Самарська паланка — адміністративно-територіальна одиниця Війська Запорозького низового часів Нової Січі (1734—1775). Центр паланки — місто Нова Самар (сучасне місто Новомосковськ) — новий козацький центр лівобережжя Дніпра після будівництва московського замку в старому козацькому і ще бродницькому та улицькому (виселки Пересіченя) центрі — Самар (сучасне селище Шевченко в Дніпропетровську) і її залишення козаками.

Самарська паланка
Паланкове місто Самар
Країна Herb Viyska Zaporozkogo Nyzovoho (Alex K).svg Військо Запорозьке Низове
Населення
 - повне
Площа
 - повна ~ 20 000 км²
Дата заснування 1734

ГеографіяРедагувати

Паланка була розташована по обидва боки річки Самари, вгору від лівого берега Дніпра, в майбутніх Новомосковському, Павлоградському й частково Олександрівському повітах Катеринославської губернії.

У 1731—1733 роках вздовж річок Орелі та Берестової будується російська військова Українська лінія. Її офіційним призначенням було загородження шляху для татарських набігів на Гетьманську Україну і углиб Росії. Проте, у той же час, вона відокремлювала Запорожжя від України. Вже 1738 року до її складу входило 16 фортець. Тут були розселені Дніпровський і Донецький полки, а також полки російської ландміліції. 1764 року тут оселений Молдавський гусарський полк з Києва, який переіменували на Самарський гусарський полк. Його включено до Новоросійської губернії до якої тоді ж увійшла Українська лінія.

1766 року з Самарської паланки Запорожжя, через швидке збільшення кількості населення, виділено Протовчанську і Орельську паланки.

До паланки належали села: Чаплі, Піщана Самар, Переметівка, Кам'янка, Сокольський редут, Бригадирівка, Ревівка, Бардаківка, Адамківка, Пишнівка, Військове, Чернече, Підгородне, Спаське та інші.

1775 року Самарську паланку скасували і Запорозьку Січ зруйнували. На її місці був утворений Новомосковський повіт з центром у перейменованій Самарі — Новомосковську.

ІсторіяРедагувати

Дослідник історії Запорозької Січі І.С.Стороженко вважає, що паланки з’явились внаслідок реформи, яка була проведена Б.Хмельницьким на запорозьких землях у 1650-52 рр. За цією реформою було створено форпости (паланки) за прикладом полків Гетьманщини. Паланок нараховувалось п’ять серед яких була Самарська паланка.[1]

Після заснування нової січі в 1734 році почалося відродження паланок зокрема Кодацької і Самарської. Відродження Самарської паланки було пов'язано з тим що, після того як ці землі по Прутському договору 1713 року перейшли до Османської імперії але маєтки запорожців продовжували існувати по праву сторону річки Самари. Ці посилення вважалися частиною Миргородського полку і Малоросійського полку. З січі в паланку прислали старшин яким доручили в разі великого набігу ногайців звертатися за допомогою до командувача Української лінії.[2]

У паланці була Відродження "Пустинно-Свято-Миколаївська обитель" першими насельниками монастиря стали ченці з Києво-Межегорского монастиря.[3]

СтаршинаРедагувати

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

  1. Стороженко І.С. Трансформація полкового устрою держави Б.Хмельницького в паланковий лад Січі // Гуманітарний журнал. – 2001. – №3-4. – С.10-16. Стр. 15
  2. История Новой Сечи, или последнего Коша Запорожского. Стр 56
  3. История Новой Сечи, или последнего Коша Запорожского. Стр 56-57