Арсеній Радкевич

ієромонах-василіянин, професор Львівського університету
(Перенаправлено з Радкевич Арсен Антін)

Арсеній Антін Радкевич (14 квітня 1759, Волиця — 1 серпня 1821, Львів) — галицький учений-василіянин, професор гебрейської та грецької мов і герменевтики в обох відділах богословського факультету Львівського Університету (у 1787 році — Studium Ruthenum і 1791 — Studium Latinum). У 1797 і 1804 роках — декан богословського факультету Львівського університету. У 1818—1821 роках— протоігумен галицьких василіян.

о. Арсеній Радкевич, ЧСВВ
Народився 14 квітня 1759(1759-04-14)
Волиця
Помер 1 серпня 1821(1821-08-01) (62 роки)
Львів, Львівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Поховання Монастир святого Онуфрія[1]
Країна Royal Banner of Stanisław II of Poland.svg Річ Посполита
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Габсбурзька монархія
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперія
Місце проживання Почаїв
Замостя
Дрогобич
Львів
Діяльність ієромонах, богослов, педагог
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Посада протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя (1818—1821)
Батько о. Стефан Радкевич
Мати Марія

ЖиттєписРедагувати

Народився 14 квітня 1759 року в селі Волиця Комарева Белзького воєводства (нині с. Волиця Сокальської міської громади Червоноградського району Львівської області) в сім'ї місцевого пароха о. Стефана Радкевича і його дружини Марії. Закінчив гімназію піярів у Варяжі і за намовою ченців ледь не вступив до їхнього ордену, однак цьому спротивилися батьки. 8 серпня 1778 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Почаївський монастир і там 20 серпня наступного року, із-за браку років, приписаних законодавством, склав лише тимчасові обіти. Філософські студії проходив у Замості, а богослов'я у монастирі святого Юра у Львові і Львівському університеті. У листопаді 1784 року на завершення богословських студій написав дисертацію «Tentamen publicum ex Historia Ecclesiastica», присвячену єпископові Петрові Білянському. 19 жовтня 1785 року склав вічні чернечі обіти і 30 жовтня того ж року отримав священничі свячення з рук владики Білянського. Після висвячення душпастирював і вивчав німецьку мову в Дрогобичі, однак невдовзі через хворобу виїхав до Львова і був призначений особистим секретарем протоігумена Віктора Старожинського.[2]

Урядовим декретом від 15 серпня 1787 року о. Радкевич був іменований надзвичайним професором (лектором) руської катедри єврейської мови і герменевтики Старого 3авіту богословського факультету Львівського університету, а 5 жовтня 1791 року надзвичайним професором відповідно латинської катедри. Для Studium Ruthenum уклав рукописний підручник грецької і єврейської мов та герменевтики і пояснення Святого Письма, який високо оцінили сучасники і наступні покоління студентів і викладачів університету. У 1796 році на основі тези «Positiones ех disciplinis theologicis» отримав докторський ступінь з богослов'я.[3] Двічі богословський відділ університету обирав о. Арсенія Радкевича своїм деканом (1797 і 1804). Два рази був кандидатом на єпископську катедру.[4]

Був вікарієм василіянського монастиря при катедрі святого Юра у Львові, а коли монастир закрила державна влада, став ігуменом монастиря святого Онуфрія, куди перейшли ченці зі Свято-Юрської обителі. Упродовж 1815—1819 років за ігуменства Радкевича відбулася перебудова Свято-Онуфріївського монастиря — надбудований другий ярус келій, збудована нова дзвіниця (1820), у монастирській церкві замість розібраної малої напівкруглої вівтарної апсиди 1821 споруджено прямокутну видовжену (до неї прибудовано прямокутну захристію).[5] У 1818—1821 роках очолював василіянську провінцію Найсвятішого Спасителя.

Помер 1 серпня 1821 року у Львові. Був похований на цвинтарі монастиря святого Онуфрія.[6]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати