Фалєєв Микола Сергійович

радянський актор театру і кіно

Мико́ла Сергі́йович Фалє́єв — радянський актор театру і кіно, актор Одеського російського драматичного театру, учень Меєргольда, заслужений артист РРФСР.

Фалєєв Микола Сергійович
Зображення
Діяльність актор
Alma mater Державний академічний Малий театр Росії
Вчителі Мейєргольд Всеволод Емільович
Заклад Державний театр імені Вс. Мейєргольдаd і Одеський академічний російський драматичний театр імені А. Іванова
Роки діяльності 19181978
IMDb nm1368501
Нагороди та премії
Заслужений артист РРФСР

Загальні відомостіРедагувати

Акторську діяльність розпочав в аматорських виставах в дачних місцевостях під Москвою.[1]

Навчався в школі-студії Малого театру. З 1918 року — на професійній сцені.

Учень Меєргольда, з 1920 року працював в його театрі під назвою «Театр РРФСР 1-й» (згодом Театр імені Всеволода Мейєргольда, ТІМ), грав у поставлених ним п'єсах «Містерія-буф», «Клоп», «Лазня» В. Маяковського.

Також працював в Московському драматичному театрі (режисер В. Г. Сахновський), Театрі ім. В. Ф. Комісаржевської, в Театрі імені МГСПС[2] (1927—1929)[3].

Згодом — актор Одеського російського драматичного театру.

В роки румунської окупації Одеси працював актором в Одеському театрі драми і комедії Василя Вронського.[4][5]

Знімався в кіно, переважно в епізодичних ролях.

Ролі в театріРедагувати

  • 1920 — Купець-спекулянт («Містерія-буф» В. Маяковського в постановці В. Меєргольда) — перша роль в ТІМ
  • 1922 — Кудряш («Гроза» О. Островського, режисера Сахновського)
  • 1920-ті — Петро, Бальзамінов, Кнуров, Дікой («Ліс», «Одруження Бальзамінова», «Безприданниця», «Гроза» О. Островського), Сганарель («Лікар мимоволі» Мольєра), лікар («Мачуха» Бальзака), офіцер («Поганий анекдот» Достоєвського), Бернардіно («Міра за міру» Шекспіра)
  • 1928 — Микиш[6], Ніканор Іванович[7] («Заколот» Д. Фурманова і С. Поливанова, МГСПС)
  • 1928 — «Лазня» В. Маяковського в постановці Меєргольда
  • 1929 — «Клоп» В. Маяковського в постановці Меєргольда[8]
  • 1943 — Любим Торцов («Бідність не порок» О. Островського)[9]
  • 1943 — Барабанов (комедія «Мебльовані кімнати Корольова» А. Ф. Крюковського)
  • 1947 — Рядовий Нікітін («Ніч полководця» Г. С. Березка)[10]
  • 1952 — Земляника («Ревізор» М. Гоголя)[11]
  • 1973 — Жук («На людному місці» О. Островського)[12]

Ролі в кіноРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Газета «Буг» — № 155, 16.07.1943
  2. Современный театр, № 6, 1927. — С. 94(рос.)
  3. Театральная Москва. — М.: Московский рабочий, 1929. — С. 129(рос.)
  4. Газета «Буг» — № 156, 17.07.1943 (рос.)
  5. Смирнов В. А. Реквием XX века. — Одесса: Астропринт, 2009(рос.)
  6. Новый зритель (№ 5), 1928. — С. 18
  7. Русский советский театр, 1926—1932, Ч. 1. — С. 362
  8. Евгений Голубовский. Автограф Владимира Маяковского. — С. 38(рос.)
  9. Мистецтвознавство України. Т. 3-4. — К.: Спалах, 2003. — С. 153
  10. Одесский русский драматический театр имени А. В. Иванова: очерк творческого пути художественного коллектива / Берта Яковлевна Барская. — К.: Мистецтво, 1987. — С. 37(рос.)
  11. Нариси з історії інонаціонального театру в Україні ХХ — початку ХХІ ст. / заг. ред. М. Гринишиної; Ін-т проблем сучас. мистец. НАМ України. — Київ: Фенікс, 2017. — С. 958
  12. Український театр. Газетно-журнальне видавництво Міністерства культури і туризму України, 1973. — С. 22

ДжерелаРедагувати