Соборний проспект (Запоріжжя)

центральна магістраль міста Запоріжжя

Собóрний проспéкт — центральна магістраль міста Запоріжжя. Починається від Привокзальної площі біля залізничного вокзалу Запоріжжя I і закінчується Запорізькою площею поблизу Дніпровської ГЕС. Пролягає вздовж чотирьох міських районів — Комунарського, Олександрівського, Вознесенівського та Дніпровського.

Соборний проспект
Запоріжжя Запоріжжя
Вигляд на проспект Соборний у Дніпровському районі[1]
Вигляд на проспект Соборний у Дніпровському районі[1]
Місцевість Центр
Район Комунарський, Олександрівський, Вознесенівський, Дніпровський
Колишні назви
Поштова, Стовбова, Велика, Головна, Верхня, Поліцейська, Соборна, Карла Лібкнехта, 8-а Поздовжня, Германа Герінга, Адольфа Гітлера, Леніна
Загальні відомості
Протяжність 10,8 км[2]
Координати початку 47°47′39″ пн. ш. 35°11′10″ сх. д. / 47.79417° пн. ш. 35.18611° сх. д. / 47.79417; 35.18611
Координати 47°49′52″ пн. ш. 35°09′17″ сх. д. / 47.831184° пн. ш. 35.154844° сх. д. / 47.831184; 35.154844Координати: 47°49′52″ пн. ш. 35°09′17″ сх. д. / 47.831184° пн. ш. 35.154844° сх. д. / 47.831184; 35.154844
Координати кінця 47°51′47″ пн. ш. 35°05′42″ сх. д. / 47.86306° пн. ш. 35.09500° сх. д. / 47.86306; 35.09500
Поштові індекси 69000, 69001, 69002, 69005, 69006, 69032, 69035, 69037, 69057, 69063, 69107, 69118[3]
Транспорт
Автобуси Bus icon SPB.svg: 17, 18, 29, 39, 59, 72, 94, 98
Трамваї Tram icon SPB.svg: 3, 14, 16
Тролейбуси Trolley icon SPB.svg: 1, 3, 8, 11, 14, 17
Найближчі залізничні станції Вокзал Запоріжжя I, Платформа 174 км
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі готель «Соборний», готель «Театральний», «Intourist hotel Zaporizhzhya», готель «Дніпро» (на реконструкції)
Храми Свято-Покровський собор
Державні установи Запорізька обласна державна адміністрація, Запорізька міська рада, Апеляційний суд, міський РАЦС, РАЦС Вознесенівського району
Навчальні заклади Запорізький національний університет (5-й корпус), Запорізька державна інженерна академія, Запорізький електротехнічний коледж ЗНТУ
Медичні заклади КУ «Обласна дитяча лікарня», КУ «Поліклініка № 1», Наркологічний центр, Обласний центр народної медицини
Заклади культури Обласний український музично-драматичний театр ім. В. Магара, Запорізька обласна філармонія, Обласна універсальна наукова бібліотека
Поштові відділення Головпоштамт
Забудова багатоповерхова
Комерція ТЦ «Фаворит», ТЦ «Intrade», ТРЦ «Пальміра Плаза», ТРЦ «Аврора», ТРЦ «Україна», ТЦ «Фортуна», Бізнес-центр «Форум» та інші
Підприємства Запорізький автомобілебудівний завод, Запорізький інструментальний завод
Парки Платонівський сквер, Піонерський сквер, сквер Прикордонників, Олександрівський сквер, «Алея Слави», «Алея Трудової слави», сквер імені Олександра Поляка
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r2179007
Мапа
CMNS: Соборний проспект у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші проспекти з назвою Соборний проспект

Соборний проспект завдовжки 10,8 км, завдяки чому деякі джерела стверджують, що проспект є найдовшим в Європі[4][5]. Втім, проспект Соборний в Запоріжжі поступається довжиною, наприклад, проспект Героїв Харкова в Харкові (завдожки 18 км)[6] чи проспекту Леніна в Волгограді (14 км)[7]. Житлові квартали «Соцміста» в районі греблі ДніпроГЕС та проспекту Металургів вважаються одним з найкращих прикладів архітектури конструктивізму першої половини XX століття. Проєкт цього архітектурного ансамблю в 1932 році отримав золоту медаль на виставці в Парижі[8]. Соборний проспект претендує на звання «7 чудес Запоріжжя»[9].

ІсторіяРедагувати

У різні часи окремі частини сучасного проспекту носили назви: Поштова, Стовбова, Велика, Головна, Верхня, Поліцейська, Соборна, Карла Лібкнехта, 8-а Поздовжня, Германа Герінга, Адольфа Гітлера, Леніна[10]. Верховенство радянська влада в місті Запоріжжя взяла у 1920 році. Через рік, у 1921 році, за принципом «нова влада — нові порядки» Олександрівськ був перейменований в Запоріжжя. В цей же час під загрозою розстрілу циркуляр НКВС від 15 липня 1921 року зобов'язав у тижневий термін змінити всі колишні назви вулиць міста, давши їм імена нових радянських героїв і борців революції. Тиждень за тижнем, і вже до листопада 1922 року були перейменовані більше трьох десятків вулиць, в тому числі вулиця Соборна була перейменована на вулицю Карла Лібкнехта. Однак на цьому історія найменувань вулиць в місті не закінчилася.

Після захоплення Запоріжжя вермахтом окупаційна влада перейменувала вулицю Карла Лібкнехта на вулицю Адольфа Гітлера, а частину сучасного Соборного проспекту в новій частині міста — у вулицю Германа Герінга. Восени 1943 року, після захоплення міста Червоною армією, їм були відновлені довоєнні назви.

У 1930-ті роки в Запоріжжі, в розпал колективізації і будівництва, парна сторона центрального проспекту Карла Лібкнехта носила прізвисько «Пижон-стріт», а непарна — «Гапкінштрассе» (швидше за все від загального імені домогосподарок «Гапка»). «Стрітом», як правило, гуляли інженери, лікарі, студенти, а на лавочках, що стоять уздовж «штрассе», плювали насіння чорнороби, прислуга та інша молодь з навколишніх сіл[11].

Проєкт з об'єднання декількох вулиць в єдиний проспект Леніна існував вже з 1949 року, однак втілитися йому судилося лише 4 січня 1952 року, коли ухвалою Запорізької міської ради центральній магістраллі Запоріжжя було присвоєно ім'я Леніна. Проспект об'єднав 4 вулиці: 8-ю Подовжню вулицю в Соцмісті, знову сплановану вулицю на Вознесенці (від сьогоднішньої вулиці Гагаріна до площі Олександра Поляка), вулиці Карла Лібкнехта і вулиці Ковальської в старій частині міста[12].

З 4 січня 1952 до 19 лютого 2016 року проспект носив ім'я Леніна, після чого був перейменований у проспект Соборний згідно з законом про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного режимів[13].

Незважаючи на всі ті імена, які встиг за роки свого існування приміряти Соборний проспект, нині він так і залишається головною магістраллю Запоріжжя, яка є «обличчям та серцем» міста з історією[14][15].

Впродовж 20022008 років проспект зазнав значної реконструкції, в ході якої було демонтовано трамвайну лінію між вулицями Парковим бульваром (до 2016 року — вулиця Леонова) та Лермонтова[16][17], знищено дерева вздовж проспекту[18], взамін, на перехресті з бульваром Шевченка був встановлений масивний «Годинник Закоханих»[19], що грає мелодію з фільму «Весна на Зарічній вулиці», до речі аналогів запорізькому Годиннику Закоханих, з фонтаном, в Україні немає.[20]

10 жовтня 2016 року було відкрито оновленний годиннник, в якому замінено 4 циферблати, сам механізм, системи управління і звукового супроводу після більше десяти років роботи[21].

Будівлі та об'єктиРедагувати

По проспекту Соборному розташовані:

 
Годинник закоханих на перетині з бульваром Шевченка

Закінчується Соборний проспект Запорізькою площею[30].

1 травня 1977 року відкрито 5-й підземний перехід біля зупинки транспорту «Площа Пушкіна»[31].

Зупинки міського транспортуРедагувати

Пам'ятникиРедагувати

Див. такожРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Запорізький кремль або башня коксохіма // МИГ, 2019-06-29 (рос.)
  2. Соборний проспект на Google-мапі
  3. Поштові індекси Соборного проспекту
  4. Новітня історія України: Імена. Звершення. Творчість / Авт.-упор. В. В. Болгов. Вип. 1:Запоріжжя. — К.:Новий Світ, 2006
  5. Гарбуз М. Зеленая загазованность [Архівовано 30 січня 2016 у Wayback Machine.], — Остров свободы, № 49 (264) от 15.12.2010
  6. Цуп Володимир. Стежками галицьких аргонавтів
  7. Улицы Волгограда. Проспект имени В. И. Ленина [Архівовано 7 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  8. Запоріжжя на карті, — Карта відвіданих місць
  9. Претенденти звання «7 чудес Запоріжжя» [Архівовано 22 жовтня 2016 у Wayback Machine.], — misto.zp.ua (рос.)
  10. Список перейменованих вулиць, провулків, проспектів, бульварів та майданів м. Запоріжжя
  11. По центральному проспекту Запорожья 70 лет назад ходили пешком (фото). Архів оригіналу за 9 березня 2019. Процитовано 3 жовтня 2019. 
  12. Як бачили сучасне Запоріжжя 70 років тому (фото)
  13. Рішення Запорізької міської ради від 19.02.2016 № 15 «Про перейменування проспекту Леніна в місті Запоріжжі на проспект Соборний»
  14. Історія запорізького проспекту, — reporter-ua.com, 2013-01-18 (рос.)
  15. На самом аварийном перекрестке Запорожья 45 лет назад почти не было ДТП (фото) // Верже, 2018-01-07 (рос.)
  16. В Запорожье началась очередная реконструкция проспекта // ТРК «Алекс». — 2008. — 12 марта(рос.)
  17. Дворный Борис. В Запорожье начался второй этап реконструкции проспекта Ленина // Укрінформ (рос.)
  18. Н. Кузьменко, Н. Михайлов, В. Чорнолуцкий, Н. Ломонос, И. Эстеркина, Т. Овсяникова Новое Запорожье: хроника развития большого города. 1921—2006. — Днепропетровск: АРТ-ПРЕСС, 2006. — С. 12. — 216 с. — 3000 экз. — ISBN 966-348-059-9(рос.)
  19. 3D-панорама «Годинник закоханик». Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016. 
  20. Годинник закоханих в Запоріжжі (рос.)
  21. Головний годинник міста зазвучить по-новому // «Запорозька Січ», 2016-10-10
  22. На Соборному проспекті зберіглася будівля прибуткового будинку менонітів
  23. Відлуння 1950-х років: краєзнавець опублікував ретро-фото Запоріжжя // akzent.zp.ua, 2020-01-21 (рос.)
  24. У Запоріжжі відкрита друга фірмова крамниця «Рошен» // Забор, 2019-11-03 (рос.)
  25. Як виглядає ТРЦ «Аврора» після ракетного обстрілу (фото) // 061.ua, 2022-05-25
  26. Будівництво універмагу «Україна» у 1963 році (фото) // life.zp.ua
  27. В центрі Запоріжжя відкритий третій McDonald's
  28. Вебсайт ГУ НП України в Запорізькій області
  29. Відкриття першого McDonald's у Запоріжжі
  30. 11 кілометрів історії (проспект Соборний). vmylenko.com. 30 грудня 2015. 
  31. Эта неделя в истории Запорожья: первый ток от ДнепроГЭСа, Главпочтамт, музыкальный фонтан. ZаБор. 28 квітня 2016. (рос.)
  32. Перелік зупинок громадського автотранспорту
  33. Пам'ятник розвідникам-десантникам. 
  34. Клікова Г. Олександру Поляку від вдячного міста: На площі Олександра Поляка встановлено пам'ятний знак — бюст. «Запорізька правда». — 2005. — 13 жовтня — с. 3.
  35. Стела Запорізьким еталургам (фото)
  36. Фоторепортаж: В Запорожье открыли памятник Пограничникам. 061.ua. 22 червня 2012. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 27 серпня 2016. 

ПосиланняРедагувати