Весна на Зарічній вулиці

«Весна на Зарічній вулиці» (рос. «Весна на Заречной улице») — український радянський художній фільм, знятий у 1956 році режисерами Феліксом Миронером і Марленом Хуцієвим, одна з найпопулярніших картин епохи відлиги. У кінопрокат СРСР вперше фільм вийшов 26 листопада 1956 року. У 1957 році фільм переглянули 30,12 млн глядачів.

Весна на Зарічній вулиціPicto infobox cinema.png
рос. Весна на Заречной улице
Весна на Зарічній вулиці.jpg
Жанр мелодрама
Режисер Фелікс Миронер
Марлен Хуцієв
Сценарист Фелікс Миронер
У головних
ролях
Микола Рибников
Ніна Іванова
Оператор Петро Тодоровський
Радомир Василевський
Композитор Борис Мокроусов
Кінокомпанія Одеська кіностудія
Тривалість 95 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1956
IMDb ID 0049917

СюжетРедагувати

Дія фільму «Весна на Зарічній вулиці» відбувається у 1950-ті роки у невеликому робітничому селищі, куди приїжджає випускниця педінституту Тетяна Левченко (Ніна Іванова). Молодій вчительці належить викладати в заводській школі робітничої молоді російську мову і літературу. Старий знайомий Тетяни Микола Крушенков (Геннадій Юхтін), який працює на металургійному комбінаті інженером, допомагає Тані зняти кімнату і знайомить із майбутніми учнями. В школі Тетяна Сергіївна стає класним керівником восьмого класу, в якому навчається Олександр Савченко (Микола Рибников) — передовик виробництва, душа компанії, веселун та улюбленець заводських дівчат. Сашкові відразу сподобалася нова вчителька, і, щоби звернути на себе її увагу, він за звичкою намагається балагурити і загравати з нею, не залишаючи своїх залицянь навіть на уроках. Проте Тетяна ігнорує його знаки уваги. Саша, звиклий до легких перемог, дивується від такої поведінки дівчини, і його зацікавленість незабаром змінюється образою. Відчуваючи себе ураженим, Савченко вирішує, що освічена й інтелігентна Тетяна з презирством ставиться до нього, простого хлопця, роботяги-сталевара, що закінчив сім класів, і вважає його негідним своєї уваги. До того ж дружбу Тетяни з Миколою він помилково приймає за романтичні стосунки. Ображаючись і ревнуючи, Олександр кидає школу і намагається забути Тетяну, але незабаром розуміє, що по-справжньому кохає її.[1]

Знімальна групаРедагувати

Технічний персонал
Актори
В епізодах
  • Віктор Маркін — учень
  • Євген Коваленко — хлопець-верзила, з компанії Журченко
  • Жан Мельников — сусід Іщенко за партою
  • Люся Максимова — сестра Саши Савченко
  • Саша Мороз — брат Саши Савченко
  • Володимир Карасьов — епізод
  • Т. Галух
  • Микола Фалєєв — директор школи

Цікавий фактРедагувати

2002 року, за ініціативою тодішнього мера Запоріжжя Олександра Поляка, на бульварі Шевченка споруджена мережа фонтанів та «Годинник закоханих». Спочатку для годинника, прикрашеного гербом Запоріжжя, планувалася роль міських «курантів», але незабаром вирішено було зробити музичними — нині щогодини хронометр програє уривок з пісні «Коли весна прийде, не знаю…», що вважається неофіційним гімном Запоріжжя (з художнього фільму «Весна на Зарічній вулиці»). А «закоханим» годинник став після того, як молодята узяли за традицію обов'язково біля них фотографуватися[2].

ПриміткиРедагувати

  1. Весна на Заречной улице. vokrug.tv. 2013. Процитовано 3 березня 2015.  (рос.)
  2. Міські куранти. 

ПосиланняРедагувати