Вікіпедія

Пауло Дибала

аргентинський футболіст

Па́уло Бру́но Диба́ла (італ. Paulo Bruno Dybala, нар. 15 листопада 1993, Лагуна-Ларга, Кордова) — аргентинський футболіст польсько-італійського походження, фланговий атакувальний півзахисник та нападник італійської «Роми» і національної збірної Аргентини.

Ф
Пауло Дибала
Пауло Дибала
Пауло Дибала
Особисті дані
Повне ім'я Пауло Бруно Дибала
Народження 15 листопада 1993(1993-11-15)[1][2][3] (31 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
  Лагуна-Ларгаd, Кордова Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст 177 см
Вага 75 кг
Прізвисько La Joya
Громадянство Аргентина Аргентина
Італія Італія
Позиція нападник, атакувальний півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Італія «Рома»
Номер 21
Юнацькі клуби
2003–2011 Аргентина «Інституто»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2011–2012 Аргентина «Інституто» 38 (17)
2012–2015 Італія «Палермо» 89 (21)
2015–2022 Італія «Ювентус» 210 (82)
2022– Італія «Рома» 74 (31)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2015– Аргентина Аргентина 40 (4)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 15 лютого 2025.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 15 лютого 2025.

Клубна кар'єра

ред.

«Інституто»

ред.

Народився 15 листопада 1993 року в місті Лагуна-Ларга. Дід футболіста — поляк Болеслав Дибала (пол. Bolesław Dybała), який емігрував до Аргентини[5], а багато інших родичів мають італійське коріння[6].

Дибала почав свою кар'єру в дитячій команді місцевого клубу «Ньюелл Олд Бойз Лагуна Ларга». У 10 років він перейшов до юнацької команди другого аргентинського дивізіону «Інституто». У 15 років у Паоло помер батько, після чого хлопець твердо для себе вирішив стати професійним футболістом.

12 серпня 2011 року в матчі проти «Уракана» півзахисник дебютував за основний склад «Інституто»[7]. Через тиждень у поєдинку проти «Альдосіві» Паоло забив свій перший гол[8]. За 7 місяців, проведених у складі «Інстітуто», Дибала зробив два хет-трики в зустрічах проти «Атланти»[9] й «Десампарадоса»[10], загалом забивши 17 м'ячів[11][12]. Паоло побив рекорд Маріо Кемпеса, який тримався з 1972 року, ставши у віці 17 років наймолодшим бомбардиром, а також встановив унікальне досягнення, вразивши ворота суперників у 7-ми матчах поспіль. До цього максимальна гольова серія становила 4 матчі[13]. Крім того, Дибала є автором 1000-го голу «Інституто» в чемпіонаті Аргентини.

«Палермо»

ред.

29 квітня 2012 року президент італійського «Палермо» Мауріціо Дзампаріні оголосив про підписання контракту з Паоло. У той же день дану інформацію спростував представник «Інституто». Однак уже 20 липня Дибала підписав чотирирічний контракт із сицилійським клубом[14]. 2 вересня в матчі проти «Лаціо» Паоло дебютував у Серії А[15]. 11 листопада у поєдинку проти «Сампдорії» Дибала зробив «дубль», забивши свої перші голи за новий клуб. Він став наймолодшим футболістом, що коли-небудь забивав за «Палермо»[16].

Всього відіграв за клуб зі столиці Сицилії три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Палермо», був основним гравцем команди, взявши участь у 89 матчах чемпіонату і забивши 21 гол.

«Ювентус»

ред.

4 червня 2015 року Пауло перейшов в «Ювентус», підписавши п'ятирічний контракт. Сума трансферу склала 32 млн євро.[17]. У своєму першому сезоні у туринському клубі відразу ж став основним нападником, замінивши у складі «старої сіньйори» співвітчизника Карлоса Тевеса, який повернувся на батьківщину. У дебютному сезоні з 23 голами у 46 матчах в усіх турнірах став найкращим бомбардиром «Юве», обійшовши у суперечці за це звання іншого новачка команди Маріо Манджукича (13 голів).

