Відкрити головне меню

ІсторіяРедагувати

За царату

До 1917 в Україні існував лише 21 приватний санаторій, які головним чином розташовувалися на березі Чорного моря та у лісових місцевостях. Досить розповсюджене було лікування та відпочинок у дачних місцевостях та приватних пансіонах.

Радянський період

Радянський уряд націоналізував санаторії і приватні відпочинкові місцевості та розбудував велику мережу санаторіїв. На 1 січня 1971 в Україні нараховувалось 451 санаторіїв для цілодобового перебування на 107 400 ліжок; 1966–1967 було 47 шкіл-санаторіїв. Керівництво санаторіями здійснюють з 1960 центральна, республіканська й територіальні ради профспілок через управління курортами; є також санаторії деяких відомств, організацій, підприємств, але більшість санаторіїв залишалась у руках держави (у 1961 з 2 077 санаторіїв лише 406 було у віданні профспілок).

Більшість санаторіїв використовується для лікування хворих на туберкульоз (близько 45 % всіх ліжок), близько 20 % всіх ліжок є в кардіологічних санаторіях, близько 10 % в санаторіях для нервово хворих.

Санаторіями користуються переважно упривілейовані прошарки населення за скеруванням профспілок (безкоштовно або з оплатою 30 %), але існують і платні санаторії для заможніших та чужинців. До санаторіїв південного берега Криму і Одеського курортного району (більшість з них є загально-союзного значення) скеровують для лікування багато хворих з-поза України.

Найвідоміші санаторії УкраїниРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати