Шепелюк Олексій Борисович
Олексій Борисович Шепелюк (1977—2014) — український військовик, учасник війни на сході України, майор Збройних сил України. Лицар Ордена «За мужність» III ступеня, Почесний громадянин Нововолинська.
| Олексій Шепелюк | ||
|---|---|---|
 Майор | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
19 травня 1977 Ніжин | |
| Смерть |
25 серпня 2014 (37 років) Кутейникове | |
| Поховання | Ніжин | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Alma Mater | Харківський військовий університет | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 1998-2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Народився Олексій Шепелюк 19 травня 1977 року в Ніжині. Після закінчення середньої школи майбутній офіцер вступив до Харківського військового університету.[1] Здобувши вищу освіту, з 1998 року проходив військову службу в 51-й механізованій бригаді, яка базувалась у Володимирі-Волинському, останньою посадою офіцера стала посада командира зенітно-ракетної батареї зенітного ракетного-артилерійського дивізіону.[2][3] Під час військової служби на Волині проживав у Нововолинську.[2] Разом із іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройній агресії Росії. Підрозділ майора Олексія Шепелюка брав участь у боях під Іловайськом. Після здобуття Іловайська Олексій Шепелюк дістав завдання увійти до групи підсилення підрозділів Збройних сил на передовій. Група зенітників прибула на передову в розташування батальйонної групи, але саме у цей час через кордон перейшли озброєні підрозділи російських військ, які відразу ж відкрили вогонь на ураження по українських військових. Підрозділи українських військ швидко опинились у оточенні, а їхня бойова техніка була виведена з ладу. За цих умов Олексій Шепелюк разом з іншим офіцером — командиром зенітно-ракетного дивізіону Олексієм Кондесюком ухвалив рішення — щоб не потрапити в полон, піти на прорив оточення. Але під час виходу з оточення підрозділ українських військ потрапив у засідку. Більшість групи прориву дістала важкі поранення, у тому числі й командир підрозділу Олексій Кондесюк. Олексій Шепелюк спробував урятувати бойового побратима, але при наближенні до свого товариша сам дістав важкі поранення. Офіцерів оточила група з 12 російських десантників. Не бажаючи здаватись у полон, українські офіцери підірвали себе гранатами разом із путінськими вояками.[1] Оскільки тіло Олексія Шепелюка не було знайдено, тривалий час він вважався зниклим безвісти.[4] Полеглий герой був похований як невідомий у Дніпропетровську, і лише 13 липня 2015 року Олексій Шепелюк був ідентифікований за аналізом ДНК.[1][2]
Прес-служба Міністерства оборони України підтвердила, що були підготовлені документи на присвоєння звання Героя України майорам Олексію Шепелюку та Олексію Кондесюку, але в останній момент їх викреслили зі списку.[1]
Після ідентифікації Олексія Шепелюка полеглий воїн був урочисто перепохований у Ніжині у Всіхсвятському соборі 18 липня 2015 року.[3]
Удома в Олексія Шепелюка залишились батьки, дружина Марина Шепелюк (Лушко) та п'ятеро дітей — з них син Віталій, доньки Домініка, Маргарита 2003 р.н й Женев'єва 2011 р.н. (двоє дітей від першого шлюбу дружини).[1][3][5]
Нагороди та вшанування пам'яті ред.
- 22 вересня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- 23 листопада 2018 року на честь Олексія Шепелюка в його рідному Ніжині на Стіні Героїв було встановлено меморіальну дошку.[6][7]
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 9, місце 12
- Вшановується 25 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[8]
- відзнака 14-ї ОМБр «За мужність та відвагу» (посмертно)
- «Іловайський Хрест» (посмертно)
- 28 жовтня 2016 року в Ніжинській гімназії № 3 відбулась презентація книги Людмили Приходько «Серця опалені війною», присвяченої пам'яті випускників гімназії, що загинули під час російсько-української війни
- у вересні 2015 року на будівлі Ніжинської гімназії № 3 встановлено меморіальну дошку честі Олексія Шепелюка
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Прощавай, майоре!. Архів оригіналу за 4 березня 2018. Процитовано 11 жовтня 2015.
- ↑ а б в Нововолинськ: ідентифікували загиблого Героя Олексія Шепелюка[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ а б в Нежатин: Просимо відгукнутися сьогодні. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 жовтня 2015.
- ↑ Список полонених та зниклих бійців 51. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 11 жовтня 2015.
- ↑ Волонтери просять привітати дівчинку, у якої вітчим героїчно загинув під Іловайськом
- ↑ http://nizhen.com.ua/?part_id=2&news_id=530&action=detail&n_year=&n_month=
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 28 листопада 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ 42 рази пролунав Дзвін Пам'яті 25 серпня 2020 року
Джерела ред.
- Указ Президента [Архівовано 26 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Шепелюк Олексій Борисович [Архівовано 7 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Шепелюк Олексій. Ніжинська міська рада. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Чернігівська ОДА: Герої не вмирають! [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]