Миколай Зиблікевич (пол. Mikołaj Zyblikiewicz, 28 листопада 1823, Старий Самбір, Львівська область — 16 травня 1887, Краків) — польський політик і юрист українського походження, граф, президент Кракова, голова Галицького сейму.

Миколай Зиблікевич
Народився 28 листопада 1823(1823-11-28)
Старий Самбір, Львівська область
Помер 16 травня 1887(1887-05-16) (63 роки)
Краків
·пневмонія
Поховання Раковицький цвинтар
Країна  Австрійська імперія
 Австро-Угорщина
Діяльність педагог, політик, правник, адвокат, мер Кракова
Галузь Q113958160?[1] і політична діяльність[1]
Alma mater Ягеллонський університет і ЛНУ ім. І. Франка
Науковий ступінь доктор наук
Знання мов польська[1]
Учасник Польське повстання 1863—1864
Членство Polskie Towarzystwo Tatrzanskied і Краківське наукове товариствоd[2]
Посада посол до Галицького сейму[d], член Палати Цислейтаніїd і член Палати панів Імперської Ради[d]

Життєпис

ред.
 
Миколай Зиблікевич — маршалок Галицького Сейму (автор портрету — Ян Матейко)

Народився у Старому Самборі в сім'ї кожум'яки. Родина була греко-католицькою, тому і Миколай (тоді ще Микола) був охрещений за греко-католицьким обрядом.

У 1846 році закінчив філософський факультет Львівського університету.

У 1849 році через доноси разом зі ще трьома вчителями гімназії в Тарнові — Савчинським Зиґмунтом, Анджеєм Оскардом, Броніславом Тарновським — потрапив під поліційний нагляд.[3] У 1849—1851 роках навчався на правничому факультеті Яґелонського університету. 5 жовтня 1851 року отримав докторське звання, у 1855 — здобув статус адвоката.

У 1856 році працював юридичним радником міста Кракова, зокрема, боровся за повернення польської мови у школи та владні установи.

Від 1861 року був послом (депутатом) крайового Галицького Сейму у Львові. У 1866 році обраний членом міської ради Кракова.

У 1874—1881 роках його двічі обирали президентом міста Кракова[4]. Був ініціатором деяких інвестицій, зокрема, побудови Пантеону заслужених поляків (у підземеллях костелу монастиря паулінів на Скалці), реставрації видатної пам'ятки середньовіччя — Сукенниць, створення Національного музею у Кракові, будівництва комплексу споруд для пожежної служби.

1 лютого 1881 року Рада міста Кракова надала йому почесне громадянство міста, а 24 квітня 1884 — за заслуги перед містом — отримав почесну нагороду — коштовну карабелу (вид шаблі).

У 1881—1886 роках був маршалком Галицького Сейму. Цісар Франц-Йозеф І надав йому титул графа.

В листопаді 1886 року повернувся зі Львова до Кракова, де помер від запалення легенів.

Похований на Раковицькому кладовищі Кракова. Поховання відбулося з урахуванням особливостей греко-католицького і римо-католицького обрядів. Надгробок був подарований містом Краковом.

Вшанування пам'яті

ред.
  • У 1885 році на його честь названо канал між Дунайцем і Віслою в Домбровському повіті (тепер — Малопольське воєводство).
  • В центрі Кракова наприкінці XIX століття встановлено пам'ятник Миколаю Зиблікевичу як одному з найвидатніших президентів міста Кракова.

Вулиці

ред.
  • 2 червня 1887 — Рада міста запропонувала магістрату назвати одну з вулиць у центрі Кракова на честь Зиблікевича.
  • у дорадянському Львові частина теперішньої вулиці Івана Франка мала назву М. Зиблікевича
  • вулиця Зиблікєвічґассе (тепер Лесі Українки, Бучач).

Родина

ред.

Миколай Зиблікевич не мав власної родини. Відомий український громадсько-політичний діяч і співзасновник ОУН Євген Зиблікевич доводився йому внучатим племінником[5].

Зиблікевич і Україна

ред.

Завжди підкреслював своє «руське» (українське) походження. Але на відміну від багатьох тодішніх діячів-русинів, був затятим супротивником москвофільства.

Перебуваючи на посаді маршалка (голови) Галицького Сейму у Львові, Зиблікевич підтримав створення першого українського театру в місті.

Сучасність

ред.

У сучасній історіографії міста Старий Самбір ім'я Миколая Зиблікевича не користується великою популярністю — його вважають суто польським політиком. У містечку є вулиця Миколая Зиблікевича, але відсутній музей графа або якісь інші згадки про нього.

Примітки

ред.
  1. а б в Czech National Authority Database
  2. http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/zyblikiewicz-mikolaj/
  3. Fras Z. Savczyńnski Zygmunt (1826—1893) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : PAN, 1994. — T. XXXIV/2, zeszyt 145. — S. 291–293. (пол.)
  4. Dominika Hołuj. Rola samorządu terytorialnego w kształtowaniu procesu rozwoju Miasta Krakowa w okresie autonomii (1866—1918) // Zeszyty naukowe Wyższej Szkoły Ekonomicznej w Bochni, 5. S. 49.
  5. Зиблікевич [Є.] Зі споминів січовика (1914―1919) / [Післямова ред.]. ― Камінець: Вид. «Стрільця» органу Галиц. Армії, 1919. ― 15 с.

Джерела

ред.
  • Irena Homola. Kraków za prezydentury Mikołaja Zyblikiewicza. — Kraków, 1976.

Посилання

ред.