Погар (Брянська область)
Пога́р (рос. Погар) — селище міського типу, центр Погарського району Брянської області, Російська Федерація. Знаходиться на території української історичної землі Стародубщина.
| смт Погар | ||||
|---|---|---|---|---|
| Погар | ||||
| ||||
| ||||
 
| ||||
| Розташування смт Погар | ||||
| Країна |  Росія
| |||
| Суб'єкт Російської Федерації | Брянська область | |||
| Муніципальний район | Погарський | |||
| Код ЗКАТУ: | 15242551 | |||
| Код ЗКТМО: | 15642151051 | |||
| Основні дані | ||||
| Перша згадка: | 1155 | |||
| Статус смт | 1938 | |||
| Населення | 11 358 осіб (2006) | |||
| Поштовий індекс | 243550 | |||
| Телефонний код | +7 48349 | |||
| Географічні координати: | 52°33′ пн. ш. 33°15′ сх. д. / 52.550° пн. ш. 33.250° сх. д.Координати: 52°33′ пн. ш. 33°15′ сх. д. / 52.550° пн. ш. 33.250° сх. д. | |||
| Водойма | р. Судость | |||
| Найближча залізнична станція | Погар | |||
| Відстань | ||||
| До залізничної станції: | 5 км | |||
| До центру регіону (км): - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
107 | |||
|
| ||||
|
| ||||
_1987.gif)
Населення селища становить 11 358 осіб (2006; 11 471 в 2002).
Географія ред.
Селище розташоване на річці Судость, правій притоці Десни, за 21 км від нинішнього кордону з Україною.
Походження назви ред.
З ХІІ ст. по 1563-й рік відомий як місто Радогощ. За тлумаченням місцевих краєзнавців, ця назва пов'язана зі значним торговельним статусом міста за доби Київської Русі. Радогощ — місце, де «радяться гості» (тобто «купці»), або місто, де «раді гостям»[1]. В XVI ст., внаслідок захоплення Стародубщини Московським царством, та постійних війн за цей край з Литвою і Річчю Посполитою, Радогощ руйнується шість разів, найбільше - 1563-го року, під час Лівонської війни. Відновлюється місто лише у другій чверті XVII ст., після відвоювання Стародубщини Річчю Посполитою від Москви, під назвою Погар, тобто - відновлений на погорілому місці.
Історія ред.
Погар є одним з найдавніших поселень північної Чернігівщини. На місці сучасного селища існувало слов'янське поселення в VIII-IX століттях. В 1155 році вперше згадується як місто Радощ (пізніше — Радогощ). В кінці 30-их років XIII століття повністю спалене татарами. У другій половині XIV століття землі, де розташоване місто, були захоплені Великим князівством Литовським.
В 1500–1618 роках перебувало в складі Росії, в 1618 році увійшло до складу Речі Посполитої. З середини XVII століття поселення отримало сучасну назву.
За адміністративно-територіальним та військовим поділом України Погарська сотня входила до складу Ніжинського полку. З 1654 — до новоствореного Стародубського полку, який 1663-го року виділений з Ніжинського полку в окрему одиницю, підпорядковану гетьманському управлінню і проіснував до 1781 р. Потім з козаків утворено полк російської армії, а територія увійшла до складу Новгород-Сіверського намісництва в складі Росії. У XVII–XVIII ст. місто мало Маґдебурзьке право. Погар був відомий своїми ярмарками.
З 1782 року — повітове місто Новгород-Сіверського намісництва, в 1797 році залишений позаштатним містом Стародубського повіту.
За даними на 1859 рік у позаштатному місті Стародубського повіту Чернігівської губернії мешкало 4378 осіб (2023 чоловічої статі та 2355 — жіночої), налічувалось 511 дворових господарств, існували 9 православних церков, єврейська молитовна школа, приходське училище, поштова станція, салотопний і 2 шкіряних заводи, відбувалось 5 ярмарок на рік й щонедільні базари[2].
За даними на 1893 рік мешкало 5644 особи (2791 чоловічої статі та 2853 — жіночої), налічувалось 744 дворових господарства[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 4965 осіб (2265 чоловічої статі та 2700 — жіночої), з яких 3789 — православної віри, 1159 — юдейської[4].
В 1910 році з Почепа була переведена цигаркова фабрика купця Шепфера, в 1915 році відкрита ще одна — А. Г. Рутенберга.
З 1925 року — село, з 1929 року — райцентр, з 1938 року — селище міського типу.
Перед приходом німецьких окупантів 1941 року єврейська община селища на своєму зібранні вирішила не залишати селища. Німецькі окупанти винищили більшу частину єврейського населення [5].
Економіка ред.
В селищі працюють цигарково-сигарна фабрика, єдина в Росії з випуску сигар, заводи картопляного грануляту, хлібний, з виробництва масла та сухого молока, консервний, овочесушильня та м'ясокомбінат.
Відомі люди ред.
- Кирнарський Марко Абрамович (1893—1941) — радянський графік.
- Лобисевич Опанас Кирилович (1732—1805) — письменник, один з піонерів українського національного відродження XVIII ст.
- Лобова Тамара Григорівна (1911—2007) — радянський російський кінооператор.
- Шабловський Михайло Степанович — український режисер-документаліст.
Література ред.
Посилання ред.
- Галерея та супутниковий знімок
- Велика Радянська Енциклопедія[недоступне посилання з липня 2019]
- База даних Росії
- Про селище
- Про сигарну фабрику
Примітки ред.
- ↑ Метельский Г.В. «Листья дуба». — М.: Мысль, 1974. — с. 59-60.(рос.)
- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 19)
- ↑ рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1893 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1892, (стор. 140), (код 1829)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-265. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Свідчення уродженки м. Погар Воскобойнікової Неоніли Іванівни
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |