У Вікіпедії є статті про інші площі з назвою Площа Перемоги

Площа Перемо́ги — площа у Шевченківському районі міста Києва, розташована між проспектом Перемоги, бульваром Тараса Шевченка, вулицями Бульварно-Кудрявською, Золотоустівською, Дмитрівською, Олеся Гончара, Саксаганського і Старовокзальною.

Площа Перемоги
Київ
Площа Перемоги
Площа Перемоги
Місцевість Солдатська слобідка, Нова Забудова
Район Шевченківський
Розміщення між проспектом Перемоги, бульваром Тараса Шевченка, вулицями Бульварно-Кудрявською, Золотоустівською, Дмитрівською, Олеся Гончара, Саксаганського і Старовокзальною
Назва на честь Перемоги у Великій Вітчизняній війні
Колишні назви
Галицька площа, площа Повстання 1905 року
Загальні відомості
Координати 50°26′48″ пн. ш. 30°29′31″ сх. д. / 50.446889° пн. ш. 30.492167° сх. д. / 50.446889; 30.492167
Поштові індекси 01135
Транспорт
Найближчі станції метро Kyiv Metro First Line logo.svg «Вокзальна» (0,75 км)
Автобуси А 7, 50, 118
Трамваї Т 1, 3, 15, 18
Тролейбуси Тр 5, 7, 8, 17, 93Н, 94Н
Маршрутні таксі Мт 165, 181, 189, 228, 230, 411, 427, 429, 433, 439, 450, 558, 570, 575, 720
Найближчі залізничні станції Київ-Пасажирський (0,9 км), з. п. Північна (0,7 км)
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі готель «Либідь»
Пам'ятники обеліск на честь Перемоги
Заклади культури Національний цирк України
Комерція універмаг «Україна»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
На карті Peremohy Square.png
На карті населеного пункту
Мапа
CMNS: Площа Перемоги у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Площа сформувалася як базарна на західній околиці міста в середині XIX століття. З того часу там існувала торговиця, у 1854 р. на її місці офіційно дозволили заснувати базар. Жвава торгівля розпочалася з будівництвом залізниці вздовж річки Либідь та залізничного вокзалу.[1] У 1869 році площа отримала назву Галицька (рос. Галичская)[2], оскільки звідси починався шлях на Захід — до Галичини. Подекуди згадується під назвою Галицький базар (1883 рік). Вже у др. пол. XIX — на поч. XX ст. площу заповнювали дрібні крамнички, невеликі майстерні[1]. У 1871 році на Галицькій площі було збудовано єдину за всю історію міста Києва залізну церкву (цегляну з облицюванням із чавунних плит) — церква Іоана Златоуста (знищена у 1934 році, нині на цьому місці будівля Київського цирку).

У 1909—1910 рр. Галицьке єврейське товариство своїм коштом збудувало синагогу в глибині кварталу, поблизу Либеді. У 1930 р. приміщення було передане заводу «Транссигнал» і в ньому облаштували їдальню[1]. 1926 року площу було перейменовано у площу Повстання 1905 року, однак ця назва не прижилася. 1944 року назву Галицька площа було підтверджено[3].

Площа мала неофіційну назву Єврейський базар або Євбаз. Ринок на площі було ліквідовано на початку 1950-х років і перенесено неподалік, у кінець вулиці Жаданівського (нині — Жилянська вулиця) під назвою Новий ринок. Остаточно ринок було ліквідовано у 1970-х під час прокладення лінії трамвая[1].

Сучасну назву площа отримала у 1952 році[4] — на честь перемоги у німецько-радянській війні. Саму ж площу протягом 19501980-х років було значно перебудовано та реконструйовано, споруджено будівлі цирку, універмагу «Україна» та готелю «Либідь», а 1982 року посеред площі було споруджено обеліск на честь міста-героя Києва (відкрито в рамках святкування «1500-ліття Києва»).

7 листопада 1990 року на площі Перемоги відбувся останній в історії УРСР військовий парад, який через протести громадськості й позицію більшості депутатів Київської міської ради було заборонено проводити на Хрещатику[5].

Історії та сьогоденню площі присвячено фотоальбом Дмитра Малакова «Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги».

ЗображенняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Друг, Ольга Миколаївна. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів: Світ, 2013. — 496, [XVI] с.
  2. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
  3. Витяг з постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва» // Київська правда. — 1944. — № 249 (6223). — 22 грудня. — С. 2. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  4. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 3 січня 1952 року № 5 «Про зміну найменувань вулиць» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 541, арк. 44, 46, 47. [Архівовано з першоджерела 15 червня 2013.]
  5. 13 років тому в Києві відбувся останній військовий парад з нагоди річниці Жовтневої революції. Але не в центрі на Хрещатику, а на площі Перемоги (рос.). Факти і коментарії. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 19 липня 2016. 

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Від «міста Ярослава» до Либеді: Вулиця Олеся Гончара — площа Перемоги — Старовокзальна / Д. В. Малаков. — К. : Либідь, 2017. — 72 с. — (Твій Київ). — ISBN 966-06-0748-4.