Рейсс Ігнатій Станіславович

Ігнатій Станіславович Рейсс
Ignaz Reiss Soviet Union.JPG
Ім'я при народженні Натан Маркович Порецький
Псевдо Людвіг, Ганс Еберхардт, Штеффі Брандт
Народився 1899(1899)
Підволочиськ, Галичина, Австро-Угорщина
Помер 4 вересня 1937(1937-09-04)
поблизу Лозанни, Швейцарія
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина,
Польща Польща
Діяльність революціонер, шпигун
Знання мов польська
Партія ВКП (б)
У шлюбі з Ельза Берно (1898–1976)
Діти син Роман (н. близько 1926)
Нагороди Орден Червоного Прапора

Ігнатій Станіславович Рейсс (справжнє ім'я — Натан Маркович Порецький) (1899 — 4 вересня 1937) — діяч ЧК-ОГПУ-НКВС, видатний розвідник, неповерненець, відкрито виступив проти сталінізму. Вбитий спецгрупою НКВС у Швейцарії.

Ранні рокиРедагувати

Народився у містечку Підволочиськ в Австро-Угорщині в єврейській родині. Початкову освіту отримав разом зі старшим братом у Львові. Вищу освіту здобув на юридичному факультеті Віденського університету [1]. Зі львівських часів мав ряд друзів, які згодом стануть радянськими розвідниками. У роки Першої світової війни відвідав Лейпциг, де зустрічався з німецькими соціалістами. У 1918 р повернувся в рідне містечко, працював на залізниці. Старший брат Порецького був убитий в 1920 року під час радянсько-польської війни[2].

У 1919 році Порицький примкнув до комуністичного руху в Польщі, працював в Комінтерні. У 1920 році відвідав Москву, де одружився, вступив в РКП (б) і незабаром став співробітником ВЧК.

Кар'єра в ЧК-ОГПУ-НКВСРедагувати

В 1920–1922 рр. працював у Львові, поширюючи нелегальну літературу. У 1922 році був заарештований та засуджений до 5 років в'язниці. Під час конвоювання втік і через Краків перебрався до Німеччини[3]. В 1922–1929 рр. працював переважно в Західній Європі — в Берліні, Відні, Амстердамі. Контактував з багатьма радянськими розвідниками-нелегалами, в тому числі Яковом Блюмкіним, Василем Зарубіним, Шандором Радо, а також Яном Берзіним. На прохання Ріхарда Зорге займався підготовкою нелегалки Хеди Массінг[4]. У 1927 році Порецькому було доручено створення розвідувальної мережі у Великій Британії[джерело не вказане 3180 днів].

В 1929–1932 рр. працював в Москві, офіційно в польській секції Комінтерну. Потім до 1937 р базувався в Парижі. В липні 1937 був відкликаний в СРСР, але, знаючи долю багатьох дипломатів, співробітників ІНО НКВС, військових аташе, які повернулися в СРСР, вважав за найкраще залишитися у Франції.

17 липня 1937 виступив у французьких газетах з відкритим листом, що викривав політику Сталіна (насамперед масові розстріли) з лівих позицій. «Тільки перемога соціалізму звільнить людство від капіталізму та Радянський Союз від сталінізму», — писав Рейсс[5]. Після цього він з дружиною та сином втік до глухого швейцарського села Фінот кантону Вале, де переховувався близько місяця. Потім сім'я Порецького вирушила до Терріте кантону Во, а Рейсс 4 вересня вирішив зустрітися з нелегалкою Елізабет Шільдбах, своєї знайомої ще по Лейпцигу, в Лозанні. Поворот Рейсса вітав Лев Троцький, який отримав від нього відомості про підготовлюваний замах.

ЗагибельРедагувати

6 вересня дружина Порецького дізналася з газет, що вночі 4 вересня на дорозі з Лозанни в Пуллі був знайдений труп чоловіка з чехословацьким паспортом на ім'я Ганса Еберхарда. Це був Рейсс, убитий спеціально висланою з Москви групою агентів НКВС під керівництвом С. М. Шпігельгласа. За свідченням О. Орлова, «коли Сталіну доповіли про „зраду“ Рейсса, він наказав Єжову знищити зрадника, разом з його дружиною та дитиною. Це мало стати наочним застереженням усім потенційним неповерненцям»[6]. Рейсса вбив агент НКВС Борис Афанасьєв (Атанасов), у групі був і Володимир Сергійович Правдін.[7]

В 1960 році Рейсс був реабілітований.

НагородиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Reiss, Ignatius. Project Chronos. Процитовано September 8, 2010. 
  2. Poretsky, Elisabeth K. Our Own People: A Memoir of «Ignace Reiss» and His Friends. London: Oxford University Press, 1969. Pp. 7-26.
  3. Poretsky, Elisabeth K. Указ. соч. Pp. 27-36.
  4. Massing, Hede. This Deception. New York, 1951. P. 98.
  5. Письмо Н.Рейсса в ЦК ВКП(б)
  6. Орлов А. М. Тайная история сталинских преступлений. Ликвидация чекистов
  7. Alexander Orlov, The Secret History of Stalin's Crimes. Random House, 1953

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати