Твердовський Осип Матвійович
Осип Матвійович Твердовський (1 листопада 1891 м. Ніжин, Чернігівщина — † 16 квітня 1930 м. Еш-сюр-Альзетт, Люксембург[1]) — український військових та громадський діяч. Учасник Бою під Крутами, Бою за Вапнярку та Сербинівку. На еміграції — керівник станиці ОУН у Люксембурзі.
| Осип Матвійович Твердовський | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1 листопада 1891 Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Помер | 16 квітня 1930 (38 років) Еш-сюр-Альзетт, Люксембург |
| Громадянство | .svg){kind=small} УНР |
| Національність | українець |
| Діяльність | політик |
| Відомий завдяки | український військовий діяч |
| Військове звання |  Сотник |
| Партія |  ОУН |
Життєпис
ред.Народився в місті Ніжині в становій козацькій сім'ї. Охрещений наступного дня в Ніжинській Іоанно-Богословській церкві з ім'ям Іосиф. Його батько — ніжинський становий козак Матвій Симеонович (очевидно, Семенович) Твердун, мати — Явдоха Іванівна.[2] (Зберігся документ, який чітко вказує на місце знаходження будинку (збережений), у якому народився та виріс Осип Твердовський).[3]
Закінчив Ніжинську гімназію.
Під час Першої світової війни — хорунжий російської армії. Нагороджений за хоробрість орденом святого Георгія.
У боротьбі за Україну
ред.На початку революції 1917 року бере участь у боях як комендант (командир) українізованого куреня під Тарнополем (сучасна назва — Тернопіль), де вдруге поранений у голову. По загоєнню рани, замість дати зробити собі конче потрібну операцію голови та основно лікуватися, втікає під час навали більшовиків (наступ Муравйова) зі шпиталю, продирається до Ніжина.[2]
У січні 1918 року організував у Ніжині разом з рідним братом Матвієм Твердовським загін для оборони УНР від російсько-більшовицьких військ Муравйова. Приєднався разом зі своїм загоном до сотні Студентського куреня на станції Крути. Під час бою під Крутами проривається крізь лави більшовиків і ховається в лісах, здійснюючи разом із товаришами партизанські набіги на загарбників. По тяжких боях виганяє більшовиків із міста та опановує його до приходу німецьких союзників.
Після підписання Українською Центральною Радою Берестейського миру німецькі та австрійські війська розпочали визволення країни спільно з Армією УНР. У цей час Осип Твердовський із повстанцями займає Ніжин ще до приходу армій союзників.
Згодом вступає до Київської інструкторської школи, по закінченні якої його призначають до Брацлавського полку в місто Тульчин. Там, як один із найкращих старшин, стає командантом підстаршинської інструкторської сотні. Невдовзі був відкомандирований до 1-го київського сердюцького полку, але відмовився в ньому служить, оскільки він майже цілком складався з московських старшин, настроєних ворожо до українців, та повернувся до брацлавського полку. Під час протигетьманського повстання (1918) бере активну участь у боротьбі з московськими карними відділами, сформованими з числа російського офіцерства.[2]
За часів Директорії УНР Осип Твердовський був заступником команданта бронепотягу «Помста» (посаду команданта займав його брат Матвій), а невдовзі, після загибелі брата, став комендантом та вславився низкою героїчних вчинків. Його бронепоїзд узяв участь у битві за Вапнярку на Вінниччині 26-27 липня 1919 року, яка завершилася перемогою 3-ї Залізної дивізії армії УНР. Заподіяв шкоду ворожому бронепоїзду Армії півдня Росії (білогвардійцям). Також успішно захистив відступ української армії біля села Сербинівка на Хмельниччині, проте зазнав важких втрат в особовому складі.
Поранений у боротьбі з більшовиками попадає до польського полону (утримується в таборах у Ланцуті та Брест-Лито́вську). Там вступає до 6-ї січової стрілецької дивізії армії УНР під командуванням Марка Безручка.
На еміграції
ред.Після поразки визвольних змагань опиняється на еміграції. Потрапивши на інтернування до Польщі, працює як робітник у Каліші, жертвуючи із зароблених грошей великі суми на різні національні потреби (напр. […] на «Українську Трибуну»). Але незабаром залишає Польщу та переїжджає до Західної Європи. Працює тяжко в копальнях у Франції, потім на фабриці, а в кінці переноситься до Люксембургу. З тяжко зароблених грошей залишає собі мінімальну частину; решту віддає різним українським установам та організаціям, як рівно ж допомагає батькам, які залишилися без кусника хліба.
У лавах ОУН
ред.У 1925 році Твердовський вступив до Леґії українських націоналістів і очолив її осередок у Люксембурзі. Згодом був серед ініціаторів утворення ОУН.
З 1929 року стає керівником відділу Організації українських націоналістів у Люксембурзі та в суміжних областях Франції. Одночасно він став уповноваженим ПУН на цій території.
Місце поховання
ред.Похований на міському кладовищі Святого Йозефа за адресою: Rue du Cimetière, 4059 Esch-sur-Alzette, реєстраційний номер № 17055. Могила розташована у лівій частині кладовища, сектор № 89. Місце поховання оплачено українкою зі США до 2032 року. В одній могилі з Осипом Твердовським похований Олекса Чуб (1897—1984), ймовірно сотник Армії УНР.
Вшанування пам'яті
ред.- 17 травня 2018 року на честь Осипа Твердовського у його рідному місті Ніжині на стіні корпусу школи, у якій він навчався (тепер це загальноосвітня школа № 4) відкрито меморіальну дошку[4][5]. Головним ініціатором та організатором проєкту виступив Владислав Попович.
- У багатьох містах України є Вулиця Героїв Крут, названа на честь учасників бою під Крутами, до яких належить і Осип Твердовський.
Примітки
ред.- ↑ Волонтери відшукали могилу сотника Армії УНР і діяча ОУН. http://www.istpravda.com.ua/. Історична правда. 10 березня 2018. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.
- ↑ а б в Український інститут національної пам'яті. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
- ↑ Владислав Попович. www.facebook.com. Процитовано 22 травня 2020.
- ↑ Ніжинці увіковічнять пам’ять співзасновника ОУН Осипа Твердовського – ПравдаТУТ Ніжин. nizhyn.pravdatut.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- ↑ monitor.cn.ua, Інформ-агенція «Чернігівський монітор» -. Відкрито меморіальну дошку Осипу Твердовському. Чернігівський монітор. Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
Література
ред.- Петро Мірчук. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки, К., Українська Видавнича Спілка 2007, 1006 ст. ISBN 966-410-001-3
Посилання
ред.- Пам'ятай про Крути [Архівовано 26 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Забутими стежками [Архівовано 26 червня 2010 у Wayback Machine.]
- Вклад чернігівців — співзасновників ОУН у підготовку й виховання генерації Бандери-Шухевича-Кука[недоступне посилання з липня 2019]
- Ніжин[недоступне посилання з липня 2019]
- ОСИП ТВЕРДОВСЬКИЙ ІЗ НІЖИНА. ГЕРОЙ КРУТ, БОРЕЦЬ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ[недоступне посилання]