Відкрити головне меню

Савчинський Сигізмунд Данилович

український та польський галицький громадський діяч, педагог, публіцист.
(Перенаправлено з Савчинський Зиґмунт)

Зиґмунт (Сигізмунд) Савчинський (30 квітня 1826 року, с. Олексинці, Чортківський повіт (нині Борщівський район Тернопільської області) — 17 травня 1893, Львів) — український та польський галицький громадський діяч, педагог, публіцист.

Зиґмунт Савчинський
Псевдо Сигізмунд Савчинський
Народився 30 квітня 1826(1826-04-30)
Олексинці, Австрійська імперія
Помер 17 травня 1893(1893-05-17) (67 років)
Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність українець (русин)
Діяльність політик, журналіст
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Посада посол до Галицького сейму[d]
Конфесія греко-католик
Рід Савчинські
Батько Данило Савчинський
Мати Леонарда Дудинська
У шлюбі з Ядвіґа Екєльська
Діти Леонія (в шлюбі Пашковська), Генрик

ЖиттєписРедагувати

Народився у с. Олексинці, Чортківський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині Борщівський район, Тернопільська область, Україна. Син українця, греко-католика, двірського офіціяліста Данила Савчинського та його дружини Леонарди з Дудинських.

У 1838—1843 роках навчався в Бучацькій василіянській гімназії, потім — на філософському відділі Львівського університету. 1846 року студент Павел Лянц загітував його брати участь у «Весні народів». У травні-червні 1848 року як представник Руської Народної Ради брав участь у Слов'янському з'їзді в Празі, був скерований до руської (тобто української) та польської секцій. Став одним із секретарів. У червні 1848 року став учасником Собору Руських вчених, який не визнавав окремішності русинів. Вважав себе «gente Ruthenus natione polonus». В одній з праць (1861, «Czas») визнавав окремішність руської мови, русинів — окремим народом. Додавав, що спільна історія русинів та поляків дозволяє вважати руську мову за діалект польської.

З 1849 року працював «суплентом» (заступником вчителя) в Тарнові. Через доноси разом зі ще трьома вчителями гімназії — Миколаєм Зиблікевичем, Анджеєм Оскардом, Броніславом Тарновським — потрапив під поліційний нагляд. У 1850 році переїхав до Кракова, з 18 жовтня — «суплент» гімназії св. Анни, з 1857 — її «професор» (латина, грецька, німецька, польська мови, історія, географія). Мав чорні очі, чорну бороду, шляхетну поставу. 1853 року професор Ягеллонського університету Антоній Валевський написав донос міністерству, де назвав його «антикатоликом, антимонархістом, антиавстріяком». Директор гімназії Людвік Клеменсевич, підтриманий Євсевієм Черкавським, став на сторону З. Савчинського. Одними з його учнів були Юзеф Шуйський, Тадеуш Войцеховський.

Був авторитетом у знавців мов, з 2 листопада 1861 року — член-кореспондент «Товариства наукового краківського». З 1866 року постійно мешкав у Львові, працював у Крайовому Виділі. 1868 — співзасновник «Товариства педагогічного», з липня 1873 року — його президент. З 1 вересня 1867 — член «Ради шкільної крайової» (РШК, був до смерті). З травня 1871 — директор новоствореної вчительської семінарії, був до виходу у відставку в 1892 році. З 1880 року — почесний член «Товариства педагогічного». З 1887 — урядовий радник.

21 грудня 1865 року став послом Галицького сейму від 1-ї курії Стрийського округу; його послом постійно був до 1882.[1] Схилявся до союзу з поляками. 4 лютого 1867 року та в липні 1870 переміг на виборах до Крайового сейму в окрузі Тернопіль.[2] Під час дискусії на Сеймі у вересні 1869 виступив проти намагань русинів мати рівні права в «РШК». 18 жовтня 1874 став членом Виділу Крайового. Добрий промовець.

Член парламенту Австро-Угорщини, палата послів (1867—1879, 1885—1891), секретар «Польського кола» (1867—1870). 1873 року обраний в курії міст Перемишль — Городок.

Помер 17 травня 1893 року у Львові (тоді Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині Україна). Похований на Личаківському цвинтарі Львова.

Автор книг, статей, перекладів.

Сім'яРедагувати

Дружина — Ядвіґа з Екєльських (1838—1906), донька Александра та Генрики з Бачинських (шлюб у листопаді 1858 року). Діти: Леонія Пашковська, Генрик — правник, історик.

ПриміткиРедагувати

  1. Fras Z. Sawczyński Zygmunt (1826—1893)… — S. 291.
  2. Старий і новий замки

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати