Відкрити головне меню

Олег Борисович Ратій (нар. 5 липня 1970, Харків, УРСР) — радянський та український футболіст, захисник. Відомий за виступами за запорізький «Металург». Майстер спорту України[1]. Багаторічний помічник Сергія Ковальця (2009—2015).

Ф
Олег Ратій
Oleg Ratiy 1970.jpg
Особові дані
Повне ім'я Олег Борисович Ратій
Народження 5 липня 1970(1970-07-05) (49 років)
  Харків, УРСР
Зріст 187 см
Вага 82 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР і Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1991 СРСР «Маяк» (Харків) 23 (0)
1992 Україна «Олімпік» (Харків) 10 (0)
1992 Україна «Кристал» (Чортків) 0 (0)
1993 Україна «Автомобіліст» 2 (0)
1993—1995 Україна «Кремінь» 55 (5)
1995—1996 Україна «Ворскла» 25 (2)
1996—1997 Україна «Кремінь» 32 (2)
1997  Україна «Гірник-спорт» 2 (0)
1997—2002 Україна «Металург» (Запоріжжя) 122 (6)
1998—2000  Україна «Металург-2» (Запоріжжя) 13 (1)
2000  Україна «СДЮШОР-Металург» 1 (0)
2003 Україна «Олександрія» 14 (1)
2003 Україна «Нива» (Вінниця) 13 (0)
2004 Україна «Миколаїв» 15 (0)
2004—2005 Україна ПФК «Олександрія» 26 (5)
2005 Україна «Волинь» 3 (0)
2006 Україна «Десна» 15 (3)
1991—2006 Всього за кар'єру 371 (25)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2006–2007 Україна «ІгроСервіс» тренер
2007–2008 Україна «Гірник-спорт»
2008 Україна «Арсенал-2» (Харків)
2008 Україна «Сталь» (Дніпродзержинськ) тренер
2009 Україна «Олександрія» тренер
2010—2011 Україна «Оболонь» тренер
2012 Словаччина «Татран» тренер
2012 Україна «Металург» (З) тренер
2012—2015 Україна Україна (U-21) тренер
2017 Україна «Буковина»
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 30 березня 2017.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравцяРедагувати

Футболом почав займатися в Харкові, спочатку в ДЮСШ № 7 (перший тренер — Марк Жеребчевскій), потім перейшов до тренеру Борису Шишкову в спортклуб ХТЗ[2]. Після закінчення школи вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту. Грав за збірну цього навчального закладу, і паралельно за харківський «Маяк» у другій союзній лізі[2]. Після четвертого курсу інституту, зосередився на кар'єрі футболіста.

Відігравши рік в «Маяку», а потім в «Олімпіку», який незабаром розпався, Ратій виявився в Сумах. Місцевий «Автомобіліст» тоді тренував Сергій Страшненко. Відігравши 4 матчі — 2 на Кубок і 2 в чемпіонаті, отримав запрошення в «Кремінь», де 5 вересня 1993 в грі проти «Зорі» дебютував у вищій лізі чемпіонату України. Відіграв два сезони в Кременчуці, потім рік в Полтаві за «Ворсклу», знову рік виступав у «Кремені», а потім Олександр Томах запросив Олега в запорізький «Металург»[2].

У складі «Металурга» в 1997—2003 роках у вищій лізі чемпіонату України провів 122 матчі, забив 6 голів. Був капітаном команди[3]. Брав участь в матчах Кубка УЄФА.

В 2003 році приєднався до «Олександрії». За олександрійську команду виступав у 2003 та 2004—2005 роках. За команду з Олександрії дебютував 9 березня 2003 року в домашньому матчі серед команд Вищої ліги проти столичної Оболоні. В тому поєдинку Олег вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч, а його команда святкувала перемогу з рахунком 1:0[4] Свій перший м'яч у футболці олександрійців забив 4 травня 2003 року на 9-ій хвилині виїзного для його команди поєдинку чемпіонату України проти сімферопольської «Таврії», але «Олександрія» все ж поступилася з рахунком 1:3[5] Загалом у складі Олександрії/ПФК «Олександрії» 3 2003 по 2005 роки (з перервою) у чемпіонатах України відіграв 40 матчів та забив 6 м'ячів та ще 1 поєдинок у кубку України.

Також виступав у командах «Нива» (Вінниця), «Миколаїв», «Волинь» та «Десна».

