Рокита (Старовижівський район)

село в Старовижівському районі Волинської області України

Роки́та — село в Україні, у Старовижівському районі Волинської області. Населення становить 806 осіб.

село Рокита
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Старовижівський
Рада/громада Дубечненська сільська громада
Код КОАТУУ 0725081305
Основні дані
Засноване 1565
Населення 806
Площа 3,2 км²
Густота населення 251,88 осіб/км²
Поштовий індекс 44413
Телефонний код +380 3346
Географічні дані
Географічні координати 51°34′18″ пн. ш. 24°23′26″ сх. д. / 51.57167° пн. ш. 24.39056° сх. д. / 51.57167; 24.39056Координати: 51°34′18″ пн. ш. 24°23′26″ сх. д. / 51.57167° пн. ш. 24.39056° сх. д. / 51.57167; 24.39056
Середня висота
над рівнем моря
158 м
Водойми річка Прип'ять.
Місцева влада
Адреса ради 44412, Волинська обл., Старовижівський р-н, с. Дубечне, тел. 23-0-17
Карта
Рокита. Карта розташування: Україна
Рокита
Рокита
Рокита. Карта розташування: Волинська область
Рокита
Рокита
Мапа

ІсторіяРедагувати

У 1906 році село Крименської волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 102 верст, від волості 12. Дворів 190, мешканців 1176[1].

1565 рік перша  писемна  згадка   про  с. Рокита  (Інтернет-посилання) Маленьке  сільце Ракіта (53 двори)  розташоване  на  лівому  боці  ріки Вижівка  згадується  в  документах  1798 року. 1849 р. (Відомість  Владимирського  уєзда) число  дворів-87,проживає : чоловіків – 348, жінок – 3841860 р. (Клірові  відомості церков Ковельського повіту. Волинська духовна  консисторія)  Рокита  належить  до  Владимирсього  уєзду, число  дворів-91,проживає: чоловіків –366, жінок – 409. 1868 р. вже  нараховують  99  дворів, як  наслідок  скасування  кріпосного  права  (1861 р.) активізовано  розвиток  села.1892 р. в  книзі  “Девятисотлетие  православия  на  Волині” зазначено, що село  Рокита  приписане  до  с.  Дубечно –церква Покровська, побудована  в 1762  році. У  польських  виданнях  початку XX - століття (1902 р.)  зустрічаємо с. Ракіто,  видання  пізнішого  періоду  подають  сучасну  назву – Рокита. Світогляд  поліщуків  тісно  пов”язаний   з  природою, тому  і  пояснюють місцеві  старожили походження   назви від  слова  “рокитник”- кущова  рослина що   колись густо  росла  на  цій  території.  Унікальність  цього  куточка  обумовлюється  наявністю великою  кількістю водних  ресурсів.  Використання  рокитянцями   прадавніх  зв”язуючих водних  артерій  Прип”яті  і  Західного  Бугу,забезпечувало   активні  контакти  з  населенням Європи.1906р.Рокита   відносилася    до    Кримненської   волості   число дворів-190,число  жителів –1176.

У  16-18ст. розвиваються  основні  гончарські  осередки  України, в цей  час сільській місцевості побутує традиційна сіра неполивана кераміка, яка відзначається не менш витонченою красою форм  і майстерністю виконання  (наприклад посуд із с. Рокита).Основним осередком на півночі Волині   вважалось с. Рокита –     “гончарі  були через хату”  тут   до    20ст. виготовляли  винятково димлені  чорно-лощені вироби: горщики,  глечики, макітри, миски, олійні глеки, гладишки та баклаш для води та інші.  Посуд продавали на базарах і ярмарках Волині та південної Білорусії.  Серед  гончарів  славилися своєю майстерністю Іларіон Мороз, Кирик Гаврилюк, Василь та Йосип   Гаврилюки , Василь Бондар, Василь Балачук, Артем Грицюк,   Андрій, Наум і Петро  Якимчуки,  Адам Ткачук.

Прикро  але  сьогодні  традиційне  гончарство  на Україні  зникає.

На даний час діє  лише декілька  гончарних  осередків ,одним  з  майстрів  гончарного осередку є вихідець  із Рокити,  Курилюк  Василь Пилипович гончарні вироби якого відомі на Україні, Польщі, Білорусії   .Василь Пилипович  гончарної справи навчає  дітей.

В с.Рокита працює цегельний завод, який виготовляє повнотілу цеглу, для  приватного сектора ( завод сезонний).

Побудована школа, в якій навчається в середньому 100 дітей.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 859 осіб, з яких 408 чоловіків та 451 жінка.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 800 осіб.[3]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 99,88 %
молдовська 0,12 %

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати