Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.
Віруючі в Сербії
Православні
  
85.0%
Католики
  
5.5%
Мусульмани
  
3.2%
Протестанти
  
1.1%
Інші
  
0.16%

Сербія була традиційно християнською країною з часів християнізації сербів Климентом Охридським і Святим Наумом в 9-му столітті. Домінуюча релігія православ'я (Сербська православна церква) . Під час османського панування на Балканах, сунітський іслам утвердився на території Сербії, в основному в південному регіоні Рашка, Прешевській долині та Косово і Метохії. Католицька церква має коріння в країні з моменту перебування угорців у Воєводині (головним чином у північній частині провінції), тоді як протестантизм прибув у 18-19 століттях із заселенням словаків у Воєводині.

Демографія

ред.
 
Релігійна структура Сербії
Синій - православні
Червоний - католики
Зелений - іслам
Фіолетовий - протестанти
Релігія в Сербії згідно перепису (без Косова)
1921[1] 1991 2002[2] 2011
Кількість % Кількість % Кількість % Кількість %
Православні 3,321,090 75.85 6,347,026 81.8 6,371,584 84.98 6,079,395 84.59
Католики 751,429 17.16 496,226 6.4 410,976 5.48 356,957 4.97
Мусульмани 97,672 2.23 224,120 2.89 239,658 3.2 222,829 3.1
Протестанти немає даних немає даних 88,275 1.14 80,837 1.08 71,284 0.99
Юдеї 26,464 0.6 740 0.01 785 0.01 578 0.01
Загалом 4,378,595 100 7,759,571 100 7,498,001 100 7,186,862 100

Християнство

ред.

Католицизм

ред.

Католицька церква присутня здебільшого у північній частині Воєводини, особливо в муніципалітетах з угорською етнічною більшістю, а також у багатоетнічному місті Суботіца та муніципалітеті Бечей. Вона представлена в основному такими етнічними групами: угорці, хорвати, німці, словенці, чехи тощо. Менша кількість циганів, словаків та сербів також є католиками. Етнічні русини та менша частина етнічних українців - це передусім католики східного обряду.

Православ'я

ред.

Більшість громадян Сербії є прихожанами Сербської православної церкви, тоді як Румунська православна церква також присутня в районах Воєводини, де проживає етнічна румунська меншина. Окрім сербів, до складу інших православних християн належать чорногорці, румуни, македонці, болгари, волохи та більшість ромів.

Протестантизм

ред.

Найбільший відсоток християн-протестантів у Сербії на муніципальному рівні припадає на муніципалітети Бачкі-Петровац та Ковачиця, де абсолютна чи відносна більшість населення - етнічні словаки (більшість з яких є прихильниками протестантського християнства). Деякі представники інших етнічних груп (особливо серби в абсолютних показниках, угорці та німці в пропорційному вираженні) також є прихильниками різних форм протестантизму

Іслам

ред.

Іслам здебільшого присутній на південному заході Сербії в регіоні Санджак або Рашка (особливо в місті Нові Пазар та муніципалітетах Тутін і Сеніца), а також в частинах південної Сербії (муніципалітети Прешево і Буяновац). Етнічні групи, членами яких є переважно прихильники ісламу, є: боснійці, албанці та горанці. Значна кількість ромів також є прихильниками ісламу.

Нерелігійні

ред.

Близько 1,1% населення Сербії є атеїстами. Релігійність була найнижчою у Нові-Белграді, 3,5% населення - атеїсти (порівняно з 1,5% усього Белграда та Нові-Сада) та найвищою у сільській частині країни, де атеїзм у більшості муніципалітетів знижувався нижче 0,01%.[3]

Роль релігії в суспільному житті

ред.

Державні школи дозволяють навчати релігії у співпраці з релігійними громадами, які мають домовленості з державою, але відвідування не обов'язкове. Заняття з релігії (серб.: verska nastava) організовуються в державних початкових та середніх школах, найчастіше координуючись з Сербською православною церквою, а також з католицькою церквою та ісламською громадою.

До державних свят Сербії також належать релігійні фестивалі православного Різдва та православного Великодня, а також День Святого Сави, який є святом і відзначається як День духовності, а також День освіти. Віруючим інших конфесій юридично дозволяють відзначати свої релігійні свята.

Примітки

ред.
  1. Демографічне зростання та етнографічні зміни в Сербії. Архів оригіналу за 1 травня 2009. Процитовано 8 жовтня 2019.
  2. Book 3 Page 13 [Архівовано 2011-04-24 у Wayback Machine.]
  3. REPUBLICKI ZAVOD ZA STATISTIKU - Republike Srbije. web.archive.org. 24 квітня 2011. Архів оригіналу за 24 квітня 2011. Процитовано 8 жовтня 2019.

Посилання

ред.