Пилипчук Пилип Каленикович

український державний діяч

Пили́п Кале́никович Пилипчу́к (14 листопада 1889(1889), Ружин Київської губернії — 30 серпня 1940, Холм) — український державний діяч, прем'єр уряду УНР в екзилі (1921–1922) та професор таємної Української Політехніки у Львові, український громадсько-політичний і державний діяч.

Пилип Каленикович Пилипчук
Пилип Каленикович Пилипчук
Пилип Каленикович Пилипчук
Україна Голова Ради Народних Міністрів
5 серпня 1921 — 14 січня 1922
Попередник Андрій Лівицький
Наступник Андрій Лівицький
Народився 1889(1889)
Київська губернія, Російська імперія
Помер 30 серпня 1940(1940-08-30)
Холм, Генеральна губернія,
Третій Рейх Третій Рейх
Похований Православний цвинтар у Холмі
Відомий як дипломат
Країна  УНР II Польська Республіка Російська імперія
Національність українець
Alma mater Санкт-Петербурзький політехнічний інститут[d]
Політична партія Українська Партія Соціалістів-Революціонерів

Біографія ред.

Народився у Київській губернії (Російська імперія). Здобув інженерну освіту в Санкт-Петербурзі — закінчив Петербурзький політехнічний інститут за спеціальністю інженер комунікацій. На початку XX століття брав активну участь в житті української громади у Петербурзі. Під час Першої світової війни — помічник начальника Київської округи водних шляхів.

В 1917—1918 — доцент теоретичної механіки у Київському політехнічному інституті. Належав до Української партії соціалістів-революціонерів, згодом — Української народно-республіканської партії.

В уряді Центральної Ради В. Винниченка — виконувач обов'язки директора департаменту Генерального секретарства торгу і промисловості. У період Директорії УНР — начальник водних шляхів Дніпра. В грудні 1918 — квітні 1919 — керуючий міністерством шляхів в уряді УНР Володимира Чехівського та Сергія Остапенка. Влітку—восени 1919 очолював дипломатичну місію уряду УНР у Варшаві.

1920 року входив до складу Комісії по виробленню Конституції Української Народної Республіки (створена 30 серпня 1920), яка працювала у Тарнові (Польща).

У 1921—1922 — Пилипчук — голова Ради Народних Міністрів УНР в екзилі.

У 1922—1925 — професор Українського (таємного) політехнічного інституту у Львові. З 1926 року жив у Луцьку, працював на посаді міського архітектора у луцькому магістраті. Був звільнений у 1931 році через звинувачення у службових зловживаннях. Згодом працював як приватний архітектор. Автор більше сотень проектів будинків у Луцьку, в тому числі у стилі функціоналізму.

Був засновником та головою Товариства імені Лесі Українки.

 
могила прем'єр-міністра УНР в екзилі Пилипа Пилипчука на православному цвинтарі міста Холма

Помер 30 серпня 1940 року у Холмі (тепер Польща), похований на українському кладовищі.

Джерела та література ред.