Вікіпедія

Шкурко Микола Пантелійович

Микола Пантелійович Шкурко (нар. 16 грудня 1954, с. Крути, Ніжинський район, Чернігівська область) — український краєзнавець, громадський діяч, підприємець-благодійник.

Шкурко Микола Пантелійович
Микола Шкурко, 2015 рік
Народився 16 грудня 1954(1954-12-16) (69 років)
с. Крути, Ніжинський район, Чернігівська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність науковець
Відомий завдяки Краєзнавець, громадський діяч, підприємець, благодійник
Alma mater Національний університет харчових технологій

Біографічні відомості ред.

Є нащадком сотників Веркіївської сотні Ніжинського полку Війська Запорозького Зимницьких[1].

Закінчив 1977 року Київський технологічний інститут харчової промисловості, інженер-технолог м'ясної промисловості. В 1977—1979 роках служив у Радянській армії, офіцер запасу. Працював на Ніжинському, Конотопському м'ясокомбінатах, Бахмацькому птахокомбінаті, Ніжинському консервному комбінаті, Ніжинському жиркомбінаті[2]. Заснував і був генеральним директором Просвітньої виробничо-комерційної фірми «Сяйво» (1993—2023), директором Благодійного фонду «Ніжен» (від 2002 і до сьогодні)[3].

Громадська діяльність ред.

Заснував і очолював (1989—1996, знову — з 2012) Ніжинське товариство української мови імені Тараса Шевченка (після проголошення Незалежності України — Ніжинське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка)[4], був заступником голови Чернігівського обласного об'єднання товариства «Просвіта»[5], ініціатор заснування (2022) Громадської спілки"Ніжинське товариство «Просвіта»". Редактор газети «Нова Просвіта» (2003—2004, 2022)[6].

Один із засновників РУХу за Перебудову в м. Ніжин[7]. Ініціатор встановлення пам'ятника Т. Г. Шевченку в Ніжині (1991).

Голова Ради директорів Громадської спілки «Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України» (2017-2023), директор Благодійного фонду «Ніжен» (із 2002 р.), голова Асоціації «Об'єднання підприємств Ніжинщини» (із 2011 р.),голова Регіональної галузевої ради підприємців з питань торгівлі приЧернігівській обласній державній адміністрації (2009-2010 ), голова Ради підприємців при Ніжинській міській раді (2019-2021)[5], член низки дорадчо-консультаційних органів при Ніжинській міській раді, Ніжинській районній державній адміністрації, Чернігівській обласній державній адміністрації.

Популяризатор творчості І. Качуровського (1918—2013). Як керівник Благодійного фонду «Ніжен» здійснив почесне поховання І. Качуровського в с. Крути Ніжинського району Чернігівської області, згідно із заповітом письменника (2013)[8].

Співучасник створення «Ніжинської стіни героїв» (2018), організатор встановлення пам'ятного каменя-стели на честь 370-ї річниці утворення Ніжинського полку Війська Запорозького (2018)[9], пам'ятного каменя-стели на честь Веркіївської сотні Ніжинського полку Війська Запорозького (2019), каменя-стели на вшанування пам'яті Гетьманів Війська Запорозького Івана Мазепи і Пилипа Орлика та їхнього союзника короля Швеції Карла ХІІ (2021).

Творчий доробок ред.

Упорядник видань з історії Ніжина та Ніжинщини («Історія Ніжена мовою дат», 2004; «Голодомор на Ніжинщині», 2009), спогадів Ф. Проценка («Мистецькі спомини. 1880—1930», 1993)[10], І. Качуровського («Крути мого дитинства», 2007), О. Лазаренка («Спогади про Ніжин», 2015), співавтор епістолярного збірника «Ігор Качуровський — Микола Шкурко: Листування. 1994—2013. Мюнхен–Ніжен» (2016)[11].

Автор статей у «Енциклопедії сучасної України».

Упорядник і відповідальний редактор просвітницьких видань («Питання мови, справа буття нації», 2016; «Боротьба за мову триває», 2019 р.; "Біла книга «Просвіти», 2022.)

Автор публіцистичних і наукових[12][13] статей, присвячених проблемам державотворення. Зокрема, співавтор робіт Коваленко Сергій, Попович Владислав, Шкурко Микола. Веркіївська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис. — Ніжин: ПП Лисенко М. М., 2019. — 24 с. і Коваленко Сергій, Шкурко Микола. Коропська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис. — Ніжин: ПП Лисенко М. М., 2023. — 32 с.

Відзнаки ред.

  • За активну громадську діяльність нагороджений грамотою та нагрудним знаком Чернігівської обласної ради (2015).
  • Лауреат Чернігівського обласного конкурсу «Благодійник року» в номінації «Благодійник року — представник малого бізнесу» (2020)[14]

Примітки ред.

  1. ↑ Коваленко Сергій, Попович Владислав, Шкурко Микола. Веркіївська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис. — Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 24 с.
  2. ↑ Боротьба на незалежність України у 1989—1992 роках: Черніг. крайова організація Народного Руху України за перебудову: До 20-річчя створення Народного Руху України за перебудову: Зб. документів і матеріалів / Упоряд.: С. Бутко, С. Соломаха. Чернігів, 2009. — С. 423.
  3. ↑ Бій під Крутами як пересторога нащадкам (104 роки потому)
  4. ↑ https://nizhen.com.ua/uploads/files/yuvilei_prosvity.pdf
  5. ↑ а б Бізнес і підприємництво — шлях до самореалізації / Інтерв'ю з М. Шкурком
  6. ↑ «Нова Просвіта» — дієва формація державотворців![недоступне посилання] // Чернігівщина
  7. ↑ Чернігівщина: 20 років незалежності України. Довідник / Упоряд.: В. Ступак, С. Соломаха, С. Бутко. Чернігів, 2011. — С. 121.
  8. ↑ Горлач Леонід. Три повернення додому // Отчий поріг
  9. ↑ https://nizhynrada.gov.ua/news/novini/vidkrittya-pam-yatnogo-znaku-na-chest-370-richnici-utvorennya-nizhinskogo-kozackogo-polku
  10. ↑ Калібаба Д., Каганова І., Астаф'єв О. Відомі діячі культури, науки, політики Чернігівщини. Чернігів, 1998. — С. 244—245.
  11. ↑ Хомич, Лада Миколаївна. Ігор Качуровський в інтелектуальному житті Ніжина (1992—2013 роки) / Л. М. Хомич // Наш український дім: науково-популярний часопис для вчителів України та діаспори. № 1/2021 / Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Центр гуманітарної співпраці з українською діаспорою. — Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2021. — С .41-50
  12. ↑ [1]
  13. ↑ Шкурко М. П. Підтримка гетьмана Павла Скоропадського на Ніжинщині / М. П. Шкурко, М. М. Науменко, В. М. Ємел'янов // Національна та історична пам'ять. — 2013. — Вип. 7. — С. 292—284. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ntip_2013_7_37
  14. ↑ Добіг кінця 12-й конкурс «Благодійник року» імені меценатів Тарновських

Література ред.

  • Калібаба Д., Каганова І., Астаф'єв О. Відомі діячі культури, науки, політики Чернігівщини. Чернігів, 1998;
  • Станіслав Реп‘ях. А всередині — камінь. Портрети земляків (Ігор Качуровський).—Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2006. — стор. 8, 142;
  • Боротьба на незалежність України у 1989—1992 роках: Черніг. крайова організація Народного Руху України за перебудову: До 20-річчя створення Народного Руху України за перебудову: Зб. документів і матеріалів / Упоряд.: С. Бутко, С. Соломаха. Чернігів, 2009;
  • Чернігівщина: 20 років незалежності України. Довідник / Упоряд.: В. Ступак, С. Соломаха, С. Бутко. Чернігів, 2011;
  • Михайло Слабошпицький. Протирання дзеркала. Те, чого не прочитаєте в історії літератури: спогади. Київ, Ярославів Вал, 2017.
  • Емельянов В. Н. Наше время. — Ніжин, Видавець Лисенко М. М., 2015. (рос.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шкурко_Микола_Пантелійович&oldid=41741404