Попович Владислав Миколайович
Владислав Миколайович Попович (нар. 30 листопада 1980, м. Київ) — видавець та громадсько-політичний діяч, політв'язень режиму Януковича, військовик.
Попович Владислав Миколайович | |
---|---|
Народився |
30 листопада 1980 (40 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
Країна |
![]() |
Діяльність | |
Відомий завдяки | Політичний в'язень |
Alma mater | Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя |
Військове звання | |
Партія | Українська республіканська партія |
Діти |
Анна (2010 р.н.), Давид (2016 р.н.) |
Нагороди | |
БіографіяРедагувати
Владислав Попович народився 30 листопада 1980 року в Києві. Батько, Попович Микола Миколайович (1954 р. н.), учасник бойових дій в Афганістані. Мати, Попович (Гавриш) Ніна Андріївна (1956 р. н.), член КПРС, випускниця Ніжинського державного університету.
Від 1983 року живе в Ніжині. 1998 року закінчив Ніжинську ЗОШ № 17.
Перебував в ув'язненні: (1999-2005рр.);( 2010-2014рр. ).
У 2015 році пройшов навчання в Андрія Волика на курсах поліграфолога, отримавши сертифікат приватної установи «Чиказький поліграфологічний інститут».[джерело?]
2015 року вступив на навчання на історичний факультет Ніжинського державного університету.
Політв'язеньРедагувати
Від 1999 до 2005 року перебував в ув'язненні, мав три судимості у справах, потерпілою стороною в яких була держава Україна, з якою ототожнював себе олігархічно-корупційний режим часів Леоніда Кучми.[джерело?]
З 1999 по 2003 рік, відбував покарання в Шосткінській виправній колонії-66 (Гамаліївський монастир). Під час відбування покарання був засуджений за ст. 391 КК України (злісна непокора законним вимогам адміністрації), до одного місяця позбавлення волі, з приєднанням до невідбутої частини покарання. Після вироку був етапований в установу ЗВК-58 (монастир бернардинів), звідки звільнився у вересні 2005 року.
Наприкінці 2009 року, після отруєння наркотиками рідного брата Анатолія, організував громадські збори, які відбулися в Ніжинській середній школі №7. На зборах було затверджено колективне звернення до органів державної влади з приводу безкарної діяльності розповсюджувачів наркотичних речовин на території міста та проголошено акцію «Стоп Наркотик», в рамках якої закликав мешканців міста долучатися до виявлення та знешкодження «продавців отрути» та правоохоронців які їх покривають. Згодом, за заявами наркоторгівців був позбавлений волі на 11 років та 8 місяців[1]. Перші півроку свого арешту, Владислава Поповича тримали в одиночній камері Новгород-Сіверського СІЗО, вимагаючи від нього визнання вини у пред'явленому обвинуваченні. Після початку судового розгляду, головуючий у справі суддя Андрій Стеблина, прийняв рішення про видалення із зали судового засідання Владислава Поповича, разом з двома підсудними по справі до оголошення вироку, позбавивши їх тим самим законного права надати покази в суді, участі в судових дебатах та права на останнє слово. Підсудні по справі були доставлені в судову залу в день проголошення вироку у справі. Ніхто з обвинувачених не визнав своєї вини. Грубі порушення законодавства під час розгляду справи, слугували підставою для Верховного Суду України в 2013 році, скасувати вирок та відправити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. Справа «Ніжинських робін гудів» мала широкий суспільний резонанс та була висвітлена провідними телеканалами України та Росії. Тоді ж, в патріотичних колах, отримав прізвисько «Робін Гуд».[2][3][4][5]
2014 року за постановою Верховної Ради, за яку проголосували 316 народних депутатів, був визнаний політв'язнем і достроково звільнений.[джерело?]
Служба в Збройних СилахРедагувати
Наприкінці лютого 2014 року приєднався до участі в подіях Революції гідності, став бійцем 1-ї Київської сотні ОУН ім. Євгена Коновальця, яка невдовзі (у липні) вступила до зведеного батальйону територіальної оборони (ЗБТО) «Ніжин».
У липні 2014 року, подав документи до Ніжинського військового комісаріату, для проходження військової служби в складі Зведеного Батальйону Територіальної Оборони міста Ніжин. 25 червня 2014 року поставлений на військовий облік, в цей же день був і знятий з обліку та відправлений в запас. Наказом військового комісара В.П. Іваницького, присвоєно Солдат (військове звання).
У травні 2014 року став співзасновником Добровольчого батальйону ОУН, який від серпня 2014 року зайняв позиції у селищі Піски під Донецьком. Взяв участь у боях проти агресії військ Російської Федерації. Від серпня 2014 - по серпень 2016 року, заступник командира батальйону та очільник відділу безпеки.
2 серпня 2016 року, нагороджений бойовою відзнакою добровольчого батальйону ОУН.
У серпні 2016 року подав рапорт про складання посадових обов'язків у структурі батальйону ОУН. Продовжив службу в структурі Добровольчого Руху ОУН, до квітня 2017 року.
Видавнича діяльністьРедагувати
- На початку 2018 року виграв справу про незаконне тримання під вартою у Європейському суді з прав людини (м. Страсбург) і отримані кошти використав для видання книги Сергія Коваленка «Похід Запорожців на Донбас і Крим: рік 1918».
- Взяв участь у підготовці до видання тритомника Олександра Бондаренка «Під знаком Молоха», видавництва «Стікс».
- У січні 2019 року вийшов друком буклет Владислава Поповича (у співавторстві з Сергієм Коваленком і Миколою Шкурком) «Веркіївська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис».
- У листопаді 2020 року, вийшов друком буклет «Розписи у військовій каплиці Воздвиження Чесного Хреста Господнього на Аскольдовій Могилі в Києві. Альбом репродукцій» авторства Сергія Коваленка та Марини Соченко, відповідальний редактор Владислав Попович.
Громадсько-політична діяльністьРедагувати
Від 2016 до 2017 року був очільником відділу безпеки Добровольчого Руху ОУН, забезпечував проведення акцій руху - штурм офісу Ріната Ахметова[6],[7] розгром російських банків[8],[9] блокада торгівлі на крові[10] та інші.
В лютому 2017 року, став членом Української Республіканської Партії.[11]
У квітні 2017 року повернувся до Ніжина, де став співзасновником громадської ініціативи «Почесна Варта» та членом правління громадської організації «Ніжинське Антикорупційне Бюро».
Взяв участь у низці археологічних експедицій Ніжинського Державного Університету.[12] Був організатором георадарного дослідження місця поховання художника Миколи Ґе, перевіряючи інформацію про невідповідність поховання з встановленим надгробним пам'ятником, результатами дослідження ця версія була спростована.[13]
У липні 2017 року був ініцатором і домігся прийняття меморандуму Ніжинської міської ради про визнання ЗБТО «Ніжин» продовжувачем традицій Ніжинського полку Війська Запорозького.
У серпні 2017 року разом із Сергієм Коваленко першими в Україні підняли питання відновлення занедбаних поховань шведських вояків XVIII ст. на території Чернігівської області, звернувшись з цього приводу до міністра культури України Євгена Нищука[14],[15].
Домігся встановлення в Ніжині у травні 2018 року пам'ятних дощок на честь Героїв Армії УНР, пов'язаних з Ніжином: Івана Дубового[16], Осипа Твердовського[17], Миколи Росіневича, Івана Хімченка, Михайла Шкляренка[18],[19]. Це зробило Ніжин першим містом в Україні, яке у повному обсязі і в такій кількості вшанувало Героїв Армії УНР місцевого походження.
У травні 2018 року призначений креативним директором спеціалізованого видавництва історичної літератури «Стікс».
У червні 2018 року власним коштом придбав 5 гранітних каменів-валунів, призначених для вшанування історичних подій Сіверщини. Один з них рішенням Ніжинського міськвиконкому і в рамках одного з проєктів громадської ініціативи «Почесна варта» було встановлено 20 липня з нагоди вшанування 370-річчя заснування Ніжинського полку Війська Запорозького у сквері Гетьмана Богдана Хмельницького в Ніжині[20]. Другий валун встановлено у формі Пам'ятного знака на честь заснування у 1652 році Веркіївської сотні Ніжинського полку Війська Запорозького відбулося 8 травня у Вертіївці, адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади. Велетенський камінь, який символізує непохитність духу українського козацтва, встановлено прямісінько перед будівлею управи громади[21].[22]
31 серпня 2018 року за постановою «Почесної варти» домігся прийняття вченою радою Ніжинського державного університету рішення про створення на території університету «Скверу великим художникам», пов'язаних з Ніжином, і передав під цей проєкт гранітний камінь для вшанування пам'яті Карла Брюллова, Миколи Ґе, Якова де Бальмена та Аполлона Мокрицького.[23]
Разом із Сергієм Коваленком і Миколою Шкурком в рамках проєктів «Почесної варти» виступив одним з ініціаторів, організаторів і учасників створення 14 жовтня 2018 року Стіни Героїв в Ніжині, започаткованої раніше встановленням меморіальних дощок на честь Миколи Росіневича, Івана Хімченка, Михайла Шкляренка і продовженої встановленням 14 та 23 жовтня 2018 року меморіальних дощок Ніжинським полковниками Прокіпу Шумейку, Івану Золотаренку, Григорію Гуляницькому, Ракушці-Романовському[24] а також Романові Бжеському, Павлу Шандруку, Йосипу Позичанюку і Андрієві Юрзі[20]
У день 300-річчя з дня загибелі Шведського Короля Карла XII 30.11.2018 року разом з Миколою Шкурком встановив гранітний камінь на його честь у сквері Гетьмана Богдана Хмельницького в Ніжині. Наступного дня камінь був демонтований місцевою владою через відсутність погодження виконавчого комітету[25].
В грудні 2018 року, покинув територію України виїхавши до Литви, звинуватив найвище керівництво МВС у злочині проти себе та попросив політичний притулок на час перебування на посаді міністра МВС Арсена Авакова.[26][27][28][29][30]
У лютому 2019 року Крайова Управа Братства колишніх Вояків 1-ї Дивізії Української Національної Армії нагородила Владислава Поповича пропам'ятною медаллю 70-річчя Дивізії «Галичина» за вшанування в Ніжині й Чернігові пам'яті очільників 1-ї Дивізії Української Національної Армії.[31]
26 травня 2019 року в Чернігові було урочисто відкрито пам'ятну дошку Аркадію Валійському та Петру Ганжі. Одним з ініціаторів відкриття став Владислав Попович який виготовив дошку власним коштом.[32][33]
14 червня 2019 року у 128-у річницю від дня народження Євгена Коновальця, в приміщенні монастиря Святої Трійці у Вільнюсі, отримав відзнаку — пістолет «Бехола».[34]
14 жовтня 2019 року, отримав відзнаку «За звільнення та оборону селища Піски».[35][36]
Був першим серед українських поліграфологів який публічно розкритикував процедуру проходження поліграфу народними депутатами з провладної більшості, яка відбулася 23 жовтня 2019 року, через озвучені підозри в корупції зі сторони Президента України.[37][38]
Взяв участь в урочистостях до дня захисника свободи який відзначають в Литві 13 січня, де в будинку офіцерів збройних сил Литви у Вільнюсі отримав пам'ятну медаль Євгена Коновальця, присвячену 100-річчю відновлення державності Литви та 80-й річниці смерті першого очільника ОУН.[39][40]
11 лютого 2020 року оприлюднив біографічні відомості одного з головних ідеологів УПА Йосипа Позичанюка. Суттєвим при цьому є точне визначення дати його народження, яке стало відомим з особової справи, яку вдалося знайти видавництву "Стікс" під час роботи над книгою про Йосипа Позичанюка, це 25 березня 1913 року. Разом з цим оприлюднена його світлина,яка знаходилася в особовій справі.[41] У травні 2020 року, віднайшов та оприлюднив документ, який чітко вказав на місце розташування будинку (зберігся), де народився та виріс Герой Крут - Осип Твердовський.
