Самарська паланка — адміністративно-територіальна одиниця Війська Запорозького низового часів Нової Січі (1734—1775). Центр паланки — місто Нова Самар (сучасне місто Новомосковськ) — новий козацький центр лівобережжя Дніпра після будівництва московського замку в старому козацькому і ще бродницькому та улицькому (виселки Пересіченя) центрі — Самар (сучасне селище Шевченко в Дніпропетровську) і її залишення козаками.

Самарська паланка
Паланкове місто Самар
Країна Herb Viyska Zaporozkogo Nyzovoho (Alex K).svg Військо Запорозьке Низове
Населення
 - повне
Площа
 - повна ~ 20 000 км²
Дата заснування 1734

ГеографіяРедагувати

Паланка була розташована по обидва боки річки Самари, вгору від лівого берега Дніпра, в майбутніх Новомосковському, Павлоградському й частково Олександрівському повітах Катеринославської губернії.

У 1731—1733 роках вздовж річок Орелі та Берестової будується російська військова Українська лінія. Її офіційним призначенням було загородження шляху для татарських набігів на Гетьманську Україну і углиб Росії. Проте, у той же час, вона відокремлювала Запорожжя від України. Вже 1738 року до її складу входило 16 фортець. Тут були розселені Дніпровський і Донецький полки, а також полки російської ландміліції. 1764 року тут оселений Молдавський гусарський полк з Києва, який переіменували на Самарський гусарський полк. Його включено до Новоросійської губернії до якої тоді ж увійшла Українська лінія.

1766 року з Самарської паланки Запорожжя, через швидке збільшення кількості населення, виділено Протовчанську і Орельську паланки.

До паланки належали села: Чаплі, Піщана Самар, Переметівка, Кам'янка, Сокольський редут, Бригадирівка, Ревівка, Бардаківка, Адамківка, Пишнівка, Військове, Чернече, Підгородне, Спаське та інші.

1775 року Самарську паланку скасували і Запорозьку Січ зруйнували. На її місці був утворений Новомосковський повіт з центром у перейменованій Самарі — Новомосковську.

СтаршинаРедагувати

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати