Дмитро Леонідович Похилевич (22 вересня 1897(18970922), с. Водотиї, Київська губернія — 29 серпня 1974, м. Львів) — український історик-славіст, доктор історичних наук, професор. Почесний доктор університету імені Марії Кюрі-Склодовської (1970). Заслужений діяч науки УРСР (1974). Викладач Львівського університету (1945-1974).

Похилевич Дмитро Леонідович
Народився 22 жовтня 1897(1897-10-22)
с. Водотиї, Київська губернія
Помер 29 серпня 1974(1974-08-29) (76 років)
м. Львів, УРСР
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність історик
Науковий ступінь доктор історичних наук
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Надгробок на могилі Д. Похилевича..jpg

БіографіяРедагувати

Дмитро Леонідович Похилевич народився 22 вересня 1897 року у селі Водотиї Брусилівського повіту, Київської губернії (нині — Брусилівський район, Житомирська область) в селянській родині. 1918 року закінчив Коростишівську вчительську семінарію (нині — Коростишівський педагогічний коледж імені І. Я. Франка), 1924 року — Київський інститут народної освіти.

Протягом 19211928 років сільський учитель, працівник у керівних органах народної освіти, викладач технікуму на Київщині. У 1929–1933 роках — аспірант при Всеукраїнській Академії Наук у Києві та Харкові, водночас перебував на адміністративно-науковій роботі. Від 1933 року призначений директором харківського Науково-дослідного інституту історії української культури імені академіка Дмитра Багалія, 1934 року звільнений з цієї посади та виключений із КП(б)У за «втрату більшовицької пильності в боротьбі з націоналістичними елементами», через що був відправлений до Вятського виправно-трудового табору на лісорозробки, де працював як робітник та статистик.

Згодом викладав у вишах РРФСР — в Арзамаському вчительському інституті (1935–1937), Свердловському (1940–1944) та Ярославському (1944–1945) педагогічних інститутах. Вивчав аграрні відносини в Україні, Білорусі та Литві у XV — XVIII століттях, а також соціально-економічні питання періоду феодалізму на теренах колишньої Російської імперії та Польщі. У 19381940 роках репресований за сфальсифікованим звинуваченням у «шпигунстві на користь Польщі». 1942 року захистив дисертацію на тему: «Аграрна реформа Сигізмунда Августа в історичній літературі» на отримання наукового ступіню кандидата історичних наук. Від листопада 1945 року до кінця життя працював Львівському університеті як завідувач кафедри історії середніх віків (до 1949), доцент кафедри історії Стародавнього світу і середніх віків (1949–1952), завідувач кафедри історії південних та західних слов'ян (1952–1973), професор цієї ж кафедри (1973–1974). 1951 року захистив дисертацію на тему: «Державні селяни західних воєводств Великого князівства Литовського в 16–18 ст.» на отримання наукового ступіню доктора історичних наук.

Мешкав у Львові в будинку на вулиці Матейка, 2.[2] Помер 29 серпня 1974 року у Львові та похований на Личаківському цвинтарі, поле № 5.[3]

Наукова діяльністьРедагувати

Автор понад 110-ти наукових праць, зокрема:

  • «Крестьяне Белоруссии и Литвы в XV–XVIII вв.» (Львів, 1957);
  • «Польща в добу феодалізму»;
  • «Крестьяне Белоруссии и Литвы во второй половине XVIII в.» (Вільнюс, 1966).

Дослідницьку діяльність розпочав із вивчення участі армії та флоту в революції 1917 року в Україні, потім предметом його наук. зацікавлень були аграрні відносини в Речі Посполитій 16–18 ст. Автор фундаментального дослідження «Землеустройство и поземельный кадастр в Белоруссии, Литве и Украине в ХVI–ХVII вв.» (В кн.: Материалы по истории земледелия СССР: Сборник 1. — М., 1952. — 630 с.), публікацій джерел «Чорноморська фльота 1917 р.» («Архів Радянської України» (Харків), 1932, № 4–5), «Армія на Україні від Лютого до Жовтня» (Там само, 1933, № 7–8).

Автор невиданої монографії «Нариси з історії селян України, Білорусії і Литви в ХIV–ХVI ст.», головний редактор міжвузівського наукового збірника «Українське слов'янознавство» (1970–1973).

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Крикун М. Г. Похилевич Дмитро Леонідович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 460. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  • Похилевич Дмитрий Леонидович // Историки-слависты СССР: Биобиблиографический справочник / Академия наук СССР; Ответственный редактор В. А. Дяков. — Москва: Наука, 1981. — С. 136—137.
  • Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 157, 166. — ISBN 966-8955-00-5.
  • Центральна і Східна Європа в ХV-ХVIII століттях: питання соціально-економічної та політичної історії: До 100-річчя від дня народження професора Дмитра Похилевича / Л. Зашкільняк, М. Крикун. — Львів : ЛДУ імені І. Франка, 1998. — 304 с.

ПосиланняРедагувати