20 грудня 2020 року, отримав відзнаку Православної Церкви України, медаль "За жертовність і любов до України".[42]
Напади Редагувати
13 червня та 16 серпня 2016 року, було скоєно два напади громадянином Іраку, який перебував на території України без дозвільних документів. Перший напад відбувся з погрозами вбивством сокирою, яка була в руках у нападника, другий в приміщенні міграційної служби Ніжина, за присутності працівника поліції. Після нападу Владислав Попович звернувся до слідчого по справі з клопотанням, про перевірку на детекторі брехні з залученням поліграфолога МВС. Отримавши відмову слідчого звернувся до Міжнародної Ліги Поліграфологів, спеціаліст якої і провів тестування стосовно обставин вчиненого нападу.[43]
Слідству були передані результати тестування, які підтвердили покази надані під час допиту. Правоохоронці відкрили два кримінальних провадження в яких Попович був визнаний потерпілим. Не дивлячись на докази по справі, обвинувачення нападнику не було пред'явлено. Головний доказ відео нападу, яке зробив Попович так і не було приєднано до справи. Слідство дозволило нападнику безперешкодно залишити територію України, уникнувши тим самим покарання. Таку бездіяльність слідства Владислав Попович пояснив корупцією та помстою правоохоронців, за його громадську діяльність.[44][45][46][47]
21 липня 2018 року, оприлюднив інформацію про спробу нападу невідомими особами, біля під'їзду свого будинку та звернення до Служби Безпеки України з цього приводу.[48]
НагородиРедагувати
- Орден «Єдність та Воля» (№ 022 від 24.07.2014)
- Бойова відзнака Доборовольчого батальйону ОУН (№ 007, 2016 р.)
- Пропам'ятна медаль 70-річчя Дивізії «Галичина» (лютий 2019 р.)
- Відзнака — пістолет «Бехола» 1915 р.в.(Литва, червень 2019)
- Відзнака «За звільнення та оборону селища Піски» (жовтень 2019).
- Медаль Євгена Коновальця (Литва, січень 2020 рік)
- Відзнака Православної Церкви України - Медаль «За жертовність і любов до України»
ГалереяРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ https://www.youtube.com/watch?v=7QdEwLQeF9M
- ↑ https://www.youtube.com/watch?v=wJFAtgFYT-I
- ↑ https://www.youtube.com/watch?v=ReZ2d5AGAuE
- ↑ https://www.youtube.com/watch?v=j_gRtJSd_Ag
- ↑ Владислав Попович. www.facebook.com. Процитовано 2020-04-22.
- ↑ У Києві мітингувальники штурмували офіс Ахметова і побилися з поліцією. ТСН.ua (uk). 2015-11-29. Процитовано 2020-01-22.
- ↑ Появилось видео штурма офиса Ахметова в Киеве. korrespondent.net (ru). Процитовано 2020-01-22.
- ↑ Активісти увірвалися в будівлю «Альфа банку» на Хрещатику (uk-UA). Процитовано 2020-01-22.
- ↑ У центрі Києва активісти розгромили «Альфа-банк» і закидали камінням офіс Ахметова (uk-UA). Процитовано 2020-01-22.
- ↑ Киев Мітинг на Майдані незалежності Блокада торгівлі на крові (uk-UA). Процитовано 2020-01-22.
- ↑ Українська республіканська партія. www.facebook.com. Процитовано 2020-05-14.
- ↑ Науковці в захваті від археологічної знахідки у Ніжині (фото). Патріоти України (ua). Процитовано 2020-01-15.
- ↑ nezhatin. На Чернігівщині відбудеться експедиція з пошуків могили відомого художника. Новини Ніжина/ новости Нежина (uk). Процитовано 2020-01-10.
- ↑ https://www.youtube.com/watch?v=K5w_0qByafM&feature=youtu.be
- ↑ https://bitvazaurozay.livejournal.com/221694.html
- ↑ http://www.nizhynrada.gov.ua/news/3404/vdkrito-memoralnu-doshku-polkovniku-arm-unr-vanu-dubovomu.html
- ↑ http://www.uezd.com.ua/memorialnu-doshku-osypu-tverdovskomu-vidkr/
- ↑ http://nizhen.com.ua/?part_id=2&news_id=493&action=detail&n_year=2018&n_month=05
- ↑ http://nizhen.com.ua/uploads/files/gol_ukr.pdf
- ↑ а б http://nizhen.com.ua/?part_id=2&news_id=524&action=detail&n_year&n_month
- ↑ Знак заснування козацької сотні - Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина". siver.com.ua. Процитовано 2019-05-09.
- ↑ nizhen.com.ua http://nizhen.com.ua/?part_id=2&news_id=549&action=detail&n_year=&n_month= Пропущений або порожній
|title=
(довідка). Процитовано 2019-05-09. - ↑ Владислав Попович. www.facebook.com. Процитовано 2020-04-25.
- ↑ nizhen.com.ua http://nizhen.com.ua/?part_id=2&news_id=530&action=detail&n_year=&n_month= Пропущений або порожній
|title=
(довідка). Процитовано 2019-05-09. - ↑ https://siver.com.ua/news/kamin_spotikannja_abo_mentalne_p_jatikolonstvo/2018-12-04-23055
- ↑ Владислав Попович. m.facebook.com. Процитовано 2019-10-22.
- ↑ Владислав Попович. m.facebook.com. Процитовано 2019-10-22.
- ↑ Владислав Попович. m.facebook.com. Процитовано 2019-10-22.
- ↑ Владислав Попович. m.facebook.com. Процитовано 2019-10-22.
- ↑ Владислав Попович. m.facebook.com. Процитовано 2019-10-22.
- ↑ Владислав Попович. www.facebook.com. Процитовано 2019-06-26.
- ↑ В Чернігові встановлено меморіальну дошку Валійському та Ганжі. SVOBODA.FM. Процитовано 2019-05-28.
- ↑ Перша в Чернігові меморіальна табличка Героям Української Революції. ЧЕline (ru-RU). 2019-05-28. Процитовано 2019-05-28.
- ↑ Владислав Попович. www.facebook.com. Процитовано 2019-06-16.
- ↑ Іван Петрович. m.facebook.com. Процитовано 2019-10-21.
- ↑ Владислав Попович. m.facebook.com. Процитовано 2019-10-21.
- ↑ Владислав Попович. m.facebook.com. Процитовано 2019-10-29.
- ↑ Полиграф Дубинского - фейк и профанация. Мнение эксперта (uk-UA). Процитовано 2019-10-29.
- ↑ Владислав Попович. m.facebook.com. Процитовано 2020-01-13.
- ↑ У Литві відзначили 80-річчя від дня загибелі Євгена Коновальця. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2020-01-23.
- ↑ Владислав Попович. www.facebook.com. Процитовано 2020-02-12.
- ↑ Владислав Попович. m.facebook.com. Процитовано 2020-12-21.
- ↑ Щоб переглянути, увійдіть або зареєструйтеся. m.facebook.com. Процитовано 2020-04-22.
- ↑ Щоб переглянути, увійдіть або зареєструйтеся. m.facebook.com. Процитовано 2020-04-22.
- ↑ Щоб переглянути, увійдіть або зареєструйтеся. m.facebook.com. Процитовано 2020-04-22.
- ↑ Щоб переглянути, увійдіть або зареєструйтеся. m.facebook.com. Процитовано 2020-04-22.
- ↑ Щоб переглянути, увійдіть або зареєструйтеся. m.facebook.com. Процитовано 2020-04-22.
- ↑ Владислав Попович. www.facebook.com. Процитовано 2020-04-22.