Предраг Матвійович

Предраг Матвійович (хорв. Predrag Matvejević; 7 жовтня 1932, Мостар, Боснія і Герцеговина — 2 лютого 2017, Загреб, Хорватія) — хорватський та боснійський письменник.

Предраг Матвійович
Predrag Matvejević on Subversive Festival.jpg
Народився 7 жовтня 1932(1932-10-07)[1][2][3]
Мостар, Герцеговинсько-Неретванський кантон, Королівство Югославія[2]
Помер 2 лютого 2017(2017-02-02)[4][1][3] (84 роки)
Загреб, Хорватія
Громадянство
(підданство)
Flag of Croatia.svg Хорватія
Flag of Italy.svg Італія
Flag of Yugoslavia (1992–2003); Flag of Serbia and Montenegro (2003–2006).svg Югославія
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Діяльність письменник, викладач університету, есеїст
Alma mater Сараєвський університет, Faculty of Humanities and Social Sciences, University of Zagrebd і Паризький університет
Знання мов французька, італійська і хорватська[5]
Заклад Загребський університет, Римський університет ла Сапієнца, Університет Париж III і Паризький університет
Нагороди
IMDb nm1759284
Чонтварі. Весна в Мостарі, 1903

БіографіяРедагувати

Батько — Всеволод, етнічний росіянин, емігрант з Одеси, після повернення з полону в Німеччині в 1945-му році він став суддею в місті Мостар. За заявою самого Предрага, його батько був більшовицьких переконань і відчував велику симпатію до російської культури, незважаючи на те, що його батько і брат померли від голоду в ГУЛАГу. Мати — хорватка, Ангеліна. Предраг Матвійович народився в БосніїМостарі). Закінчив університет в Сараєво. Викладав французьку літературу в Загребському університеті. У 1991 переїхав до Франції, поділяючи життя між Парижем і Римом. Громадянин Італії. Викладав в Університеті Париж III і Університеті Сап'єнца в Римі. Почесний віце-президент Міжнародного ПЕН-центру. Член Академії наук і мистецтв Боснії і Герцеговини.

Творчість і визнанняРедагувати

Видав дві книги бесід з Мирославом Крлежа (1969, 1982). Найбільш відомий збірник його есе «Середземноморський требник» (1987), він переведений на багато мов і удостоєний Європейської премії Шарля Вейонна за есеїстику (1992), премії за кращу іноземну книгу (1993).

Відомий своєю політичною діяльністю. У 1992 балотувався в парламент Хорватії від проюгославського Соціал-демократичного союзу. Входив до складу експертної ради відомого лівого журналу «Novi Plamen», що видається в Загребі. Симпатизував Соціалістичній робітничій партії Хорватії.

НагородиРедагувати

ТвориРедагувати

  • Razgovori s Miroslavom Krležom (1969)
  • Prema novom kulturnom stvaralaštvu (1975)
  • Književnost i njezina društvena funkcija: od književne tendencije do sukoba na ljevici (1977)
  • Te vjetrenjače (1977)
  • Jugoslavenstvo danas: pitanja kulture (1982)
  • Stari i novi razgovori s Krležom (1982)
  • Відкриті листи / Otvorena pisma (1986)
  • Середземноморський требник / Mediteranski brevijar (1987)
  • Istočni epistolar (1994)
  • Gospodari rata i mira (2001)
  • Інша Венеція/ Druga Venecija (2002, італійська премія Стрега, 2003)
  • Проклята Європа/ Un'Europa maledetta (2005)
  • Хліб наш/ Pane Nostro (2010)

ПриміткиРедагувати

  1. а б Discogs — 2000.
  2. а б Czech National Authority Database
  3. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Tražio je da Tito odstupi s funkcije, ‘91. je otišao u emigraciju
  5. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

ПосиланняРедагувати