Сабіт ібн Курра
Сабіт ібн Курра (Al-Ṣābiʾ Thābit ibn Qurrah al-Ḥarrānī (араб. ثابت بن قره, лат. Thebit/Thebith/Tebit);[6] 826/836[7] — February 18, 901) — араб[8] сабій[en], математик, лікар, астроном, і перекладач, який жив у Багдаді у другій половині IX століття за часів Аббасидського халіфату.
| Сабіт ібн Курра | |
|---|---|
| араб. ثابت بن قرة بن مروان | |
| Ім'я при народженні | араб. أبو الحسن ثابت بن قرة بن زهرون الحراني الصابئ |
| Народився |
836[1][2] Харран, Сирія, Аббасидський халіфат |
| Помер |
18 лютого 901 Багдад, Аббасидський халіфат[3] |
| Країна |
 Аббасидський халіфат |
| Діяльність | математик, астроном, лікар, астролог |
| Галузь | теорія чисел, астрономія, математика і механіка |
| Вчителі | Брати Бану Муса |
| Знання мов | арабська[4] і курдська |
| Заклад | Будинок Мудрості |
| Magnum opus | Thâbit ibn Kurrah ruled, Дружні числа і Числа Сабіта |
| Родичі | Ibrahim ibn Sinand[5] |
| Діти | Sinan ibn Thabitd |
Ібн Курра зробив важливі відкриття в алгебрі, геометрії, і астрономії. В астрономії, Сабіт вважається одним з перших реформаторів геоцентризму, а в механіці він був засновником статики.[7]
Біографія ред.
Сабіт народився у Харані (відомий як Харран, «перехід» на старій ассирійській мові) в Ассирії (сучасна Туреччина). Місто Харран ніколи не було повністю християнським, на відміну від решти Ассирії. До ранньої арабської епохи, люди Харрану ще дотримувалися культу Нанни. Сабіт і його учні жили в самому інтелектуально розвиненому і, мабуть, найбільшому місті того часу, Багдаді. Він самостійно займався математикою, астрономією, астрологією, магією, механікою, медициною, і філософією. Пізніше, покровителем Сабіта став Аббасидський халіф Абдуллах аль-Мутадід (правив 892—902 рр.). Сабіт став близьким другом і придворним халіфа. Сабіт помер у Багдаді. Після нього найбільш значним ім'ям серед сабіїв було Абу Абдаллах Мухаммед ібн Джабір Аль-Баттані. [джерело?]
Переклади ред.
Рідною мовою Сабіта була сирійська, яка була східним арамейським діалектом Едеси, і він вільно володів грецькою та арабською мовами. Він переклав з грецької на арабську твори Аполлонія, Архімеда, Евкліда і Птолемея. Він переглянув переклад Евклідових начал Хунайна ібн Ісхака[en]. Він також переробив переклади Хунайна Альмагеста Птолемея і переклав Географію Птолемея. Переклад Сабітом праці Архімеда, у якій була конструкція правильного семикутника, був виявлений у XX столітті, оригінал якої був загублений.
Астрономія ред.
Середньовічна астрономічна теорія трепету[en] рівнодення часто приписується Сабіту. Але це вже було описано Теоном Александрійським в його зауваженнях до Підручних таблиць Птолемея. За словами Коперника, Сабіт визначив довжину зоряного року як 365 днів, 6 годин, 9 хвилин і 12 секунд (помилка в 2 секунди). Коперник взяв за основу свого твердження латинський текст, що приписується Сабіту. Сабіт опублікував свої спостереження про Сонце.
Математика ред.
Див. також:{{|Thabit number}} У математиці, Сабіт знайшов рівняння для визначення дружніх чисел. Він також писав про теорію чисел, і розширив їх використання, щоб описати співвідношення між геометричними величинами, відкриття, яке не було зроблено греками. Він відомий тим, що шукав вирішення шахової задачі[en], що включає експонентну серію.[9]
Він також описав теорему Піфагора.[10]
Фізика ред.
