Покоління реактивних винищувачів
Покоління реактивних винищувачів класифікують основні технологічні стрибки в історичному розвитку реактивних винищувачів. Різні авторитети визначили різні технологічні стрибки як ключові, розділяючи розробку винищувача на різну кількість поколінь. Зараз широко відомі п’ять поколінь, розробляється шосте.
Класифікація ред.
У 1990 році історик авіації Річард П. Халліон запропонував класифікацію реактивних винищувачів на шість поколінь до того часу[1]. Згодом були описані інші схеми, що включають п’ять поколінь приблизно до того ж періоду, хоча демаркаційні лінії між поколіннями відрізняються[2].
Тейлор і Гілмартін називають п'ять поколінь: дозвукові, трансзвукові, надзвукові, понад 2 Маха, а також п’яте покоління з можливістю виконання багатьох завдань (наприклад F-16 і МіГ-29)[3].
Веб-публікація NASA розділяє розвиток реактивних винищувачів на п'ять етапів: піонер (пряме крило), стрілоподібне крило, трансзвуковий, 1960-ті та 1970-ті роки, і на кінець літаки типу F-15, F-16 та AV-8A.
У 1990-х роках у Росії почав використовуватися інший підрозділ, де був запропонований винищувач «п’ятого покоління» як протилежність Lockheed Martin F-22 Raptor, тоді як попереднє четверте покоління заповнило прогалину з часів F-15/F-16[4]. Це фактично стисло попередні класифікації до трьох поколінь. У 2004 році Aerospaceweb перерахував один такий поділ на п'ять поколінь. Хоча деталі відрізняються, основна класифікація на п'ять поколінь з тих пір була широко прийнята[5].
Точні критерії для різних етапів покоління не є загальновизнаними та є предметом певних суперечок. Наприклад, компанія Lockheed Martin застосувала термін «п'яте покоління» до своїх літаків F-22 і F-35, але це було оскаржено її конкурентами Eurofighter GmbH і Boeing IDS[6].
Деякі фахівці поділяють четверте покоління на 4 і 4,5, або 4+ і 4++.
У таблиці нижче показано, як деякі автори поділили покоління.
| Період | Опис | Приклади літаків | Hallion (1990)[1] | Aerospaceweb (2004)[4] | Air Force Magazine (2009)[2] | Air Power Development Centre (2012) | People's Liberation Army (2007)[7] |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1943–50 | Дозвукова швидкість, звичайне озброєння | Me 262, МіГ-9 | 1 | 1 | 1 | 1 | |
| 1953–55 | Трансзвукові, ракети «повітря-повітря», РЛС | F-86, МіГ-15, Hawker Hunter | 2 | 2 | 1 | ||
| 1953–60 | Ранні надзвукові, радари, ракети «повітря-повітря» | F-100, МіГ-19 | 3 | 2 | 3 | 2 | |
| 1955–70 | Надзвукові (обмеженого призначення), ракети «повітря-повітря» з швидкістю 2 Маха | F-104, МіГ-21, Mirage III | 4 | 3 | |||
| 1960–70 | Багатоцільові винищувачі-бомбардувальники | F-4, МіГ-23, Mirage F1 | 5 | 3 | |||
| 1970–80 | Надзвуковий (багатоцільовий) | Panavia Tornado | 4 | 4 | 4 | 3 | |
| 1974–1990 | Надзвуковий багатоцільовий, висока ефективність, висока маневреність | F-14, F-15, F-16, МіГ-29, Mirage 2000 | 6 | ||||
| 1990-2000 | Розширені можливості, вдосконалена авіоніка, обмежена скритність | F/A-18, Су-30, Rafale, Eurofighter Typhoon | 4.5 | 4+ | 4.5 | 3.5 | |
| 2000-сьогоденя | Вдосконалена інтегрована авіоніка, низька видимість ("стелс") | МіГ-35, Су-35 | 4++ | ||||
| F-22, F-35, J-20, Су-57 | 5 | 5 | 5 | 4 |
Зараз загальновизнано п’ять поколінь, п’яте представляє останнє покоління в експлуатації (станом на 2024 рік).
Очікується, що майбутні типи матимуть ще більше розширених можливостей і відносять до шостого покоління.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Fighter Aircraft Generations(англ.)
- ↑ а б Fighter Generations(англ.)
- ↑ The jet age(англ.)
- ↑ а б Fighter Generations(англ.)
- ↑ Five Generations of Jets(англ.)
- ↑ War heats up between Lockheed Martin and Boeing in bid to replace jets(англ.)
- ↑ Does China’s J-20 Rival Other Stealth Fighters?. CSIS.