Відкрити головне меню

Рибачу́к А́да Ф́едорівна (27 липня 1931, Київ — 22 вересня 2010, Київ) — український художник і графік єврейського походження. Член НСХУ. Почесний член Спілки кінематографістів України.

Ада Федорівна Рибачук
Рибачук Ада.jpg
Ада Рибачук
Народження 27 липня 1931(1931-07-27)
Київ
Смерть 22 вересня 2010(2010-09-22) (79 років)
  Київ
Національність єврейка
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Жанр український художник, графіка
Навчання Київський державний художній інститут, у класі О. Шовкуненка
Діяльність художниця
Напрямок монументально-декоративне мистецтво, живопис, графіка
Роки творчості 1957-2010

ЖиттєписРедагувати

1957 року закінчила Київський державний художній інститут у майстерні О. Шовкуненка. Від 1960-х років працювала в галузі монументально-декоративного мистецтва, живопису, графіки. Член НСХУ (1957).

У 1955-1958 роках видала серію ілюстрацій до дитячих видань (переважно ліногравюри) та картини з Півночі («Погоня», «Ліпк, син Севка», «Елалау. Велика стоянка»). Разом з В. Мельниченком 1961 року декорувала комплекс київського автовокзалу, 1965 року київський палац піонерів і школярів та ін., використовуючи мотиви українського народного мистецтва.

Від 1995 року Почесний член Народної академії культури та людських цінностей (США). Почесний член Спілки кінематографістів України (1999). Почесний громадянин м. Нар'ян-Мар (1998). Від 1957 року брала участь у республіканських, всесоюзних, а також зарубіжних виставках: у ОАР (1958), Чехословаччині (1957, 1958), Фінляндії, Угорщині, Югославії (1961), Італії (1962), Іраці (1963), Афганістані (1964), Монголії (1964), Польщі (1967), США (1977, 1995), Болгарії (1985), Угорщині (1985), НДР (1986), Норвегії (1993) та багатьох інших. Прагнучи створити в місті художній музей, разом із художником В. Мельниченком подарувала у 1959 році місту 118, а 1979 року — ще 33 твори.

Зокрема, грандіозний «Північний цикл» Рибачук — Мельниченко, який довів мужність народу, що живе на межі трагічного знищення; багаторічна праця видатних художників — Стіна Пам'яті на Байковому кладовищі в Києві — жахливе вбивство якої, чи не реванш самої смерті за їхнє багаторічне з нею протиборство; проект «Коли руйнується світ …», присвячений пам'яті жертв Бабиного Яру — Життя проти Смерті. Це історія не лише їхньої творчості, а й громадянської мужності, вірності людським принципам, які доводилось відстоювати фактично в умовах андеграунду.

22 вересня 2010 року Ада Рибачук пішла з життя[1].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати