Вікіпедія

Данциг — Західна Пруссія

(Перенаправлено з Райхсгау Данциг)

Увага: Не вказане значення "common_name"

нім. Reichsgau Danzig-Westpreußen
пол. Okręg Rzeszy Gdańsk-Prusy Zachodnie
Райхсгау Данциг — Західна Пруссія
Цивільна адміністрація
↓ 1939 – 1945 ↓
Прапор Герб
Прапор Герб
: історичні кордони на карті
: історичні кордони на карті
Столиця Данциг
Мови німецька, польська
Державний устрій Цивільна адміністрація
Гауляйтер
 - 11 вересня 1939 — 1945[1] Альберт Форстер
Історія
 - Заснування 11 вересня 1941[1]
 - Капітуляція Німеччини 8 травня 1945
Площа
 - 1943[1] 26 056 км2
Населення
 - 1943[1] 2 347 556 осіб
     Густота 90,1 осіб/км² 
Попередник		 Наступник
Поморське воєводство (1919—1939)
Вільне місто Данциг
округ Марієнвердер
Східна Пруссія (гау)
Гданське воєводство (1945—1975)
Мазурський округ
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Данциг — Західна Пруссія

Райхсгау Данциг — Західна Пруссія (нім. Reichsgau Danzig-Westpreußen «імперська область Гданськ — Західна Пруссія», пол. Okręg Rzeszy Gdańsk-Prusy Zachodnie) — адміністративно-територіальна одиниця нацистської Німеччини, утворена під час Другої світової війни на анексованій нею території Вільного міста Данциг, Поморського воєводства (Польського коридору) Другої Польської Республіки та прусського адміністративного округу Марієнвердер.

Історія

ред.

1 вересня 1939 року на самому початку війни Німеччина відразу анексувала Вільне місто Данциг.[2] 11 вересня 1939 року утворено військовий округ Данциг — Західна Пруссія (нім. Militärbezirk Danzig-Westpreußen) з колишнього вільного міста Данциг і частини прилеглого польського воєводства.[1] З 26 жовтня по 1 листопада 1939 він мав назву райхсгау Західна Пруссія (нім. Reichsgau Westpreußen). 2 листопада 1939 його перейменували на райхсгау Данциг — Західна Пруссія.[1][3] Хоча назва перегукувалася з назвою прусської провінції з-перед 1920 року Західна Пруссія, територіально ці утворення не збігалися. На відміну від колишньої прусської провінції райхсгау включало район Бидгощі (Бромберг) на півдні, зате не мало району «Дойч-Кроне» (Валч) на заході.

Столицею утворення був Данциг (Гданськ), а його населення без цього міста налічувало 1 487 452 особи (1939 року). Площа цієї імперської області становила 26 056 км2, 21 237 км2 із яких припадало на анексовані Данциг і Поморське воєводство.[3]

Поділ

ред.
 
Адміністративні округи (нім. Regierungsbezirk) і райони (нім. Kreis), 1944

Райхсгау Данциг — Західна Пруссія складалося з трьох адміністративних округів Бромберг, Данциг і Марієнвердер, які своєю чергою поділялися на 33 повіти (райони).[1]

Управління

ред.

1 вересня 1939 гауляйтер гау Данциг Альберт Форстер став головою цивільної адміністрації анексованого міста (колишнього Вільного міста Данциг). 11 вересня 1939 його ж призначено начальником управління (нім. Verwaltungschef) адміністративного штабу військового округу Данциг — Західна Пруссія. 26 жовтня 1939 гауляйтер Альберт Форстер обійняв посаду райхсштатгальтера райхсгау Західна Пруссія, перейменованого 2 листопада 1939 на райхсгау Данциг — Західна Пруссія. Упродовж усієї війни він залишався найвпливовішим політичною постаттю, аж доки територію не захопили в березні 1945 року радянські війська.

У цьому райхсгау вермахт утворив 20-й військовий округ з осідком у Данцигу. Його командувачами були:

Населення

ред.

Райхсгау був дуже неоднорідним, як і територія, що охоплювала землі довоєнного Данцига (повністю), Німеччини (Західна Пруссія) та Польщі (приблизно Поморське воєводство). Загальна чисельність населення становила 2 179 000, з яких 1 494 000 були громадянами Польщі переважно польської національності, 408 000 громадян Данцига переважно німецької національності та 277 000 німецьких громадян переважно німецької національності.[6] Німецькі окупанти вважали данцизьке і польське громадянство нікчемними через фактичну ліквідацію цих двох держав. Християнам Данцига і християнам Польщі німецької національності було надано німецьке громадянство, євреям Данцига та євреям Польщі було відмовлено в німецькому громадянстві. Християнам Данцига і християнам Польщі польської національності здебільшого відмовляли у прийнятті в громадяни, але за певних обставин його надавали.

Злочини окупаційної влади

ред.
 
Поляки, затримані під час етнічної чистки в Гдині, вересень 1939 р.

