Відкрити головне меню

Проспект Металургів (Запоріжжя)

У Вікіпедії є статті про інші проспекти з назвою Проспект Металургів

Проспéкт Металýргів — проспект в центральній частині міста Запоріжжя. Розташований у лівобережній частині Дніпровського району. Проспект розпочинається від Південного шосе, перетинає вулицю Рекордну, вулицю Незалежної України, проспект Соборний, вулицю Богдана Хмельницького і закінчується вулицею Перемоги.

Проспект Металургів
Запоріжжя Запоріжжя
Перехрестя Соборного проспекту з проспектом Металургів
Перехрестя Соборного проспекту з проспектом Металургів
Місцевість Центр
Район Дніпровський
Назва на честь металургів
Колишні назви
Алея Ентузіастів, Тараса Шевченка, Сталіна
Загальні відомості
Протяжність 2 км
Координати початку 47°51′12″ пн. ш. 35°05′57″ сх. д. / 47.853556° пн. ш. 35.099389° сх. д. / 47.853556; 35.099389
Координати 47°51′32″ пн. ш. 35°06′10″ сх. д. / 47.858999° пн. ш. 35.102777° сх. д. / 47.858999; 35.102777Координати: 47°51′32″ пн. ш. 35°06′10″ сх. д. / 47.858999° пн. ш. 35.102777° сх. д. / 47.858999; 35.102777
Координати кінця 47°51′51″ пн. ш. 35°06′40″ сх. д. / 47.864250° пн. ш. 35.111361° сх. д. / 47.864250; 35.111361
Поштові індекси 69006, 69032[1]
Транспорт
Тролейбуси №№ 3, 8, 9, 11, 13, 17
Зупинки громадського транспорту «БК «ЗАлК», «Проспект Металургів», «Вулиця Богдана Хмельницького»
Найближчі залізничні станції Платформа 172 км
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники Стела промисловому Запоріжжю, пам'ятник актору Миколі Рибникову, пам'ятник Металургу
Медичні заклади КУ «Міська лікарня № 3»
Заклади культури Палац культури «ЗАлК»
Поштові відділення 69006
Аптеки Аптека № 4, мережа «Аптека низьких цін», «Копійка»
Забудова багатоповерхова
Комерція ресторан «Макдональдс», ТЦ «Афіна-PALACE», ТЦ «Рекордний», супермаркети «АТБ», «Сільпо», фітнес-клуб «River»
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Проспект Металургів (Запоріжжя) на Вікісховищі

Перехрестя проспектів Металургів і Соборного — найжвавіше місце. Дістатися до зупинки «Проспект Металургів» можна практично з будь-якої точки міста — на тролейбусах або автобусах.

ІсторіяРедагувати

Проспект був закладений та забудований у 1929 році як алея Ентузіастів. За часів німецької окупації проспект носив ім'я Тараса Шевченка[2]. У грудні 1949 року алею Ентузіастів було перейменовано на проспект Сталіна. 14 листопада 1961 року проспект отримав сучасну назву[3].

На початку проспекту Металургів у 1963 році встановлено пам'ятник Металургу, автором якого є відомий запорізький скульптор Іван Носенко[4]. 10 липня 2012 року, напередодні Дня металургу відбулося відкриття реконструйованого пам'ятника металургу[5]. Останній раз реконструкція пам'ятника була проведена в 2016 році, його відкриття відбулося 8 липня[6].

 
Пам'ятник Металургу

В 1930-х роках в одному у будинку № 26 з магазинів був розташований американський магазин з обмеженим рівнем доступу. Тут обслуговували французьких та німецьких інженерів, які працювали на будівництві греблі ДніпроГЕСу. На вході стояв швейцар. Штори на вікнах магазина були глухі, тому не було видно, що усередині. За вітринним склом про людське око стояли книги. Директором магазина був Арон Брукман. У 1940 році, коли іноземці виїхали, магазин було відкрито для всіх верств населення. В будинку навпроти розташовувався магазин імені Мікояна[2].

Об'єктиРедагувати

Напроти ресторану «Макдональдс», через проспект Соборний, підноситься сталевий шпиль. Офіційно — це пам'ятник промисловому Запоріжжю.

 
Монумент на честь промзони м. Запоріжжя

Стела прикрашена металевими наліпками — зразками продукції запорізьких металургійних заводів. Куди цікавіша неофіційна назва пам'ятки — в народі її кличуть «Пам'ятником загиблому туалету», адже стела з'явилася на початку цього 2000-х років якраз на місці колишнього туалету. Багато запоріжців дотепер згадують його з легким смутком — до того красивим був туалет, що побудований за проектом відомого архітектора Григорія Орлова і простояв на головній міській вулиці майже сім десятків років.

На перехресті проспекта Металургів та вулиці Богдана Хмельницького можна побачити своєрідний сувенір годинників Другої світової війни. На стіні будинку № 19 досі можна побачити слід від першого арт-обстрілу Запоріжжя гітлерівцями. Ці «шрами» будівля отримала 18 серпня 1941 року  після попадання в нього міни.

Проспект Металургів вниз від проспекту Соборного у напрямку вулиці Богдана Хмельницького (колишній 8-й квартал довоєнного 6-го селища), забудований типовими конструктивістськими будинками. Ці будівлі геть позбавлені пафосу і надмірностей, химерності і прикрас — прості і максимально функціональні. Конструктивісти відкидали будь-яке запозичення з архітектурної спадщини минулих епох. Художньої виразності своїх споруд вони досягали граючи на контрастах — гладких стін з великими заскленими площами, широких горизонталей вікон з вузькими вертикалями скляних сходових кліток.

 
Корпус КУ «Міська лікарня № 3»

Справжній шедевр конструктивізму можна побачити по іншу сторону проспекту Соборного, якщо трохи пройтися по проспекту Металургів у напрямку Південного шосе. У 1932 році тут (колишній 6-й квартал 6-го селища) було побудовано ціле амбулаторне містечко: поліклініка, диспансер і аптека (тепер комплекс належить КУ «Міська клінічна лікарня № 3»). Всі тутешні будівлі облицьовані вірменським туфом — каменем грубої фактури темно-рожевого кольору. Такими ж плитами, до речі, облицьовані будівлі машинного залу і управління ДніпроГЕСу — символу Запоріжжя.

Напроти лікарні, по іншу сторону вулиці Незалежної України, починається 3-й квартал. Його родзинка — так званий «Круглий будинок». Яскрава будівля всього міста побудована у 1938 році за проектом архітектора Лаврова. Оригінальну форму будинку у вигляді величезної букви «С» запоріжці часто пояснюють з вигадкою — мовляв, це перша буква величезного слова «Сталін», яке планували написати будинками.

 
«Круглий будинок», Соцмістечко

Проїзд у двір «Круглого будинку» (його діаметр, до речі, цілих 150 метрів) обрамували два незвичайних будинка-близнюків. Їх стіни поцятковані круглими отворами і ніби «змальовані» з давньоримської гробниці Еврісака.

Уздовж проспекту Металургів можна згадати чотири творіння архітектора Ольги Яфи — будинки узагальненого побуту. Квартету цих будівель Ольги Яфи властиві типові межі робіт архітектора-конструктивіста — об'єми сходових кліток, що округляють, з вузькими витягнутими вікнами-«градусниками», плоскою крівлею і балконами, що нагадують палубу корабля.

 
Проспект Металургів, 1

Крайні будівлі цього ряду при будівництві були облицьовані вірменським туфом. Центральні ж будинки були обштукатурені і пофарбовані в білий колір — для контрасту. Після війни, при відновленні, вони придбали пишніші і витонченіші фасади з новими художніми елементами. Такі зміни, яким піддалися більшість будівель зруйнованого під час бойових дій Соцміста, символізували перемогу над фашизмом.

Прямо на куті проспектів Соборного та Металургів підноситься одна із знаменитих запорізьких башточок — 7-поверховий будинок-башта, побудований у 1949 році за проектом архітектора Козлінера. На цю «висотку» сповна можна назвати місцевою «Пізанською баштою», адже у кінці ХХ століття будинок накренився, більш ніж на 2 градуси від горизонту. Між баштою і примикаючою будівлею утворилася тріщина в 10 сантиметрів. Вирівняли цю конструкцію лише за допомогою закачаного під фундамент рідкого скла. До всього іншого під час реконструкції башта обзавелася і симпатичною прикрасою — флігелем зверху, особливо прекрасна в темний час доби, коли включається підсвічування.

15 грудня 1952 року на 6-му селищі було відкритий монументальний Палац культури. У післявоєнні часи його збудували працівники Дніпровського алюмінієвого заводу (майбутнього — «ЗАлК»), на місці зруйнованого під час Другої світової війни Будинку культури працівників кольорової металургії. Палац культури був одним із знімальних майданчиків фільму «Весна на Зарічній вулиці»[7]

1956 року був встановлений бронзовий пам'ятник російскому революціонеру та радянському діячу Сергію Кірову поруч з Палацом культури «ЗАлК» (просп. Металургів, 1-А), який до початку 2000-х років називався на його честь[8]. Скульптором пам'ятника С. М. Кірову був Іван Кавалерідзе, архітектором — Галина Петрашевич.

СучасністьРедагувати

 
Пам'ятник головному герою фільму «Весна на Зарічній вулиці» Олександру Савченку
 
Пам'ятник С. М. Кірову біля палацу культури «ЗАлК»

2002 року проспект зазнав значної реконструкції[9][10].

15 листопада 2013 року на проспекті Металургів був відкритий пам'ятник головному герою фільму «Весна на Зарічній вулиці» Олександру Савченку, якого зіграв Микола Рибников[11].

11 березня 2016 року демонтовано пам'ятник Сергію Кірову[12].

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Проспект Металургів (Запоріжжя). Поштові індекси України.
  2. а б Проспект Металлургов в Запорожье. ZаБор. (рос.)
  3. Вулиці, провулки, проспекти, бульвари та майдани м. Запоріжжя (М). Вулиці Запоріжжя — дзеркало історії.
  4. Історія пам'ятника Металургу. 
  5. Фото: как открывали обновленный памятник Металлургу. zp.vgorode.ua. 10 липня 2012. (рос.)
  6. Коваленко, Богдана (8 липня 2016). В Запорожье омолодили памятник металлургу. Индустриальное Запорожье. Архів оригіналу за 15 січень 2018. Процитовано 1 серпень 2016. (рос.)
  7. Історичні події Запоріжжя. zabor.zp.uа. 
  8. Як виглядав Палац культури у 1956 році (фото)
  9. Браво, Александр Поляк! // МИГ : газета. — 2002. — № 30 (25 липня).
  10. Пресса прошлых лет: Поляк открывает обновленный проспект, на рынках Запорожья промышляют рэкетиры, а на Бабурке строят дома. Сайт города Запорожья. 1 серпня 2016. Архів оригіналу за 17 вересень 2016. Процитовано 6 серпень 2016. (рос.)
  11. В Запорожье открыли памятник Саше Савченко. Z-City. 15 листопада 2013. Архів оригіналу за 04.04.2015. Процитовано 09.06.2019. (рос.)
  12. Как в Запорожье памятник Кирову демонтировали. Сайт города Запорожья. 11 березня 2016. Архів оригіналу за 17 вересень 2016. Процитовано 6 серпень 2016. (рос.)

ПосиланняРедагувати