Савойка Теодор

політик (1866-1942)

Савойка Теодор (16 лютого 1866, Любича Князі — 14 липня 1942, Бірча) — греко-католицький священник, парох у Селиськах,[1] і громадський діяч, довголітній організатор Посяння (Березівщина), член-засновник Української національно-демократичної партії.

отець Теодор Савойка
Народився16 лютого 1866(1866-02-16)
с. Любича Князі
Помер14 липня 1942(1942-07-14) (76 років)
с. Бірча
Діяльністьсвященик, військовий капелан
ПартіяУкраїнська національно-демократична партія
КонфесіяУГКЦ

Життєпис

ред.

Народився в Любичі-Князі в родині Антона і Євдокії (з роду Швець)[2]. Закінчив Львівську академічну гімназію (1887), Перемиську духовну семінарію і 27 грудня 1891 року в Перемиській катедрі отримав священничі свячення з рук Кир Юліяна Пелеша. Був одружений з Марією, донькою пароха Любичі-Князі о. Івана Лазора.

Служив адміністратором і сотрудником у селах Милків на Чесанівщині (1892—1894), Гребенне Рава-Руського деканату (1894—1895), Тартаків Сокальського деканату (1895—1897), Вербиця (1897—1898), Вороблячин (1898—1899), Любича Князі (1899—1900) — всі на Равщині[3].

У 1901 році отримав парохію в с. Селиська Березівського повіту, де служив до 1939 року. В Селиськах провадив активну громадську працю. Заснував читальню «Просвіти», кооператив, «Союз українок»; побудував приходство, муровану церкву в дочірньому селі Володж. При церкві заснував Братство Найсвятіших Тайн. Народний дім для «Просвіти» звів на церковному ґрунті. Також активно розбудовував громадське життя у Володжі, Порубах і Гуті[4].

Член-засновник Української національно-демократичної партії (1899), член Наукового товариства ім. Шевченка (1907).

У 1914 р. ув'язнений у Талергофі разом з синами Романом та Любомиром; звільнений за клопотанням Української парламентарної репрезентації. До липня 1916 року був духівником у віденському шпиталі, згодом військовий капелан (служив на італійському, румунському, сербському фронтах).

На початку Другої світової війни перебував на території, зайнятій німцями (міста Динів, Ряшів).

Помер у містечку Бірча Перемишльського повіту 14 липня 1942 року. Похований у Бірчі 17 липня при великому здвизі народу, в присутності канцлера Апостольської адміністрації Лемківщини о. Якова Білоскурського і 14 інших священиків[4].

Автор

ред.
  • «Проповіді на неділі» (1900),
  • «Проповіді на свята» (1910),
  • «Гомілійні науки» (1924).
  • «Наша молодь» (1932).

Примітки

ред.
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 30 листопада 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Богдан Прах. Духовенство Перемиської єпархії на Апостольської Адміністрації Лемківщини… ― С. 418.
  3. Блажейовський Дмитро. Історичний Шематизм Перемишльської Єпархії… ― С. 830.
  4. а б Ольга Свідзинська. о. Теодор Савойка (1866—1942)

Література

ред.

Посилання

ред.