За час короткого існування райхсгау нацистська Німеччина прирекла місцевих євреїв і поляків на знищення як «недолюдей». На території райхсгау містився концтабір Штуттгоф і його підтабори, де було страчено або заморено хворобами, голодом чи жорстоким поводженням понад 85 000 людей. Із зігнаних у цей табір 52 000 євреїв вижили лише якихось 3 000.[7]

Взимку 1939/40 рр. під час масових убивств у П'ясниці загинуло від 12 000[8] до 16 000 осіб, здебільшого з числа місцевої польсько-кашубської інтелігенції. Форстер заявляв, що поляки підлягають викоріненню: «Ми повинні винищити цю націю, починаючи з колиски».[9][10][11]

У Західній Пруссії євреї не вирізнялися численністю жертв, оскільки єврейське населення цього краю було невеликим і більшість із них втекли перед приходом німців. Однак у місцях, де все ж таки вони проживали, їх виганяли та знищували.[12] У серпні 1943 року близько 500 євреїв з табору в Поморському воєводстві відправили в Аушвіц, де 434 з них вбили відразу після прибуття.[13]

За підрахунками, до кінця війни в цій імперській області було знищено до 60 000 людей,[14] а до 170 000 було вигнано,[15] хоча інші оцінки вказують на близько 35 000 осіб.[16] Сам Форстер звітував, що до лютого 1940 року з області було «евакуйовано» 87 000 душ.[17]

Після війни

ред.

У березні 1945 року Польща домоглася повернення цього обширу до її складу. Нацистського намісника Альберта Форстера пізніше засудили на смерть і стратили за злочини проти людяності. Німецьке населення (включаючи поселенців часів війни, нацистів і військовиків) або втекло, або було вигнане.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874—1945. [Архівовано 28 жовтня 2023 у Wayback Machine.](нім.)
  2. ↑ Michael D. Miller and Andreas Schulz (2012). Gauleiter: The Regional Leaders of the Nazi Party and Their Deputies, 1925-1945, Vol. 1. R. James Bender Publishing. с. 198. ISBN 978-1932970210.
  3. ↑ а б Piotr Eberhardt, Jan Owsinski, Ethnic Groups and Population Changes in Twentieth-century Central-Eastern Europe: History, Data, Analysis, M.E. Sharpe, 2003, p.170, ISBN 0-7656-0665-8
  4. ↑ Befehlshaber Danzig-Westpreußen (англ.)
  5. ↑ Історія Осі (англ.)
  6. ↑ Stefan Samerski, «Ein aussichtsloses Unternehmen – die „Reaktivierung“ Bischof Eduard Graf O'Rourkes 1939», in: Im Gedächtnis der Kirche neu erwachen: Studien zur Geschichte des Christentums in Mittel- und Osteuropa; Festgabe für Gabriel Adriányi zum 65. Geburtstag, Reimund Haas (ed.), Cologne et al.: Böhlau, 2000, pp. 373–386, here pp. 373seq. ISBN 3-412-04100-9.
  7. ↑ Gilbert, M (2012), The Routledge Atlas of the Holocaust, Routledge, p. 252.
  8. ↑ Elżbieta Maria Grot, Ludobójstwo w Piaśnicy jesienią 1939 r. ze szczególnym uwzględnieniem losu mieszkańców Gdyni (пол.)
  9. ↑ Eugenia Bożena Kłodecka-Kaczyńska, Michał Ziółkowski, Byłem numerem--: świadectwa z Auschwitz (Я був номером...: Свідчення з Аушвіца), Wydawnictwo Sióstr Loretanek, 1 січня 2003, с. 14.
  10. ↑ Szczególny niepokój wywołała wśród mieszkańców jego wyraźna zapowiedź akcji zagłady Polaków, streszcząjąca się choćby w tym jednym zdaniu: "Musimy ten naród wytępić od kołyski począwszy." (Особливе занепокоєння серед жителів викликала його чітка заява про намір знищити поляків, сутність якої розкрита вже в цьому одному реченні: «Ми повинні вигубити цей народ, починаючи з колиски».) Barbara Bojarska, Piaśnica, miejsce martyrologii i pamięci: z badań nad zbrodniami hilerowskimi na Pomorzu (Piaśnica, Place of Martyrdom and Remembrance: Investigations into Nazi Crimes in Pomorze), 1989, p. 20.
  11. ↑ Dieter Schenk, Albert Forster: Gdański namiestnik Hitlera: zbrodnie hitlerowskie w Gdańsku i Prusach Zachodnich (Albert Forster, Hitler's Danzig Proconsul: Nazi Crimes in Gdańsk and East Prussia), Gdańsk, POLNORD, 2002, p. 388.
  12. ↑ The Origins of the Final Solution: The Evolution of Nazi Jewish Policy.. By Christopher R. Browning, page 34.
  13. ↑ Jewish Forced Labor Under the Nazis: Economic Needs and Racial Aims, 1938-1944. - Page 211. Wolf Gruner, United States Holocaust Memorial Museum - 2006 - "On August 21, 1943, a transport with 500 Jews from the Pomeranian Autobahn camp pulled into Auschwitz. Only sixty-six men were selected for the camp; the rest were immediately murdered."
  14. ↑ Paweł Kosiński, Barbara Polak, "Nie zamierzam podejmować żadnej polemiki – wywiad z prof. Witoldem Kuleszą" («Я не збираюся вступати ні в яку полеміку» — інтерв'ю з проф. Вітольдом Кулешею), Biuletyn IPN (Вісник Інституту національної пам'яті), числа 12-1 (35-36), grudzień-styczeń (грудень—січень) 2003—2004, с. 4—23.
  15. ↑ Bogdan Chrzanowski, "Wypędzenia z Pomorza" («Вигнання з Помор'я»), Biuletyn IPN (Вісник Інституту національної пам'яті), no. 5/2004 (maj 2004).
  16. ↑ Martin Gilbert, The Second World War, Weidenfeld and Nicolson, 1989, p.27.
  17. ↑ Browning, p. 33.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Данциг_—_Західна_Пруссія&oldid=41920655