У фізиці, Сабіт відкинув перипатетиків і фізику Арістотеля про «природне місце» для кожної стихії. Замість цього він запропонував теорію руху, в якій обидва рухи вгору і вниз обумовлені вагою, і що порядок Всесвіту є результатом двох конкуруючих полюсів: один з них є «між сублунаром[en] і небесним елементами», а інший — «між усіма частинами кожного елемента окремо».[11]
Праці ред.
Лише кілька робіт Сабіта збереглися в їх первісному вигляді.
- Про сектор-фігуру, що стосується теореми Менелая.[12]
- Про склад співвідношення[12]
Епоніми ред.
Див. також ред.
Довідники ред.
- ↑ Berry A. A Short History of Astronomy — London: John Murray, 1898.
- ↑ Німецька національна бібліотека — 1912.
- ↑ Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://books.google.cat/books?id=ndwsE1eJy3wC&pg=PP14 — С. xiv.
- ↑ Latham, J. D. (2003). Review of Richard Lorch's 'Thabit ibn Qurran: On the Sector-Figure and Related Texts'. Journal of Semitic Studies. Oxford University Press. 48 (2): 401—403. doi:10.1093/jss/48.2.401.
- ↑ а б Holme, Audun (2010). Geometry : our cultural heritage (вид. 2nd). Heidelberg: Springer. с. 188. ISBN 3-642-14440-3.
- ↑ editors, general; Lindberg, David C.; Numbers, Ronald L. (2001). The Cambridge history of science (вид. 1. publ.). Cambridge, U.K.: Cambridge University Press. с. 447. ISBN 978-0-521-59448-6.
{{cite book}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ Masood, Ehsad (2009). Science and Islam A History. Icon Books Ltd. с. 48–49.
- ↑ Aydin Sayili (Mar 1960). Thâbit ibn Qurra's Generalization of the Pythagorean Theorem. Isis. 51 (1): 35—37. doi:10.1086/348837. JSTOR 227603.
- ↑ Mohammed Abattouy (2001). «Greek Mechanics in Arabic Context: Thabit ibn Qurra, al-Isfizarı and the Arabic Traditions of Aristotelian and Euclidean Mechanics», Science in Context 14, p. 205—206. Cambridge University Press.
- ↑ а б Van Brummelen, Glen (26 січня 2010). Review of "On the Sector-Figure and Related Texts". Mathematical Association of America. Процитовано 12 травня 2017.
Для подальшого читання ред.
- Francis J. Carmody: The astronomical works of Thābit b. Qurra. 262 pp. Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1960.
- Rashed, Roshdi (1996). Les Mathématiques Infinitésimales du IXe au XIe Siècle 1: Fondateurs et commentateurs: Banū Mūsā, Ibn Qurra, Ibn Sīnān, al-Khāzin, al-Qūhī, Ibn al-Samḥ, Ibn Hūd. London. Reviews: Seyyed Hossein Nasr (1998) in Isis 89 (1) pp. 112-113; Charles Burnett (1998) in Bulletin of the School of Oriental and African Studies, University of London 61 (2) p. 406.
- Churton, Tobias. The Golden Builders: Alchemists, Rosicrucians, and the First Freemasons. Barnes and Noble Publishing, 2006.
- Hakim S Ayub Ali. Zakhira-i Thābit ibn Qurra (preface by Hakim Syed Zillur Rahman), Aligarh, India, 1987.
Посилання ред.
- Palmeri, JoAnn (2007). Thābit ibn Qurra. У Thomas Hockey та ін. (ред.). The Biographical Encyclopedia of Astronomers. New York: Springer. с. 1129—30. ISBN 978-0-387-31022-0. (PDF version)
- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Al-Sabi Thabit ibn Qurra al-Harrani в архіві MacTutor (англ.)
- Rosenfeld, B. A.; Grigorian, A. T. (2008) [1970-80]. Thābit Ibn Qurra, Al-Ṣābiʾ Al-Ḥarrānī. Complete Dictionary of Scientific Biography. Encyclopedia.com.
- Thabit ibn Qurra on Astrology & Magic