Відкрити головне меню

Володимир Володимирович Рафєєнко
Volodymyr Rafijenko 2015.jpg
Народився 25 листопада 1969(1969-11-25) (49 років)
Донецьк, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність письменник, поет, редактор
Alma mater Донецький національний університет імені Василя Стуса
Мова творів російська, українська
Жанр роман
Нагороди
Сайт: fb.com/vladimir.rafeenko

Володимир Володимирович Рафєєнко у Вікісховищі?

Володимир Володимирович Рафєєнко (25 листопада 1969, Донецьк) — російський та український письменник, прозаїк і поет. З 1992 по 2018 писав свої твори російською, в основному видавався в Росії і вважався представником російської літератури;[1] у 2014 році, після переїзду на Київщину, вивчив українську мову, згодом почав писати українською свій новий роман та став повноцінним представником також і української літератури. У 2019 видав свій перший роман українською «Мондегрін (пісні про смерть та любов)».

Лауреат російських літературних премій «Російська премія[ru]» (2010, 2012) та «Новая словесность» (2014).

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Закінчив Донецький університет за фахом російська філологія та культурологія. Працював редактором у донецьких видавництвах «БАО», «Кассіопея», помічником редактора журналу «Многоточие». Автор і упорядник науково-популярних та прикладних книг, детективів. З 1992 друкується в періодичних виданнях, перша книга вийшла у 1998 році. У період коли Рафєєнко писав свої твори російською та публікувалися в Росії, його творчість називали російською літературою.[1]

До початку 2014 року проживав у Донецьку. Після Російської збройної агресії проти України 2014 року разом з родиною переїхав в Київську область на хутір Пороскотень під Києвом. Зізнався, що тоді у 2014 коли він переїхав на Київщину, він абсолютно не володів українською мовою і не міг і двох слів зв'язати нею.[1] Протягом трьох років Рафєєнко зумів досконало вивчити українську мову і у 2017 заявив, що намагається написати свій наступний роман українською.[1][2][3][4][5]

Член Українського ПЕН.

Літературна творчістьРедагувати

РосійськоюРедагувати

Автор прозових романів:

  • «Краткая книга прощаний» (Норд-Пресс, Донецк, 2000; «Фабула», Харьков, 2017)
  • «Каникулы магов» («Донеччина», Донецк, 2005)
  • «Невозвратные глаголы» (Норд-Пресс, Донецк, 2009) 
  • «Московский дивертисмент» («Знамя» № 8, Москва, 2011, «Текст», 2013) — друге місце Російської премії за 2010 р. в номінації «Велика проза»
  • «Лето напролёт» («Знамя», Москва, 2012) 
  • «Демон Декарта» («Эксмо», Москва, 2014) — перше місце Російської премії за 2012 р. в номінації «Велика проза»
  • «Долгота дней» («Фабула», Харьков, 2017)

Автор поетичних збірок:

  • «Три дня среди недели» (Донецк, 1998);
  • «Частный сектор» (Донецк, 2002);
  • «Переводы через дорогу» (Донецк, 2003).

Автор поеми в прозі «Флягрум» (Москва, «Новый мир» № 1, 2011).

Вірші ввійшли в антологію «Освобождённый Улисс» (Москва, 2004). Друкувався в журналах і альманахах «Новый мир», «Знамя», «Соты», «Черновик», «Грани», «Союз писателей», «Воздух», «Византийский ангел», «Фонтан», «Магазин Жванецкого», «Крещатик», «Солнечное сплетение», «Многоточие», «Четыре сантиметра луны», «Родомысл», «Дикое поле».

Оповідання увійшли в збірки «Антология странного рассказа» (Донецк: СТЭП-Многоточие, 1999), «ENTER. Книга донецкой прозы» (Донецк, 2001), «Большой фонтан одесского юмора» (Москва, «Эксмо», 2009), «Небо этого лета. Рассказы украинских писателей» (Москва, «Три квадрата», 2015).

Українською в оригіналіРедагувати

Переклади українськоюРедагувати

НагородиРедагувати

Двічі лауреат російської премії Фонда «Інститут євразійських досліджень[ru]» для російськомовних письменників, що проживають за межами Росії «Російська премія[ru]» (2010, 2012). Лауреат російської премії «Новая словесность» (2014).

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати