Пушний Михайло Федорович

український живописець і педагог

Михайло Федорович Пушни́й (19 листопада 1929, Алейська — 26 квітня 1996, Дніпропетровськ) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1958 року.

Пушний Михайло Федорович
Народження19 листопада 1929(1929-11-19)
Алейськ, Алтайський край, РСФРР, СРСР
Смерть26 квітня 1996(1996-04-26) (66 років)
 Дніпропетровськ, Україна
Країна СРСР
 Україна
Жанрісторичний живопис, батальний жанр, портрет, пейзаж і натюрморт
НавчанняДніпропетровське художнє училище (1949) і Київський державний художній інститут (1955)
Діяльністьхудожник, педагог
ВчительПанін Михайло Микитович, Погрібняк Микола Степанович, Шовкуненко Олексій Олексійович і Пузирков Віктор Григорович
Відомі учніГуменюк Феодосій Максимович, Сергієнко Анатолій Олександровичd, Фоменок Станіслав Федорович і Городиський Володимир Миколайович
ПрацівникДніпропетровське художнє училище
ЧленСпілка радянських художників України (1958)
Нагороди
бронзова медаль ВДНГ

Біографія

ред.

Народився 19 листопада 1929 року на станції Алейській (нині місто Алейськ Алтайського краю, Росія). Після закінчення школи протягом 1945—1949 років навчався у Дніпропетровському художньому училищі, був учнем Михайла Паніна, Миколи Погрібняка. Здобувати мистецьку освіту продовжив у Київському художньому інституті, де навчався в Олексія Шовкуненка, Віктора Пузиркова. 1955 року закінчив його на «відмінно» з присвоєнням кваліфікації художника станкового живопису. Дипломна робота — картина «Після уроків»[1].

Після закінчення інституту за призначенням повернувся до Дніпропетровська, де певний час він працював у Дніпропетровському художньому училищі, але невдовзі залишив викладацьку роботу. Протягом 1955—1964 років працював у цеху живопису в Дніпропетровських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду СРСР; у 1964—1988 роках очолював Дніпропетровську народну студію образотворчого мистецтва Палацу культури студентів. Серед учнів: Фелікс Бірчанський, Сергій Боровський, Володимир Городиський, Феодосій Гуменюк, Анатолій Дерев'янко, Ірина Копач, Анатолій Сергієнко, Станіслав Фоменюк. 1976 року за керівництво ізостудією нагороджений бронзовою медаллю ВДНГ[1].

Мешкав у Дніпропетровську в будинку на вулиці Севастопольській, № 57. Помер у Дніпропетровську 26 квітня 1996 року.

Творчість

ред.

Працював у галузі станкового живопису. Створював портрети, пейзажі, натюрморти, історичні жанрові картини, батальні полотна. Серед робіт:

  • «Після уроків» (1955);
  • «В тирі» (1958);
  • «Горновий заводу імені Петровського А. Хилько» (1959);
  • «Дільничний лікар» (1960);
  • «Музика Михайла Глінки» (1964);
  • «Мирний сон» (1965);
  • «Шушенське. Шлях на Бутакове озеро» (1968);
  • «Фронтова весна» (1973);
  • «На озері» (1974);
  • «Торкретчик В. Яковишин» (1975);
  • «Скульптор Олексій Жирадков» (1976);
  • «Солдатська мати» (1979);
  • «У степу» (1982);
  • «Знову весна» (1982);
  • «У вересні» (1985).

Для Дніпропетровського історичного музею виконав батальну композицію «Подвиг льотчиків»[1].

Брав участь у всесоюзних виставках з 1956 року, республіканських — з 1957 року.

Крім згаданого музею, картини художника зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка у Києві, Дніпровському художньому музеї, Корсунь-Шевченківському історико-культурному заповіднику.

Примітки

ред.

Література

ред.