Селецький Іван Якович

Іван Якович Селецький (1743 — 6 серпня 1810) — український військовий і державний діяч в Гетьманщині та Російській імперії, автор панегіріків, таємний радник (1797), катеринославський губернатор (17971801).

Іван Якович Селецький
Катеринославський губернатор
1797 — 1801
Народився 1743
Чернігівська губернія
Помер 25 липня (6 серпня) 1810
Російська імперія
Відомий як військовослужбовець, губернатор
Громадянство Російська імперія
Національність українець
Нагороди

ЖиттєписРедагувати

Народився близько 1743 у шляхетській козацькій родині на Гетьманщині. 1761 вступив на державну службу військовим канцеляристом.

З 1764 по 1767 — Сотник, потім Бунчуковий товариш і канцелярист військово-адміністративного Ніжинського полку Гетьманщини.

З 1768 в складі 2-ї армії брав участь у російсько-турецькій війні, був обер-аудитором.

У 1770-ті перебував постійно при генерал-фельдмаршалі графі Петрі Румянцеві-Задунайському. Брав участь у битві біля Рябої Могили, у битві при Ларзі і битві при Кагулі.

З 1773 по 1778 — секунд-майор, ад'ютант генерал-фельдмаршала.

У квітні 1778 звільнений з армії в імперському чині полковника. 1775 написав і опублікував у друкарні Імператорської Академії наук вірші на урочистості з нагоди укладення миру з Туреччиною.

З 1783 по 1786 — на посаді прокурора Чернігівської губернії, а з 1788 по 1793 — голова Новгород-Сіверської палати цивільного суду. Мав чин статського радника (1785), дійсного таємного радника (1793), а 14 жовтня 1797 отримав чин таємного радника.

28 березня 1797 Іван Селецький був призначений на посаду Новоросійського (Катеринославського) губернатора. У своєму листі до дружини він писав:

«Я тут знайшов ту країну, де мене всі полюбили, і пани і прості, де розуміють мою ціну, і після гордості і лайок колишніх губернаторів, а особливо Бердяєва, ім'я якого всім тут ненависне, шанують мене як свого рятівника… Мене тут на руках носять; радник у мене Гладкий, також добра людина, розумна і великий мені помічник …»

У Катеринославській губернії виявляв особливу старанність у будівництві храмів та церков.

Помер 25 липня 1810[1].

Мав земельні володіння в Сосницькому повіті Чернігівської губернії: в селах Бакаївка, Ковчин, Припутні, Томашівка, містечку Салтикова Дівиця, хуторі Заруднинському та інших.

ОцінкиРедагувати

Образ Селецького знайшов відображення в комедії Василя Капніста «Ябеда» (1796), поставленої на сцені в 1798. Персоонаж Кривосудов, якому дана характеристика «… Дому пан, цивільний голова Є сущий істини Юда і зрадник», практично повністю змальований з голови Новгород-Сіверської Палати цивільного суду. Автор зобразив у п'єсі і доньку Селецького, Софію, не змінивши навіть імені. Софія закохана в якогось Прямікова, але її хочуть видати заміж за пройдисвіта Праволова.

Селецький користувався дуже незавидною репутацією в колах українських патріотів. Так 1784 чернігівський губернський маршалок шляхти Андрій Полетика в листі до свого брата Григорія писав:

[Губернський прокурор в Чернігові Селецький] «бігаючи по домівках, розголошує, що Государиня позбавила багатьох білоруських шляхтичів дворянства за те, що вони при розборі дворянства давали свідчення, подібні до наших свідчень[2], і цими помилковими наклепами багато хто бентежиться на шкоду бідним і тим, хто потребує справедливої допомоги людей»

НагородиРедагувати

РодинаРедагувати

  • Батько — Яків Селецький, сотник
  • Мати — Ганна (в дівоцтві Оболонська)
  • Дружина — Марія (в дівоцтві Апостол), правнучка гетьмана Данила Апостола, по лінії його сина Петра
    • Донька — Софія, одружена з майором Василем Синельниковим
      • Онука — Явдоха (17821830), одружена з харківським губернатором Августом Комстадіусом
    • Донька — Варвара, одружена з Дмитром Алексєєвим

ПриміткиРедагувати

  1. Сергей Волков. Высшее чиновничество Российской империи. Краткий словарь. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 24 вересня 2018. 
  2. Мова йде про так звані „свідчення 12-ти шляхтичів“, яких було досить, аби підтвердити шляхетське походження претендентів на російське дворянство