Редько Анатолій Петрович

Анатолій Петрович Редько (рос. Анатолий Петрович Редько; 6 листопада 1926 —1990) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант (03.11.1983)[1].

Редько Анатолій Петрович
рос. Редько Анатолий Петрович
Народження6 листопада 1926(1926-11-06)
радгосп ім. Сталіна, Армавірський округ, Північнокавказький край, РРФСР, СРСР
Смерть1990(1990)
Рязань, Рязанська область, РРФСР, СРСР
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Роки служби1943—1990
Звання Генерал-лейтенант
КомандуванняСВВАКУ
РВВАІУ
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної ЗіркиОрден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис

ред.

Народився в селищі радгоспу імені Сталіна, нині Новокубанського району Краснодарського краю Росії.

До лав РСЧА призваний Павловським РВК Краснодарського краю 22 квітня 1943 року. військову службу проходив на посадах: квітень — липень 1943 року — командир мінометної обслуги 83-го запасного стрілецького полку 28-ї запасної стрілецької бригади Північно-Кавказького фронту; з липня 1943 по січень 1944 року — завідувач складу технічного майна — шофер 20-го окремого прожекторного батальйону Донського фронту; з січня 1944 року й до кінця війни — командир транспортного відділення — шофер 546-го зенітно-артилерійського полку 82-ї дивізії ППО 1-го Білоруського фронту, молодший сержант.

Після закінчення війни продовжив військову службу: до серпня 1945 року — на попередній посаді.

Обіймав посади начальника Самаркандського вищого військового автомобільного командного училища і начальника Рязанського вищого військового автомобільного інженерного училища (03.1984 — 06.1990).

У 1976 році присвоєно військове звання генерал-майор, а у 1983 році — генерал-лейтенант.

5 червня 1990 року генерал-лейтенант А. П. Редько вийшов у запас. Мешкав у Рязані, де й помер.

Нагороди

ред.

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, двома Червоної Зірки, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня і медалями.

Примітки

ред.

Посилання

ред.