Тренерська кар'єраРедагувати

Восени 2006 року став асистентом Олега Луткова в сімферопольському «ІгроСервісі»[6]. Менш ніж через пів року на запрошення президента «Гірник-спорт» Петра Каплуна очолив комсомольський клуб[7].

Влітку 2008 року працював на посаді тренера дніпродзержинської «Сталі»[8].

 
Олег Борисович на посаді тренера молодіжної збірної

Під керівництвом Сергія КовальцяРедагувати

Під час спільних виступів у «Металурзі» познайомився з Сергієм Ковальцем. Ратій та Ковалець жили в одному номері на базі і частина вільного часу проводили разом. Коли в 2009 році Сергій Ковалець очолив «Олександрію», він покликав до себе й Ратія[7]. З тих пір фахівці працювали разом в командах «Оболонь», «Татран» (Словаччина), «Металург» (Запоріжжя)[3]. З 2012 року Олег Ратій входив до тренерського штабу Сергія Ковальця в молодіжній збірній України[9].

«Буковина» (Чернівці)Редагувати

Після багаторічного досвіду як асистента Сергія Ковальця (який влітку 2016 року був одним із претендентів на посаду головного тренера «Буковини»), в лютому 2017 року очолив чернівецьку «Буковину». Дебютував на посаді головного тренера в березні того ж року, в тому ж місяці його підопічні двічі зіграли в нульову нічию.

У червні того ж року за обопільною згодою сторін співпраця була припинена. Під його керівництвом чернівецька «Буковина» зіграла 15 офіційних матчів (3 перемоги, 5 нічиїх, 7 поразок)[10].

ОсвітаРедагувати

Випускник Волгоградського інституту фізичної культури[2]. Протягом 2006—2007 років отримав тренерські дипломи УЄФА категорії: «С» та «В», стажування проходив в харківському «Металісті». У 2010 році отримав тренерський диплом УЄФА категорії: «A»; в 2013—2014 році проходив стажування в московському «ЦСКА» і відвідував міжнародні тренерські курси УЄФА в Ньйоні (Швейцарія)[11]. З 2014 року має «PRO»-диплом УЄФА[12]. Закінчив Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури.

Особисте життяРедагувати

Одружений, виховує трьох дітей.

ФактиРедагувати

ДосягненняРедагувати

Як гравецьРедагувати

Як тренерРедагувати

як помічник Сергія Ковальця

ПриміткиРедагувати

  1. Профіль на сайті футбольного агентства AVR-sport (ru). Архів оригіналу за 2014-05-12. Процитовано 2016-10-22. 
  2. а б в г Олег Ратій: «Футбол - дуже "заразна" хвороба» (ru). Ігор Павленко, «Вулиця Спортивна». 2009-07-31. Архів оригіналу за 2014-05-12. Процитовано 2016-10-22. 
  3. а б Сергій Ковалець визначився з помічниками (ru). Sport.ua. 2012-07-25. Архів оригіналу за 2014-05-12. Процитовано 2016-10-22. 
  4. Олександрія-Оболонь
  5. Таврія — Олександрія
  6. Олег Лутков: «Місце в п'ятірці нам під силу» (ru). Павло Морозов, ФК «ІгроСервіс». Архів оригіналу за 2014-05-12. 
  7. а б Олег Ратій: «Гравці для нас - як сини» (ru). Сергій Дем'янчук, «Команда». 2014-01-29. Архів оригіналу за 12-05-2014. Процитовано 22-10-2016. 
  8. Друга ліга. Напередодні (ru). FOOTBALL.UA. 2008-08-15. Архів оригіналу за 2014-05-12. Процитовано 2016-10-22. 
  9. Тренерський штаб молодіжної збірної України - будемо знайомі! (ru). FOOTBOOM. 2013-01-16. Архів оригіналу за 12-05-2014. Процитовано 22-10-2016. 
  10. «Буковину» залишили Олег Ратій та Валентин Слюсар
  11. Ратій Олег Борисович досьє. Архів оригіналу за 15 лютий 2017. Процитовано 14 лютий 2017. 
  12. Завершилося навчання за програмою «PRO»-диплом УЄФА (ru). Центр ліцензування ФФУ. 2014-03-13. Архів оригіналу за 2014-05-12. Процитовано 2016-10-22. 

ДжерелаРедагувати