Самши́т, бушпан, букс, букшпан (Buxus) — рід рослин родини самшитових (Buxales). Самшит в природі зустрічається в Південній та Західній Європі, Східній, Південній та Західній Азії, Африці, на Мадагаскарі, півночі Південної Америки, в Центральній Америці, Мексиці. Більшість видів тропічні або субтропічні, лише деякі європейські та азійські види стійкі до морозів. Відомо 100 видів[1].

Самшит
Самшит вічнозелений на остріві Корсика
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Buxales
Родина: Самшитові (Buxaceae)
Рід: Самшит (Buxus)
L., 1753
Вікісховище: Buxus
Див. також: Букшпан

Це вічнозелені кущі й деревця, що повільно ростуть і виростають до висоти 2-12 м (зрідка 15 м). Наукова родова назва роду походить від грец. buxe — щільний — і вказує на виняткову щільність й твердість деревини.

Поширення й екологія

ред.

Виділяють три значних ареали:

Ареал самшитів постійно скорочується внаслідок вирубувань.

Самшити досить невибагливі рослини: вони ростуть на кам'янистих завалах, на узліссях лісів, у чагарникових хащах і темних листяних лісах. Дуже тіньовитривалі, але й теплолюбні. В природі живуть на слабокислих ґрунтах. Можуть підмерзати, особливо верхні нові паростки. Тому їх підстригають навесні. З самшиту створюють живоплоти, садячи рослини одна від одної на відстані 15-25 см. Іноді саджають в шаховому порядку, таким чином щільність загороді буде досить густа. Однак, через повільне зростання годиться для малих живоплотів або топіарних форм невеликих розмірів.

Ботанічний опис

ред.
 
Самшит вічнозелений.

Листя — супротивне, від еліптичних до майже круглястих, цілокрайні, шкірясті.

Квіти — дрібні, однополі, в пазухових суцвіттях, ароматні.

Плоди — тригніздова коробочка, яка при достиганні розтріскується та розкидає чорне блискуче насіння.

Значення та застосування

ред.

Самшит — одна з найдавніших декоративних рослин, яку використовують для озеленення та в декоративному садівництві. Цінують за густу красиву крону, блискуче листя та здатність добре переносити стрижку, що дає можливість створювати з них живоплоти та бордюри, а також вигадливі фігури, що довго зберігають форму.

Католики в країнах Західної Європи та православні християни Грузії прикрашають гілками самшиту свої помешкання на вербну неділю.

Деревина

ред.
 
Білі шахові фігури зроблені з самшиту

Самшит — без'ядрова порода. Це означає, що у свіжозрубаному дереві відмінність за кольором між заболонню та стиглою деревиною майже непомітна. Висушена деревина самшиту має рівномірне матове забарвлення від світло-жовтого до воскового кольору, який мало темніє з часом, і має однорідну будову з вузькими річними шарами. Судини дрібні, поодинокі, неозброєним оком не видно. Серцеві промені практично не помітні на розрізах. На смак деревина трохи гірка, особливого запаху немає.

Деревина самшита найміцніша і найщільніша з усіх, що зустрічаються в Європі. Її щільність від 830 кг/м³ (повністю суха) до 1300 кг/м³ (свіжозрубана), а твердість від 58 Н/мм² (радіальна) до 112 Н/мм² (торцева).

Шкідники

ред.

В Європі для різних видів самшиту шкідником є самшитова вогнівка, гусінь якої знищує зелену масу рослин.


Література

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. POWO
  2. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

ред.