Петричанка
Петрича́нка — село в Сучевенській сільській громаді Чернівецького району Чернівецької області в Україні.
| село Петричанка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернівецька область |
| Район | Чернівецький район |
| Громада | Сучевенська сільська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 641 |
| Поштовий індекс | 60423 |
| Телефонний код | +380 3734 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°03′01″ пн. ш. 25°53′38″ сх. д. / 48.05028° пн. ш. 25.89389° сх. д.Координати: 48°03′01″ пн. ш. 25°53′38″ сх. д. / 48.05028° пн. ш. 25.89389° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
322 м |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Петричанка | |
 Петричанка | |
| Мапа | |
| |
Історія ред.
У документах XV-XVI століть село згадується як «Михайловці».
Найдавніша згадка зафіксована 1 серпня 1466 року, коли воєвода Штефан Великий підтвердив право власності дочки боярина Михайла Місіча (Місича) – Марушки – на села Михайловці, Михучани (Михайлівка) і Городище (Волока і Грушівка). З документів випливає, що ці села були подаровані боярину Михайлу Місічу як «вислуга», тобто винагорода за військову службу, за часів правління молдавського господаря Олександра Доброго (1400 – 1432)[1].
У 1517 році Анушка - внука Михайла Місіча і дочка Марушки - передала право власності на Михайловці, Михучани і Городище своєму внуку Гаврилові, який на той час займав посаду вістерника – керівника князівської скарбниці.
Грамота від 9 листопада 1517 року містить додаткову інформацію про Михайловці як населений пункт, що розташовувався в місці, де зливаються «Серетовє», тобто, Серет і Малий Серет. Саме там проживав суддя (жудє) Петринка[2]. Очевидно, що нове ім’я «Петричанка» село Михайловці одержало саме від судді Петринки або є його нащадків – Петричанків.
Пам'ятки природи ред.
У селі розташований Петричанський парк. На захід від села — ботанічна пам'ятка природи «Липа дрібнолиста» і комплексна пам'ятка природи «Городище».
Відомі люди села ред.
Рубанець Микола Леонтійович (* 15 лютого 1951 року, с. Петричанка) — учений секретар Інституту проблем національної безпеки Ради національної безпеки та оборони України. Із медаллю закінчив Глибоцьку середню школу. Працював у редакції Глибоцької районної газети «Будівник комунізму». Служив у Радянській Армії. у 1976 році із відзнакою закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працював кореспондентом і старшим кореспондентом у газеті «Правда Укаины», завідувачем відділу у журналі «Під прапором ленінізму». У 1990 р. став головним редактором журналу «Людина і світ». У 1995-1999 рр. — вчений секретар в Національному інституті стратегічних досліджень при Президентові України. З кінця 1999 р. М. Л.Рубанець почав працювати в редакції тижневика «Україна і світ сьогодні», де обіймав посади редактора, завідувача відділу політики-заступника головного редактора. З 2003 р. спочатку виконував обов'язки, а потім був затверджений головним редактором цього видання.
Світлини ред.
-
Дерев'яна церква Чуда Св. Арх. Михайла 1903 с. Петричанка
Примітки ред.
- ↑ Старий Берладський шлях, 2023, с. 195.
- ↑ Documente bucovinene de T. Balan. — P. 7-8
Джерела ред.
- Квасецький А. Старий Берладський шлях: Краєзнавчі нариси з історії Буковини. — Чернівці : Місто, 2023. — 252 с.
- Documente bucovinene de T. Balan. — Cernăuţi: Inst. de arte grafice și Edit. „Glasul Bucovinei”, 1934. Vol. 1 : 1507-1653.
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |