Відкрити головне меню

Ротар Іван Тимофійович (24 лютого 1873(18730224), Мліїв, Київська губернія — 2 березня 1905[1], Катеринодар) — учитель та громадський діяч на Кубані, письменник.

Іван Тимофійович Ротар
рос. Иван Тимофеевич Ротарь
Народився 24 лютого 1873(1873-02-24)
Мліїв, Київська губернія
Помер 2 березня 1905(1905-03-02) (32 роки)
Катеринодар
·інфаркт
Підданство Російська імперія
Діяльність учитель
Відомий завдяки громадський діяч, письменник
Alma mater Київська духовна семінарія, Московська духовна академія
Партія Революційна українська партія

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в родині священика чи фельдшера в містечку Мліїв Київської губернії. Мав брата Петра. Навчався у школі в Городищі У 1894 році закінчив Київську духовну семінарію, а 1898 року — Московську духовну академію.[2]

Працював учителем у Млієві, Городищі, Києві. 1900 року переїхав до Катеринодару, 1902 до нього приєднався брат. Викладав історію та російську мову в жіночому єпархіальному училищі, школах у станицях Полтавській та Ладозькій, з 1903 — у Кубанській учительській семінарії.

Створив та очолив «Чорноморську громаду», яка стала кубанською філією Революційної української партії. Очолював також кубанське відділення «Просвіти». Користувався великою популярністю в українофільних колах.

Помер 1905 року від інфаркту, під час похорону близько 500 осіб влаштували маніфестацію, співали «Ще не вмерла Україна». Некролог опублікував Симон Петлюра.[1] За рік помер і Петро Ротар.

Був одружений. 1918 року дружина Галина Василівна започаткувала українську гімназію в Катеринодарі.

ТворчістьРедагувати

Автор оповідання «Не в руку», збірки поезій «Сопілочка». У 1901 році в журналі «Киевская старина» вийшла монографія Івана Ротара «Епифаній Славинецкій, литературный дЂятель XVII в.». Рецензію на монографію дав Іван Франко.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Чумаченко В. З плеяди кубанських українофілів (Іван Тимофійович Ротар) // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. — Донецьк, 2002. — Т. 2. — С. 132.
  2. Ренат Польовий. Кубанська Україна.- К., 2002. — 303 с.

ДжерелаРедагувати