Рязанов Василь Георгійович

радянський воєначальник

Василь Георгійович Ряза́нов (рос. Васи́лий Гео́ргиевич Ряза́нов; 25 січня 1901, Большоє Козіно  — 8 липня 1951, Київ) — радянський військовий діяч, двічі Герой Радянського Союзу (1944; 1945), гвардії генерал-лейтенант авіації. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання; кандидат у члени Центрального комітету Комуністичної партії України

Рязанов Василь Георгійович
рос. Рязанов Василий Георгиевич
Народження 12 (25) січня 1901
Балахнинський район, Нижньогородська область
Смерть 8 липня 1951(1951-07-08)[1] (50 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Лук'янівське військове кладовище
Країна  Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Освіта Комуністичний університет імені Якова Свердловаd (1924) і Військово-повітряна інженерна академія імені Миколи Жуковського (1935)
Роки служби 1920—1938
1939—1951
Партія РКП(б)
Звання  Генерал-лейтенант авіації
Командування • 1-й штурмовий авіаційний корпус 5-ї повітряної армії (Степовий фронт)
• 1-й гвардійський штурмовий авіаційний корпус 2-ї повітряної армії
(1-й Український фронт)
Війни / битви радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Нагороди
медаль «Золота Зірка» медаль «Золота Зірка»
орден Леніна орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Богдана Хмельницького 1 ступеня орден Суворова 2 ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За оборону Києва» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Праги» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Virtuti Militari медаль «За Варшаву 1939-1945» Medal of Victory and Freedom 1945
CMNS: Рязанов Василь Георгійович у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився 12 [25] січня 1901(19010125) року в селі Большому Козіному (нині Балахнинський район Нижньогородської області, Росія)). Росіянин. У 1914 році закінчив 5 класів сільської школи, в 1916 році — 4 класи вищого початкового училища в місті Балахні. Служив на пошті при залізничній станції Рузаєвці, в 1917 році — на пошті в селищі Сормово (нині — в межі Нижнього Новгорода). У 1918 році працював на заводі «Червоне Сормово», потім — інструктором Балахнінського позашкільного відділу повіту народної освіти.

У Червоній армії з травня 1920 року. У 1920 році вступив в ряди РКП(б). До 1921 року — лектор-агітатор в Нижньгородському губернському військовому комісаріаті. У 1922 році закінчив робфак при Московському державному університеті, в 1924 році — Комуністичний університет імені Я. М. Свердлова. До 1925 року був інструктором політвідділу стрілецької дивізії в Московському військовому окрузі.

У 1926 році закінчив Борисоглебську військову авіаційну школу льотчиків, в 1927 році — Серпуховську вищу школу повітряної стрілянини і бомбометання. Був на льотній-інструкторській роботі в: 1927—1928 роках — у Ленінградській військовій авіаційній школі льотчиків-спостерігачів; у 1928—1929 роках — в Оренбурзькій військовій авіаційній школі льотчиків; у 1929—1930 роках — у Ленінградській військово-теоретичній школі Військово-повітряних сил; у 1930—1931 роках — в Одеській військовій авіаційній школі льотчиків; у 1931—1933 роках — у Московській школі спецслужб.

У 1930 році закінчив Курси удосконалення начальницького складу при Військово-повітряній академії імені Миколи Жуковского, в 1935 році — її оперативний факультет. Був командиром авіаційної бригади Військово-повітряної академії імені Миколи Жуковского. З 1936 року командував авіабригадою в Сибірському військовому окрузі. У квітні 1938 року репресований і звільнений з армії; був на викладацькій роботі у Військово-повітряній академії імені Миколи Жуковского.

Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років. З 1940 року — начальник навчального відділу Військово-повітряної академії.

Учасник німецько-радянської війни: в червні—серпні 1941 року — заступник командувача ВПС 5-ї армії (Південно-Західний фронт); у серпні—грудні 1941 року — начальник групи контролю Управління ВПС Південно-Західного фронту; в грудні 1941 — березні 1942 року — командир 76-ї змішаної авіаційної дивізії (Південний фронт); у квітні—липні 1942 року — командир маневреної авіагрупи Південно-Західного фронту; в липні—вересні 1942 року — командир 2-ї авіаційної армії Резерву Верховного Головнокомандування; з вересня 1942 року — командир 1-го (з лютого 1944 року — 1-го гвардійського) штурмового авіаційного корпусу. Частини під його командуванням воювали на Південно-Західному, Південному, Калінінському, Північно-Західному, Воронезькому, Степовому, 2-му Українському фронтах. Генерал-лейтенант авіації з 1943 року. На завершальному етапі війни частині його корпусу в складі 1-го Українського фронту брали участь у відвоюванні Західної України, визволенні Польщі, в Берлінській операції.

Після війни продовжував командувати корпусом. У 1947—1949 роках командувач 14-ї повітряної армії (Прикарпатський військовий округ). З 1949 року командував 69-ю повітряною армією (Київський військовий округ).

 
Надгробок Василя Рязанова

Жив у Києві. Помер 8 липня 1951 року. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

Відзнаки ред.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року за високу майстерність в управлінні частинами корпусу в боях, вміло організацію взаємодії з наземними військами при форсуванні Дніпра і особистий героїзм генерал-лейтенанту авіації Рязанову присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 1467)[2].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 червня 1945 року за відмінності в боях на рубежі річки Вісла і при розгромі Ченстоховсько-Радомського угруповання супротивника гвардії генерал-лейтенант авіації Рязанов нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 4 812).

Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Богдана Хмельницького 1-го ступеня, Суворова 2-го ступеня, Червоної Зірки, медалями, іноземними нагородами.

Вшанування ред.

 
Погруддя в Большому Козіному.
 
Стела в Нижньому Новгороді.
  • У 1953 році на батьківщині Героя (на вулиці Большешкольній) встановлено його погруддя;
  • Школа селища Большого Козина носить його ім'я, в ній створений музей Василя Рязанова;
  • Ім'ям Героя названі також середня школа в Києві та вулиці у Большому Козининому і в Балахні.
  • В Нижньогородському кремлі в пам'ять про Героя встановлена стела.

Примітки ред.

Література ред.