Вікіпедія

Пльос

місто в Росії
(Перенаправлено з Плес (місто))

Пльос (рос. Плёс) — місто (з 1925[1]) в Росії, у складі Приволзького району на півночі Івановської області. Розташоване на правобережних горбах Волги (Горьківське водосховище), у гирлі річки Шохонки, на відстані 18 км від Приволзька та 71 км від Костроми[2]. Найвища точка міста — 54 м над рівнем р. Волги.

Пльос
Плёс
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Івановська область
Муніципальний район Приволзький район
Код ЗКАТУ: 24220504000
Код ЗКТМО: 24620104001
Основні дані
Час заснування 1410 р.
Перша згадка: 1141 р.
Населення 1893 осіб (2016)
Поштові індекси 155555
Телефонний код +7 49339
Географічні координати: 57°27′ пн. ш. 41°30′ сх. д. / 57.450° пн. ш. 41.500° сх. д. / 57.450; 41.500Координати: 57°27′ пн. ш. 41°30′ сх. д. / 57.450° пн. ш. 41.500° сх. д. / 57.450; 41.500
Висота над рівнем моря 54 м
Водойма Волга
Найближча залізнична станція Пльос
Влада
Вебсторінка plyos-adm.ru
Міський голова Карімов Тімербулат Олегович
Мапа
Пльос (Росія)
Пльос
Пльос

Мапа

CMNS: Пльос у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Пльос (значення).

Населення — 1893 осіб (2016 р.). Один з головних туристичних центрів області. Промислові підприємства відсутні.

Назва міста походить від рос. плёс («широке місце річки», «плесо»). Волга тут і справді не петляє, а тече прямо, і саме ця природна особливість сприяла заснуванню міста.

Історія ред.

Перша згадка місцевості з назвою «Пльос» належить до 1141 року: «Новгородський літопис» пише, що там спіймали посадника Якуна Мирославича, що втік від гніву новгородців у Суздаль, до двору князя Юрія Долгорукого. Точна дата заснування Пльоської фортеці невідома. Під час нашестя Батия вона була зруйнована, але місто продовжило існування. У 1408 році, коли син Дмитра Донського князь Василь І, перебуваючи у Костромі під час нападу татар на Москву, повелів звести тут укріплену митнично-сторожову заставу. Вибір місця пояснювався вигідним розташуванням: відкритий водний простір на плесі Волги уможливлював побачити противника з великої відстані.

Близько 1469 року місто відвідав Афанасій Нікітін, який згадав його в своїх дорожніх нотатках «Ходіння за три моря»[3].

У 1778 році Пльос стає повітовим містом Костромського намісництва. З 1796 року — заштатне місто Нерехтського повіту Костромської губернії. У Пльосі були полотняні фабрики, дві солодівні, дві броварні, 10 кузень, казенний соляний склад, крамниці. Звідси возили рибу до царського столу. У 1812 році Пльос став одним з центрів формування загонів костромського народного ополчення. Промисловість в Іваново-Шуйському районі розвивалася швидкими темпами, і аж до 1871 року, до побудови залізниці «Іваново-Кінешма» Пльос був основним портом на Волзі для всього текстильного району.

Відтоді Пльос втрачає своє торгівельно-промислове значення і перетворюється на маленьке провінційне містечко, стаючи місцем відпочинку і творчості.

Населення ред.

Рік Населення Зміна
1814 1362 —
1826 1681 +23.4%
1848 2330 +38.6%
1856 2400 +3.0%
1861 2793 +16.4%
1897 2200 −21.2%
1931 2100 −4.5%
1939 3600 +71.4%
1959 4000 +11.1%
1979 3509 −12.3%
1989 3615 +3.0%
1992 4000 +10.7%
1996 3800 −5.0%
1998 3600 −5.3%
2001 3400 −5.6%
Рік Населення Зміна
2001 3400 —
2002 2790 −17.9%
2003 2800 +0.4%
2005 2700 −3.6%
2006 2600 −3.7%
2007 2600 +0.0%
2009 2541 −2.3%
2010 2340 −7.9%
2011 2300 −1.7%
2012 2248 −2.3%
2013 2196 −2.3%
2014 2089 −4.9%
2014 1984 −5.0%
2016[4] 1893 −4.6%
2017 1796 −5.1%

Освіта ред.

У місті діють: дошкільний освітній заклад (дитячий садок «Радуга»), середня школа, коледж бізнесу і туризму, дитяча школа мистецтв (музика, образотворче мистецтво), відділ спортивної школи (лижі), дитяча туристська база.

Релігія ред.

Російська православна церква ред.

У місті збереглось кілька храмів:

  • церква Воскресіння Христова (1817);
  • дерев'яна Воскресенська церква (1699), перенесена в 1982 році з села Білюково Ільїнського району Івановської області;
  • Троїцька церква (1808);
  • Введенська церква (1828);
  • Успінський собор (1698);
  • церква Святої Варвари (1821);
  • Преображенська церква;
  • дерев'яна церква Архистратига Михаїла (1825), перенесена з села Антоново Приволзького району Івановської області

Висота найвищої дзвіниці (Варваринської) становить 35 м, висота дзвіниці Воскресенської церкви — 32,5 м, Троїцької церкви — 32 м, Успінського собору — 25 м. Кут нахилу дзвіниці Варваринської церкви — 10 градусів[5].

  •  
    Успінський собор на Соборній горі
  •  
    Церква Святої Варвари
  •  
    Дерев'яна Воскресенська церква
  •  
    Кам'яна Воскресенська церква до реставрації
  •  
    Кам'яна Воскресенська церква після реставрації

Визначні пам'ятки ред.

У 2010 місто включено в перелік історичних поселень федерального значення.

Музеї і виставкові зали

У 1982 році в Пльосі створений Пльоський державний історико-архітектурний і художній музей-заповідник, що об'єднує зараз три експозиції:

  • Будинок-музей Левітана[6];
  • Музей пейзажу[7];
  • «Художні промисли Івановського краю»
  • Музейно-виставковий комплекс «Присутствені місця»

У місті існують і приватні музеї: Музей давньоруської сім'ї, Музей первісного рибальства, Будинок-музей О. І. Тимофеєва. Роботи сучасних художників можна побачити у виставковій залі «Спільноти пльоських художників»[8]. У місті також існують галерея Л. Г. Ніколаєва і артстудія В. Панченка[9].

Пам'ятники і монументи
  • 5 червня 2010 року відбулася церемонія відкриття після реставрації пам'ятника Ісааку Левітану (скульптор Н. В. Дидикін, архітектор В. Л. Новиков), приурочена до 600-річчя Пльоса[10].
  • Пам'ятник князю Василю I, засновнику другої пльоської фортеці, автор С. С. Альошин.
  • Скульптура «Кішка», автор О. І. Ілларіонов. Прообразом скульптури стала кішка художника Віталія Панченка на кличку Муха, яка трагічно загинула, захищаючи своїх кошенят від собак[11].
  • Скульптура «Дачниця». Припускається, що її прообразом стала художниця Софія Кувшинникова, супутниця Левітана[12].

Культура ред.

Фестивалі ред.

  • З 2006 року щоліта в Пльосі проводиться щорічний російський фестиваль моди «Плёс на Волге. Льняная палитра»[13].
  • З 2007 року в місті щороку проводиться Міжнародний кінофестиваль «Дзеркало» імені Андрія Тарковського.
  • З 2008 року в Пльосі проходить Левітанівський музичний фетиваль.
  • З 2015 року в Пльосі проводиться Дачний фестиваль імені Шаляпіна[14]. Художній керівник фестивалю — Народний артист Республіки Башкортостан Аскар Абдразаков[15].
  • З 2017 року Пльос приймає програму Московського Великоднього фестивалю[16].
  • З 2017 року щоліта в місті проводиться Пльоський спортивний фестиваль[17].
  • З 2017 року в місті проводиться Пльоський анімаційний фестиваль[18].
  • 2018 рік був оголошений «Роком Італії в Пльосі»[19]. Проект, реалізований за підтримки Посольства Італії в Москві і Міністерства культури Російської Федерації, тематично об'єднав великі події в Пльосі в 2018 році: Московський Великодній фестиваль, Дачний фестиваль імені Шаляпіна, Пльоський спортивний фестиваль, Пльоський анімаційний фестиваль[20].

У кінематографі ред.

У місті розташований Будинок творчості Спілки театральних діячів Російської Федерації. У Пльосі, зокрема, знімали значну частину сцен фільму «Майже смішна історія». У кадр потрапило багато кутків міста.

Адміністрація ред.

1 жовтня 2015 року головою Ради Пльоського міського поселення одностайно був обраний мільярдер Тімербулат Карімов[21][22][23]. Після обрання Карімов заснував некомерційну організацію «Корпорація розвитку Пльоса», що має інвестувати в розвиток поселення[24][25]. Першим проектом нової організації стало створення нового генерального плану міста[22][26], покликаного розв'язати транспортні проблеми Пльоса[25].

Видатні люди ред.

У Пльосі бували і працювали художники Ілля Рєпін, Федір Васильєв, Олексій Саврасов, Борис Пророков, Микола Жуков, Мануїл Аладжалов, Сергій Виноградов, Олексій Корін. Найбільш пов'язаний з Пльосом Ісаак Левітан, який написав тут багато зі своїх головних полотен («Вечір. Золотий Пльос», «Після дощу. Пльос», «Свіжий вітер. Волга» та інші).

У 1910 році в Пльос уперше приїхав Федір Шаляпін, який надалі в 1912 році викупив в околицях міста пустовщину Хмєльниці і побудував там у 1914 році дачний будинок (націоналізований у 1918 році)[27].

У 1960 році в Пльосі побував і створив кілька живописних витворів Юрій Межиров, надалі народний художник Росії. З 1985 року в місті мешкає художник Віталій Панченко (нар. 1961), який організував артстудію, де розмістив колекцію власних робіт, і який очолює творчу спілку «Сообщество плёсских художников»[28][29]. У 1989 році в Пльосі оселився художник Лев Ніколаєв (нар. 1958), що створив художню галерею з власними роботами[30][31]. З 2006 року в місті проживає заслужений художник Росії Олександр Тимофеєв (нар. 1941), який відкрив у власному будинку музей своїх робіт з кольорового скла й акварелі[32].

Відомі уродженці ред.

Галерея ред.

 
 
 
 
 
Вид на Пльос і Волгу з Соборної гори Вид на Волгу і гирло Шохонки Теплоходи біля Пльоса Вид на церкву Св. Варвари Пльос. Вид на Волгу

Примітки ред.

  1. ↑ СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1980 года) / Сост.: В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1980. — С. 122.(рос.)
  2. ↑ Большая советская энциклопедия, 3-е изд. Т. 20. Плата — Проб / Гл. ред. А. М. Прохоров. — М. : Сов. энциклопедия, 1975. — 608 с.
  3. ↑ Хожение за три моря Афанасия Никитина. — Л., 1986. — С. 57.
  4. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  5. ↑ Путеводитель. Плёс. Потаённая Россия. Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
  6. ↑ Дом-музей И.И.Левитана. Плёс. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
  7. ↑ Музей пейзажа. Плёс. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
  8. ↑ Сообщество плесских художников. ples-art.narod.ru. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
  9. ↑ Виталий Панченко, художник. panchenkoart.narod.ru. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
  10. ↑ К 600-летию Плеса отреставрирован памятник Левитану. Interfax.ru. 5 червня 2010. Процитовано 5 квітня 2018.
  11. ↑ Кошка Муха // Плесский Вестник. — 2012. — № 16. — Число 19—26 (4). — С. 5. Архівовано з джерела 29 вересня 2020. Процитовано 19 листопада 2018.
  12. ↑ Скульптура «Дачница». Культурный туризм. Архів оригіналу за 9 жовтня 2013. Процитовано 5 квітня 2018.
  13. ↑ IV Российский фестиваль моды "Плес на Волге. Льняная палитра" город Иваново. Предприятия Иваново. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
  14. ↑ Дачный фестиваль имени Шаляпина. www.plesdachfest.ru. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 5 квітня 2018.
  15. ↑ Дачный фестиваль имени Шаляпина. plesdachfest.ru. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 5 квітня 2018.
  16. ↑ Московский Пасхальный фестиваль. Официальный сайт обновлен (рос.). Московский Пасхальный фестиваль. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  17. ↑ II Плёсский спортивный фестиваль. www.pliossportfest.ru. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  18. ↑ Плёсский анимационный фестиваль. plesmult.ru. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 20 березня 2018.
  19. ↑ Год Италии в Плёсе станет культурным событием мирового уровня - Ростуризм. www.russiatourism.ru. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  20. ↑ Плёсское городское поселение - официальный портал. gorodples.ru. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  21. ↑ Корпорация развития Плёса уже начала украшать городскую новогоднюю ёлку. ivanovonews.ru. Архів оригіналу за 15 жовтня 2017. Процитовано 5 квітня 2018.
  22. ↑ а б Каким станет Плёс в ближайшем будущем?. www.vlad.aif.ru. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
  23. ↑ Председателем Шуйской гордумы избран Дмитрий Платонов. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 5 квітня 2018.
  24. ↑ Миллиардер Тимербулат Каримов избран председателем Совета Плесского городского поселения. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
  25. ↑ а б Корпорация Плёса готовит схему. cursiv.ru. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
  26. ↑ Проект нового генерального плана Плёса будет представлен в первом полугодии 2016 года. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
  27. ↑ Солнцева А. Иногда образцово поданный обед играет огромную роль в истории // Московские новости. — 2014. — № 664. — Число 3 (4). — ISSN 0443-1243. Архівовано з джерела 3 жовтня 2015. Процитовано 2018-11-19.
  28. ↑ Юбилейная выставка Виталия Александровича Панченко "Другой берег". Plyos.org. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 19 серпня 2018.
  29. ↑ Амелина А. (27 липня 2017). Кистью по полотну Плёса. «Наше слово». Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
  30. ↑ Картинная галерея художника Льва Николаева. nikolaevgallery.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
  31. ↑ Чистов А. (21 травня 2013). Лев Николаев. Четыре тысячи картин. Плёсский вестник. Архів оригіналу за 24 листопада 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
  32. ↑ Заслуженный художник России Александр Иванович Тимофеев. Art-Timofeev.ru. Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.

Джерела ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пльос&oldid=38941747