Посполітак Микола Корнійович

Микола Корнійович Посполіта́к (16 травня 1950, Полтава — 21 липня 2019, Полтава) — український графік, скульптор і дизайнер; член Спілки художників України з 1995 року.

Посполітак Микола Корнійович
Народився	16 травня 1950(1950-05-16) Полтава, Українська РСР, СРСР
Помер	21 липня 2019(2019-07-21) (69 років) Полтава, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор, графік, дизайнер
Alma mater	Харківський художньо-промисловий інститут (1973)
Вчителі	Сизиков Валентин Васильович і Жуковська Любов Гнатівна
Членство	Спілка художників України
Батько	Посполітак Корній Сидорович

Біографія

Народився 16 травня 1950 року в місті Полтаві (нині Україна). Син скульптора Корнія Посполітака. 1973 року закінчив Харківський художньо-промисловий інститут де був учнем Валентина Сизикова, Любові Жуковської.

Протягом 1973—1990 років працював на Полтавському художньо-виробничому комбінаті, де у 1982—1988 роках обіймав посаду головного художника; у 1990—1992 роках працював методистом Полтавського обласного центру народної творчості; у 1992—1995 роках завідував Полтавським будинком самодіяльного мистецтва. Мешкав у Полтаві в будинку на вулиці Красіна, № 116, корпус № 1, квартира № 24. Помер у Полтаві 21 липня 2019 року.

Творчість

Працював у галузях станкової і монументальної скульптури, графіи (плакат, ужиткова графіка, графіка малих форм), художнього оформлення інтер'єру та громадських будівель. Серед робіт:

станкова скульптура

• «Розвідувач надр» (1975, оргскло);
• «Урожай» (1976, оргскло);
• «Праматір аріїв» (2001);

декоративні рельєфи в Полтаві

• в будівлі телеграфно-телефонної станції (1975);
• в будинку управління «Нафтогаздобування» (1976);
• на навчальному корпусі електротехнічного технікуму (1978);

плакати

• «Виростили — зберемо без втрат» (1980);
• «Нехай не згасне життя прекрасне!» (1981);
• «Кожний день календарний — ударний» (1981);
• «На варті здоров'я, миру та гуманізму» (1985);
• «Варто лише смикнути» (1986);
• «Мир космосу — мир землі» (1986);
• «Прикрасимо рідну землю» (1986);

пам'ятники

• Тарасу Шевченку в селі Шедієвому (1989);
• кооператору і громадському діячеві Миколі Балліну на вулиці Щорса, № 77-а в Донецьку (2000);
• економісту Михайлу Туган-Барановському в Донецьку (2002);
• Тарасу Шевченку в місті Зінькові (2004);
• організатору Олімпійських ігор Олексію Бутовському в Полтаві (2005, архіиектор В. Шевченко);
• Івану Боровенському на вулиці Покровській, № 19 у Решетилівці (23 вересня 2010, архітектор О. В. Приходько, співавтор І. Л. Геращенко);
• космонавту Георгію Береговому в селі Федорівці (2011);
• полтавському міському голові Анатолію Кукобі на вулиці Анатолія Кукоби в Полтаві (2012);
• Тарасу Шевченку в місті Гадячі (2013).

пам'ятник М. Туган-Барановському	пам'ятник Т. Шевченку в Зінькові	пам'ятник О. Бутовському	пам'ятник І. Боровенському	пам'ятник Г. Береговому	пам'ятник Т. Шевченку в Гадячі

меморіальні та анотаційні дошки

• музичному діячу Дмитру Ашхарумову (1993), бандуристу Володимиру Кабачку (1994) на будинку Полтавський коледжу мистецтв;
• конструктору-винахіднику авіаційного парашута Глібу Котельнікову у Полтаві (2000);
• Генеральному секретарю освіти періоду УНР Івану Стешенку в селі Великих Будищах (2008);
• літературознавцю Петру Ротачу в Полтаві (2009);
• художнику та архітектору Василю Кричевському на перетині вулиць Пилипа Орлика та Кричевського у Полтаві (24 листопада 2016);
• актору Юрію Попову на вулиці Пушкіна, № 41/28 у Полтаві (10 листопада 2017).

меморіальна дошка Д. Ахшамурову	меморіальна дошка В. Кабачку	меморіальна дошка Г. Котельнікову	меморіальна дошка П. Ротачу	меморіальна дошка В. Кричевському

Автор генерального проєкту оформлення Співочого поля імені Марусі Чурай у Полтаві (1986).

Брав участь у мистецьких виставках у Харкові у 1970 році, Полтаві з 1975 року, Києві з 1978 року, Велико-Тирново у 1980 році.

Окремі роботи митця зберігаються в Полтавському краєзнавчому музеї, Великосорочинському літературно-меморіальному музеї Миколи Гоголя, Вовчицькому краєзнавчому музеї.