Свято Тіла і Крові Христових

Свято Тіла і Крові Христових
Свято Тіла і Крові Христових
	Процесія Божого Тіла. Карл Еміль Доплер, полотно, олія.
Інші назви	Свято Пресвятої Євхаристії
Ким святкується	римо-католиками
Тип	Торжество
Дата	Четвер після Троїцької неділі; 60 днів після Великодня або наступної неділі
Пов'язаний з	Днем Святої Трійці і Великоднем
	Свято Тіла і Крові Христових у Вікісховищі

Свя́то Ті́ла і Кро́ві Христо́вих у католицькій церкві чи, ще як його називають в Українській греко-католицькій церкві, Свя́то Пресвято́ї Євхари́стії^[1] — свято, присвячене вшануванню Тіла і Крові Христа, в які переосутнюється хліб і вино під час Євхаристії. Відзначається як торжество в четвер, на одинадцятий день після П'ятдесятниці чи на 60 день після Великодня. Іноді це свято називають також Корпус Крісті (лат. Corpus Christi, Тіло Христове) від латинського імені свята.

Запит «Свято Пресвятої Євхаристії» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Свято виникло в XIII столітті й спочатку було місцевим. Його виникнення зазвичай пов'язують з особою блаженної Юліанни з Льєжа. 1251 року Святий Престол підтвердив це свято для Льєзької єпархії, а вже 1264 року папа Урбан IV зробив його обов'язковим для всієї церкви.

Відмінною ознакою цього свята є урочиста процесія зі Святими Дарами навколо храму або по вулицях міста. Очолюють її священники, що несуть дароносицю, за ними йдуть парафіяни. Перші згадки про процесії відносяться до XIII століття, очевидно, вони виникли майже одночасно із самим святом. У країнах з переважно протестантським населенням участь в процесії в день Тіла і Крові розглядалася як акт публічного сповідання католицької віри, оскільки протестанти не визнають Переісточення. У деяких країнах існує традиція перенесення процесії з четверга на неділю, аби у ній могла взяти участь більша кількість людей.

В Українській греко-католицькій церкві Свято Пресвятої Євхаристії було введене постановами Замойського синоду у 1720 році і відтоді відзначається щорічно.

Дні святкування торжества Тіла і Крові Христа:

2024 — 30 травня
2025 — 19 червня
2026 — 4 червня
2027 — 27 травня
2028 — 15 червня
2029 — 31 травня
2030 — 20 червня
2031 — 12 червня
2032 — 27 травня
2033 — 16 червня
2034 — 8 червня
2035 — 24 травня

Країни, в яких Свято Тіла і Крові Христових — неробочий день.

Історія свята

Свято виникло в XIII столітті. Згідно з церковним переказом, 1263 року в Больсені, невеликому містечку на північ від Рима відбулося чудо. Молодий священник із Богемії сумнівався в реальності таїнства Євхаристії - перетворення хліба і вина в тіло і кров Ісуса Христа. Після візиту до Риму він просив дозволу відслужити месу на вівтарі в крипті Санта-Крістіна-ін-Больсена. У момент підняття гостії, після того, як він благав Господа розвіяти його сумніви, він побачив, як на антимінсі у п'яти місцях виступила кров відповідно до п'яти ранам Христа на хресті (схоже диво сталося раніше в церкві Сант-Амброджо у Флоренції). Почувши про диво, папа Урбан IV, який перебував з 1262 року в Орвієто, недалеко від Больсени, послав єпископа забрати священне полотно. Реліквію було доставлено. Папа визнав цю чудесну подію і 11 серпня 1264 року поширив торжество на всю Церкву, заснувавши свято "Свято Тіла і Крові Христових" (Corpus Domini, 1264) при апостольському престолі. До цього ж періоду належить і заснування братства "Corpus Christi"^[2].

Спочатку свято було місцевим; його поширення пов'язують з особистістю святої Юліани з Льєжа. У 1251 році Святий Престол підтвердив це свято для Льєжської єпархії, а вже 1264 року папа Урбан IV зробив його обов'язковим для всієї Церкви. Днем свята було обрано саме четвер, коли Христом було встановлено таїнство Євхаристії. Суттю свята є вшанування Євхаристії - Тіла і Крові Ісуса Христа, під видами хліба і вина, які є "джерелом і звершенням цілісності християнського життя" (II Ватиканський Собор, Конституція про Церкву, § 11) і в ньому присутнє все духовне благо Церкви, тобто сам Христос. В Українській Греко-Католицькій Церкві святкування було запроваджено постановами Замойського собору 1720 року і відтоді відзначається щорічно.