Відкрити головне меню

Півні́вка — село в Україні, в Міловському районі Луганської області. Населення становить 426 осіб. Орган місцевого самоврядування — Зориківська сільська рада.

село Півнівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Міловський
Рада/громада Зориківська сільська рада
Код КОАТУУ 4422882202
Облікова картка Півнівка 
Основні дані
Засноване 1705
Населення 426
Площа 6,82 км²
Густота населення 62,46 осіб/км²
Поштовий індекс 92524
Телефонний код +380 6465
Географічні дані
Географічні координати 49°26′17″ пн. ш. 39°52′08″ сх. д. / 49.43806° пн. ш. 39.86889° сх. д. / 49.43806; 39.86889Координати: 49°26′17″ пн. ш. 39°52′08″ сх. д. / 49.43806° пн. ш. 39.86889° сх. д. / 49.43806; 39.86889
Середня висота
над рівнем моря
95 м
Водойми р. Комишна
Місцева влада
Адреса ради 92500, с. Зориківка, вул. Совєтська, 37; тел. 9–54-31
Карта
Півнівка. Карта розташування: Україна
Півнівка
Півнівка
Півнівка. Карта розташування: Луганська область
Півнівка
Півнівка

Зміст

Історичні відомостіРедагувати

За даними на 1864 рік на казенному хуторі Старобільського повіту Харківської губернії мешкало 844 особи (436 чоловічої статі та 408 — жіночої), налічувалось 92 дворових господарства[1].

Станом на 1885 рік на колишньому державному хуторі Зориківська волості мешкало 989 осіб, налічувалось 137 дворових господарств[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1276 осіб (612 чоловічої статі та 664 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].

За даними на 1914 рік у слободі проживало 1987 мешканців[4].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 163 людей[5].

Півнівка — перший населений пункт Української РСР, з якого вигнали нацистських окупантів під час Другої світової війни (18 грудня 1942 року).

НаселенняРедагувати

За даними перепису 2001 року населення села становило 824 особи, з них 91,78 % зазначили рідною мову українську, 7,04 % — російську, а 1,18 % — іншу[6].

ТакожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 3011)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-252)
  4. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  5. Мартиролог. Луганська, ст. 219—223
  6. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua