Пектоліт (рос. пектолит; англ. pectolite; нім. Pektolith m) — мінерал, гідроксилсилікат натрію і кальцію ланцюжкової будови, гр. піроксеноїдів.

Пектоліт
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[d][1]
АбревіатураPct[2]
Хімічна формулаNaCa₂Si₃O₈(OH)
Nickel-Strunz 109.DG.05
Ідентифікація
Сингоніятриклінна сингонія
Інші характеристики
Названо на честьДенатурація (давньогрецька мова)[3]
CMNS: Пектоліт у Вікісховищі

Загальний опис

ред.

Від грецьк. «пектос» — міцно зв'язаний, щільний (Fr. von Kobell, 1828).

Синоніми: осмеліт, ратоліт, стеліт.

Хімічна формула: NaCa2Si3O8 (OH). Містить (%): CaO — 33,8; Na2O — 9,3; SiO2 — 54,2; H2O — 2,7.

Сингонія триклінна (іноді моноклінна). Кристалічні агрегати, часто радіально-променисті волокна.

Густина 2,7-2,9.

Твердість 5,0-5,5.

Безбарвний, білий або сірий.

Блиск скляний до шовковистого.

Зустрічається як вторинний мінерал у порожнинах базальтів разом з цеолітом, кальцитом та пренітом. Рідкісний.

Знахідки: Нае (земля Рейнланд-Пфальц, ФРН), Монцоні (Італія), Ейршир (Шотландія), Берґенфільд і Патерсон (штат Нью-Джерсі, США).

Різновиди

ред.

Розрізняють:

  • пектоліт магніїстий (різновид пектоліту, що містить до 5 % MgO);
  • пектоліт манґанистий (різновид пектоліту, що містить до 5 % MnO);
  • пектоліт цирконіїстий (розенбушит).

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Література

ред.
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Пектоліт // Мінералогічний словник. — Київ : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Пектоліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл.: Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Харків : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • W. A. Deer, R. A. Howie, J. Zussman An Introduction to the Rock Forming Minerals. — Verlag: Prentice Hall. 1992. — ISBN 0-582-30094-0. (англ.)

Посилання

ред.