Винищувач четвертого покоління

Винищувач четвертого покоління — так класифікуються бойові винищувачі, що були створені з кінця 1970-х і експлуатуються у більшості розвинених країн світу станом на 2010-і роки.

Для винищувачів такого типу характерне поєднання високошвидкісних бойових характеристик з багатофункціональністю. Так, деякі з них мали можливість нести навіть тактичні ядерні боєприпаси. Ґрунтовно в концепціях винищувачів цього покоління технології малопомітності не використовувалися.

Відмінні особливості покоління ред.

Поліпшені маневрені характеристики (нестійка аеродинамічна схема).
Двоконтурні турбореактивні (турбовентиляторні) двигуни зі зниженою витратою палива.

Найвідоміші з літаків четвертого покоління:

В авіації СРСР/Росії
В авіації США
- F-14
- F-15
- F-16
В авіації інших країн
- Dassault Mirage 2000 (Франція)
- J-10 (КНР)

Покоління 4,5 ред.

МіГ-35 — російський легкий багатоцільовий винищувач, подальший розвиток МіГ-29

Так прийнято називати літаки 4 покоління, модернізація або подальший розвиток яких наближає їх характеристики та ефективність до винищувачів п'ятого покоління, або які задовольняють більшості, за винятком малопомітності, вимог до винищувачів п'ятого покоління:

Росія
- Су-30
- Су-33УБ
- Су-34
- Су-27СМ2
- Су-27М
- Су-35С
- Су-37
- МіГ-31БМ
- МіГ-35
США
Інші країни

Для цих літаків характерні:

Висока маневреність або надманевреність
Радари з фазованою антенною решіткою, пасивною або активною
Знижена вартість експлуатації
Багатофункціональність
Скляна кабіна
Знижена ЕПР завдяки використанню радіопоглинаючих матеріалів і покриттів
Можливість польоту на надзвуковій швидкості без використання форсажу (лише Су-35С, Rafale, Eurofighter Typhoon з мінімальним числом зовнішніх підвісок)

Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.