Відкрити головне меню
Самшитові
Buxus sempervirens — типовий вид
Buxus sempervirens — типовий вид
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Eudicots)
Порядок: Самшитоцвіті (Buxales)
Takht. ex Reveal
Родина: Самшитові (Buxaceae)
Dumort., 1822
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Buxaceae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Buxaceae
EOL logo.svg EOL: 4273
IPNI: 77126711-1
ITIS logo.svg ITIS: 28021
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4000
Fossilworks: 55444

Самшитові[1][2] або букшпанові[3] (Buxaceae) — родина квіткових рослин із клади дводольних (eudicots). Містить понад 100 видів рослин поширених в тропічних і помірних регіонах.

Зміст

ТаксономіяРедагувати

Buxales Takht. ex Reveal (за системою APG IV)

ОписРедагувати

Вічнозелені дерева, чагарники або рідше багаторічні трави, без молочного соку, одно- або дводомні. Листки прості, протилежні або чергові, 5(-3)-жильні, цілі, рідко зубчасті. Квіти дрібні, одностатеві, рідко двостатеві, радіально симетричні, з приквітками, жіночі квіти часто з ніжкою й більші, ніж чоловічі. Чашолистків 4(-6), дворядні, перекриваються. Пелюстки відсутні. Тичинок стільки ж як чашолистків; пиляки великі. Плоди — коробочка або м'ясистий кісточковий плід[4].

ПоширенняРедагувати

Рослини поширені в тропічних та помірних регіонах, але відсутні в Полінезії, Австралії та Сході Південної Америки[4].

В Україні зростають самшит вічнозелений (Buxus sempervirens) — широко культивований декоративний вид. Він росте в садах в парках — майже на всій території, частіше в Криму. Вид самшит балеарський (В. balearica) у Криму трапляється від Севастополя до Судака[1].

ВикористанняРедагувати

Родина має помірну економічну цінність. Види Buxus дають декоративну, а також тверду, дрібнозернисту деревину. Pachysandra terminalis і P. procumbens використовуються в садівництві для покриття ґрунту. Види Sarcococca вирощують за їхні маленькі зимові інтенсивно ароматичні квіти. Деревина Styloceras використовується для столярних виробів. Бруньки й варене листя Sarcococca saligna застосовуються в Пакистані для лікування болю або набряклих суглобів.

ДжерелаРедагувати

  1. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 143. (рос.)(укр.)
  2. Інститут мовознавства АН УРСР. Словник української мови в 11 томах. — Київ : Наукова думка, 1978. — Т. 9. — С. 51.
  3. Buxaceae // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  4. а б Flora of Pakistan. Процитовано 05.04.2018.