Підгородне (Тернопільський район)

село в Україні, в Тернопільському районі Тернопільської області.

Підгоро́дне — село Підгороднянської сільської громади Тернопільського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Підгороднянської сільської ради ( до 2018 року). До 1946 називалося Янівка, Janówka, Іванівка (від 1939). Розташоване на річці Довжанка, в центрі району.

село Підгородне
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський
Рада Підгороднянська сільська рада
Код КОАТУУ 6125286901
Основні дані
Засноване 16 століття
Населення 1 463
Територія 3.780 км²
Густота населення 344.97 осіб/км²
Поштовий індекс 47751
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°31′59″ пн. ш. 25°31′35″ сх. д. / 49.53306° пн. ш. 25.52639° сх. д. / 49.53306; 25.52639Координати: 49°31′59″ пн. ш. 25°31′35″ сх. д. / 49.53306° пн. ш. 25.52639° сх. д. / 49.53306; 25.52639
Водойми Довжанка
Відстань до
обласного центру
2 км
Відстань до
районного центру
2 км
Найближча залізнична станція Тернопіль
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради 47721, с. Підгородне, вул. Зелена, 11
Карта
Підгородне. Карта розташування: Україна
Підгородне
Підгородне
Підгородне. Карта розташування: Тернопільська область
Підгородне
Підгородне
Мапа

Населення — 1463 особи (2007).

ІсторіяРедагувати

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської і давньоруської культур.

Перша писемна згадка — 1561 року як Підгородичі. В податковому документі за 1564 р. значиться назва Podborodice, очевидно з писарською помилкою[1].

У період Австро-Угорщини с. Янівка належало до Тернопільського повіту. Станом на 1882 рік у селі проживало 447 осіб, у тому числі у панському маєтку 22 особи, який був власністю графа Кросновського. Греко-католицька громада мала власну парафію та Церкву Різдва Пречистої Діви Марії, що була мурованою, побудована у 1908 р. Римо-католицька громада села належала до парафії у м. Тернополі.

Станом на 1935 рік в селі діяла 2-х класна школа з польською мовою навчання з паралельними українськими відділами. У 1935—1936 рр. у селі проживало греко-католиків — 252, римо-калоликів — 540 осіб.

Останній відомий великий землевласник у с. Янівка станом на 1938—1939 рр. був Віктор Чарковський-Голейовський (пол. Czarkowżki-Golejówski).

Діяли українські товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1068 осіб, з яких 490 чоловіків та 578 жінок[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1303 особи[3].

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 99,69 %
російська 0,31 %

Пам'яткиРедагувати

 
Покровська церква, 2007

Є церкви Різдва Пресвятої Богородиці (реставровано 1998), святої Покрови (1997, архітектор — Михайло Нетриб'як).

Поблизу села знаходиться природоохоронний об'єкт, ботанічний заказник місцевого значення — Довжанський ботанічний заказник.

Соціальна сфераРедагувати

Працюють загальноосвітня школа І ступеня, обласна спортивна база олімпійського резерву «Колос», відділення «Облплемоб'єднання».

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

  • Віктор Мацикур (нар. 1975) — спортсмен (бодібілдинг) тренер, громадський діяч;
  • Андрій Федуна (нар. 1980) — майстер спорту з настільного тенісу, громадський діяч;

Проживали, працювалиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати