Національний цирк України

Державне підприємство «Національний цирк України» — один з найстаріших та найбільший стаціонарний цирк в Україні.

Національний цирк України
Kievcircus NoFoP.JPG

50°26′52″ пн. ш. 30°29′31″ сх. д. / 50.4477777800277778° пн. ш. 30.49222222002777727° сх. д. / 50.4477777800277778; 30.49222222002777727Координати: 50°26′52″ пн. ш. 30°29′31″ сх. д. / 50.4477777800277778° пн. ш. 30.49222222002777727° сх. д. / 50.4477777800277778; 30.49222222002777727
Країна Україна
Місто
Адреса
Підпорядкування Міністерство культури, молоді та спорту
Архітектор Валентин Жуков
 Архітектурний стиль Архітектура класицизму
Власник Державна власність
Місткість 1907 місць
Тип цирк[d]
Відкрито 1960
Колишні назви Київський державний цирк
Керівництво доктор культурології, професор, заслужений діяч мистецтв України Корнієнко Владислав Вікторович
circus.kiev.ua
Ідентифікатори і посилання


CMNS: Національний цирк України у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

28 грудня 2000 виповнилося 125 років з часу заснування в Києві стаціонарного цирку. До того в місті існували лише тимчасові дерев'яні або брезентові цирки, кожен з яких працював кілька місяців, після чого їх розбирали.

У 1868 році французький підданий Огюст Бергоньє купив земельну ділянку на розі вулиць Фундуклеївської і Ново-Єлизаветинської (сучасні Богдана Хмельницького та Пушкінська), на місці, де розташований Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки.

Нову будівлю цирку було відкрито у серпні 1950 року, архітектор — В.Жуков.

У липні 1955 РМ УРСР прийняла постанову «Про організацію в м. Києві Українського державного цирку». Міністерство культури отримало завдання: затвердити до 15 серпня керівний склад цирку; підібрати групу висококваліфікованих акторів з різних жанрів циркового мистецтва; забезпечити початок прилюдних виступів цирку до 1 листопада поточного року.

Довголітнім диригентом оркестру цирку був народний артист УРСР Василь Васильович Петрусь, справу якого успішно продовжив народний артист України Марк Йосипович Резницький. 1997 року оркестр Національного цирку України під керівництвом Марка Йосиповича на XII Міжнародному фестивалі циркового мистецтва в Римі отримав спеціальний приз як найкращий колектив за всю історію фестивалю.

29 жовтня 1998 року, указом Президента України № 1197/98[1], Київський державний цирк отримав статус Національного цирку України, що дало йому юридичне право називатися головним цирком Україні. На його базі створюється більшість нових номерів, які потім гастролюють по всьому світу.

В архівах збереглися унікальні кінокадри з гастрольних виступів українського цирку. [2]

Сьогодні цирк має власних артистів різних циркових жанрів, балетну трупу, один з найкращих музичних колективів. Недавно була покращена технічна база цирку — закуплене сучасне світлове обладнання, що дозволило значно поліпшити якість художнього сприйняття вистав. Поліпшено умови роботи артистів і адміністрації цирку.

Від 2018 року в будівлі Національного цирку в Києві проводиться міжнародний фестиваль циркового мистецтва «Золотий каштан»[2].

Загальна характеристикаРедагувати

Національний цирк України, що розташований в місті Києві на площі Перемоги, 2, за організаційно-правовою формою є державним підприємством, яке підпорядковується Міністерству культури, молоді та спорту України.

Національний цирк України – центр циркового мистецтва, який має загальнодержавне і міжнародне визнання. На його арені виступали і виступають відомі вітчизняні і зарубіжні артисти. З одного боку це експериментальна база, де створюються і демонструються сучасні циркові програми, атракціони і номери, з другого – зберігаються і плекаються традиції класичного циркового мистецтва.

Найближча станція метро — «Вокзальна».

БудівляРедагувати

 
Арена цирку

Нинішня фундаментальна споруда Національного цирку України збудована за проєктом архітектора Валентина Жукова і відкрита 15 серпня 1960 року. Пам'ятка історії та архітектури місцевого значення.

Зведена на острівній ділянці, трикутна форма якої зумовила незвичну об’ємно-просторову композицію споруди. Будівля цирку – характерний зразок архітектурної спадщини кінця 1950-х - початку 1960-х рр., особливістю якої є унікальне інженерно-технічне планування купола (проєкт інженерів М. Грутмана, С. Ривкіна, І. Скачкова). Цирк розраховано на 1907 глядачів, загальний об'єм – 77850 куб. м. Будівля чотириповерхова (разом із цокольним поверхом), цегляна, складається з двох основних об'ємів: циліндра і зігнутого під прямим кутом паралелепіпеда, що охоплює циліндр з боків. Внаслідок сполучення круглої і прямокутної в плані форм утворюється внутрішнє подвір'я. В циліндричному просторі зосереджено основні приміщення: манеж із залою для глядачів, вестибюль з гардеробом, фоє та кулуари; у прибудові – службові і технічні приміщення. Покрівля даху металева. Перекриття –збірний залізобетон. Цоколь будинку облицьовано рожевим гранітом, стіни – світло-сірою керамічною плиткою, колони – білим інкерманським каменем. Купол вкрито декоративною металевою лускою та увінчано циліндричним ліхтарем зі шпилем.[3]

КерівництвоРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати