyand
Нагороди

CMNS: Серо Ханзадян у Вікісховищі

Життєпис ред.

Серо Ханзадян нродився в Горісі, в родині землероба 20 листопада (3 грудня) 1915 року.

Після закінчення у 1934 році педагогічного технікуму в Горісі працював сільським вчителем. Також у 18-річному віці служив у лавах Червоної армії. Учасник німецько-радянської війни.

З липня 1941 року Серо Ханзадян воював на Західному фронті. У 1941 році був тяжко поранений і відправлений до госпіталю. З квітня 1942 року він командир мінометного взводу та командир мінометної роти 261-го стрілецького полку 2-ї стрілецької дивізії. Воював на Волховському, Ленінградському, 2-му Прибалтійському, 2-му і 3-му Білоруських фронтах. Брав участь у Синявінській, Мгінській, Ленінградсько-Новгородській, Новгородсько-Лужській, Псковсько-Островській, Прибалтійській та Ризькій операціях, боях з Курляндським угрупованням противника.

Творчість ред.

Особистий бойовий досвід Серо Ханзадяна у Другій світовій війні став поштовхом до створення «Щоденника бою» («Три роки: 291 день»). Роман, написаний у 1972 році, став одним з найвідоміших творів радянської військової художньої літератури того часу. У 1950 році він видав свій перший роман, присвячений обороні Ленінграда.

"Нереалізована смерть — це смерть, але усвідомлена смерть — вічність!. Роман «Земля» (т. 1-2, 1954—1955, виданий російською мовою в 1956—1957) розповідає про селян у післявоєнний період.

Серо Ханзадян часто згадує про історію вірмено-російських відносин у своїй «Мхитарі Спарапеті» (1961) та інших роботах. У одному зі своїх інтерв'ю письменник нагадав, що робота над оповіданням про Мхітара Спарапета і Давида Бека, великих захисників вірменської нації початку 18 століття, почалася ще під час війни. У «Мхітарі Спарапеті», як і в інших творах, у центрі уваги ідея сильної дружби між вірменським і російським народом. Робота «Хорувель» — це гімн сильній волі селянина, наполегливо слідуючи плугу, незважаючи на біль і спрагу[5].

Окрім війни, Серо Ханзадян пише про, як уже згадувалося, історію Вірменії і, зокрема, одну з найтемніших сторінок — Геноцид вірмен 1915 року[6]

Відомий також історичним романом «Цариця Вірменська» історичний роман дії якого відбуваються в стародавній державі Хайаса в 2 тисячолітті до н.е.

Роман розповідає про зусилля вірменських правителів об'єднати розрізнені князівства в централізовану державу.

Громадська діяльність ред.

Серо Ханзадян був членом ВКП(б) з 1943 року.

З 1989 по 1991 роки обирався народним депутатом Верховної Ради СРСР 12 скликання.

Смерть ред.

 
Пам'ятник Серо Ханзадяну в Горі

Помер Серо Ханзадян 26 червня 1998 року. Похований в Пантеоні імені Комітаса (Єреван).

Нагороди та премії ред.

Література ред.

  • Ханзадян С. Три роки 291 день. Переклад О. Божко. – К., 1984.
  • История армянской советской литературы. — М., 1966.
  • Агабабян С. Художественная задача и её решение // Дружба народов. — 1966. — № 2.

Примітки ред.

  1. а б в г Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. ԽուդավերդյանՀայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974. — Т. 5. — С. 12.
  2. а б Вірменська коротка енциклопедіяՀայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 2.
  3. Ханзадян Серо Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Ханзадян Сергей Николаевич
  5. Armenian House.org Sero Khanzadyan biography. (англ.)
  6. Khanzadyan's memorial tombstone at Komitas Pantheon(англ.)
  7. Мэрия г. Еревана — Почётные граждане г. Еревана. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 16 травня 2019. 

Посилання ред.