Хоча операція піднесення до степеня не є комутативною, рівність виконується для деяких пар наприклад, [1]

Історія

ред.

Рівняння   згадано в листі Бернуллі до Гольдбаха (29 червня 1728 року[2]). У листі сказано, що за   пара   — єдиний (з точністю до перестановки) розв'язок у натуральних числах, хоча існує безліч розв'язків у раціональних числах[3][4]. У листі у відповідь Гольдбаха (31 січня 1729[2]) міститься загальний розв'язок рівняння, отриманий заміною  [3] Аналогічний розв'язок надав Ейлер[4]. І. ван Генгель (J. van Hengel) вказав, що якщо   — додатні цілі,   або   то   отже, для розв'язання рівняння в натуральних числах достатньо розглянути випадки   і  [4][5]

Задачу неодноразово розглянуто в математичній літературі[3][4][2][6][7]. 1960 року рівняння з'явилося серед завдань на олімпіаді імені Патнема[en][8], що підштовхнуло А. Гауснера до розширення результатів на алгебричні поля[3][9].

Розв'язки в дійсних числах

ред.
Основне джерело: [1]

Нескінченну множину тривіальних розв'язків у додатних дійсних числах знаходять як розв'язок рівняння   Нетривіальні розв'язки можна знайти, поклавши    Тоді

 

Піднесення обох частин до степеня   із наступним діленням на   дає

 

Тоді нетривіальні розв'язки в додатних дійсних числах виражаються як

 
 

Нетривіальний розв'язок у натуральних числах   можна отримати, поклавши   або  

Розв'язок в термінах W-функції Ламберта

ред.

Розв'язок рівняння   можна також виразити через неелементарну W-функцію Ламберта   від змінної  :

 , зробимо заміну   :

 

Тепер змінну   можна виразити через W-функцію Ламберта:  

Остаточно розв'язок виглядатиме так:  

Зокрема, через неоднозначність цієї функції, на проміжку   або   рівняння матиме два корені  .

Який із параметрів (  чи  ), буде змінною, по суті, не важливо, формула залишиться такою ж.

Якщо при змінній   (або  ) виконується нерівність   (або  )<  , то коренів у дійсних числах немає.

Розв'язок у термінах суперкореня другого степеня

ред.

Рівняння   є окремим випадком рівняння   при   і  . Підставивши ці значення в загальну формулу розв'язку, легко знайти і розв'язок початкового рівняння:

 

Цей розв'язок повніший, оскільки дозволяє отримати від'ємні дійсні корені, якщо вони існують (бо логарифм, на відміну від експоненти в попередньому розв'язку, може бути меншим за нуль). Існування третього кореня пояснюється еквівалентністю рівнянь   і   при парному  , однак, на практиці, існує тільки, максимум, два дійсних корені (третій корінь у формулі обов'язково сторонній) через те, що функція суперкореня другого степеня   обернена до описаної вище функції   (інакше  ), яка виражається через W-функцію Ламберта, яка, у свою чергу, набувати більше двох дійсних значень не може[10].

З цього розв'язку випливає тотожна рівність:  . Це легко довести, прирівнявши обидва описані вище розв'язки один до одного:

 , далі відповідно до властивостей логарифма та суперкореня другого степеня:

  . Доведена тотожність є часткою від загальнішого випадку при  .

Примітки

ред.
  1. а б Lajos Lóczi. On commutative and associative powers. KöMaL. Архів оригіналу за 15 жовтня 2002.
  2. а б в David Singmaster. Sources in recreational mathematics: an annotated bibliography. 8th preliminary edition. Архів оригіналу за 16 квітня 2004.
  3. а б в г Marta Sved. On the Rational Solutions of xy = yx : [арх. 4 березня 2016] // Mathematics Magazine. — 1990.
  4. а б в г Leonard Eugene Dickson. Rational solutions of xy = yx // History of the Theory of Numbers. — Washington, 1920. — Vol. II. — P. 687.
  5. Hengel, Johann van. Beweis des Satzes, dass unter allen reellen positiven ganzen Zahlen nur das Zahlenpaar 4 und 2 für a und b der Gleichung ab = ba genügt. — 1888. — 16 червня. Архівовано з джерела 14 квітня 2016.
  6. Д. О. Шклярский, Н. Н. Ченцов, И. М. Яглом. 5. Решение уравнений в целых числах. Задача 168 // Избранные задачи и теоремы элементарной математики. Арифметика и алгебра. — 5. — М. : Наука, 1976. — С. 35. — 384 с. — (Библиотека математического кружка). — 100 000 екз.
  7. Гальперин Г. А., Толпыго А. К. Московские математические олимпиады: Кн. для учащихся / Под ред. А. Н. Колмогорова. — М. : Просвещение, 1986. — С. 33, 34, 160.
  8. The twenty-first William Lowell Putnam mathematical competition (December 3, 1960), afternoon session, problem 1 // The William Lowell Putnam mathematical competition problems and solutions: 1938-1964 / A. M. Gleason, R. E. Greenwood, L. M. Kelly. — MAA, 1980. — P. 59. — ISBN 0-88385-428-7.
  9. A. Hausner, Algebraic number fields and the Diophantine equation mn = nm, Amer. Math. Monthly 68 (1961), 856—861.
  10. А. Е. Дубинов, И. Д. Дубинова, С.К. Сайков. Архівована копія. — ISBN 5-9515-0065-6, ББК 22.311я 73, Д79. Архівовано з джерела 27 червня 2018

Посилання

ред.