З наступного сезону до туринської команди прийшов ще один аргентинець, Гонсало Ігуаїн, який перебрав на себе роль головної ударної сили в нападі туринців, проте Дибала залишався гравцем основного складу і також регулярно відзначався голами.

В сезоні 2017/18 Пауло почав грати під 10 номером. 26 серпня 2017 року оформив перший хет-трик за «Ювентус» в матчі проти іншого клубу Серії A «Дженоа».[18]

В сезоні 2017/18 аргентинський дует нападників «Ювентуса» забив в усіх турнірах 49 голів на двох, причому вправнішим був саме Дибала — 26 голів проти 23 у Гонсало Ігуаїна.

Протягом своїх трьох перших сезонів в «Ювентусі» незмінно допомагав команді робити «золоті дублі» — вигравати чемпіонат і Кубок країни.

Перший хет-трик в Лізі чемпіонів забив у сезоні 2018–2019 в домашньому матчі групового етапу проти «Янг Бойз»(3:0), забивавши на 5, 33, 69 хвилинах матчу[19][20]. В матчі головному матчі групи H проти «Манчестер Юнайтед» Дибала забив єдиний гол у матчі, і дозволив «Ювентусу» вийти з групи з першого місця.

«Рома»

ред.

20 липня 2022 року Пауло Дибала на правах вільного агента перейшов до «Роми»[21]. 14 серпня дебютував за клуб у виїзному матчі Серії А проти «Салернітани» (1:0).[22] 26 лютого 2024 року в матчі Серії А проти «Торіно» оформив хет-трик.[23] У січні 2025 року його контракт було продовжено до червня 2026 року.[24]

Виступи за збірні

ред.

У 2011 році Дибала потрапив у розширений список збірної Аргентини (до 17 років) для участі у Панамериканських іграх[25], але в підсумку в остаточну заявку не потрапив. 19 липня 2012 року він отримав запрошення в молодіжну збірну Аргентини, але відхилив його[26].

Завдяки своїй бабусі по материнській лінії, яка мала італійське коріння, 13 серпня 2012 року Пауло отримав італійське громадянство[27], через що у футболіста з'явилось право виступати й за цю збірну.

Утім врешті-решт зробив свій вибір національної команди на користь своєї батьківщини й 13 жовтня 2015 року дебютував за збірну Аргентини, вийшовши на заміну в матчі відбору на ЧС-2018 проти збірної Парагваю.[28] Згодом регулярно з'являвся на полі в матчах відбіркового турніру і в травні 2018 року був включений до заявки збірної на фінальну частину тогорічної світової першості.[29]

У травні 2019 року Дибала був включений до попереднього складу збірної Аргентини з 40 осіб на Копа Америка 2019 року. Пізніше того ж місяця він був включений до остаточного складу з 23 осіб на турнір.[30][31] В останньому матчі групового етапу Аргентина проти Катару 23 червня Дибала асистував голом Агуеро у перемозі з рахунком 2:0, вийшовши з лави запасних замість Лаутаро Мартінеса, що дозволило команді вийти до плей-офф турніру.[32] У матчі за третє місце проти Чилі 6 липня Дибала вперше вийшов у старті на турнірі та забив другий гол Аргентини в переможному матчі з рахунком 2:1, допомігши своїй команді завоювати бронзову медаль.[33]

Стиль гри

ред.

Пауло може грати на позиціях відтягнутого форварда або атакувального півзахисника. В «Палермо» частіше грав центрального нападника та після переходу в «Ювентус» почав грати трохи нижче. Дибала дуже технічний гравець з хорошим ударом, штрафним та швидкістю. Плеймейкер Роми дуже креативний футболіст, може віддати класний пас у важкій ситуації. Аргентинець один з найкращих дриблерів в сучасному футболі. У Пауло також є своє фірмове святкування голу. Він ставить руку на лице, зображаючи маску.

Особисте життя

ред.

Пауло має італійське громадянство, яке отримав 13 серпня 2012 року для полегшення переходу до італійського клубу «Палермо» та обійти правила Італійської федерації футболу(F.I.G.C.), які дозволяють грати в команді Серії А лише двом гравцям із країн, які не входять до ЄС. Дибала спочатку намагався отримати громадянство Польщі через походження від свого діда, але бюрократія була надто складною.[34] Його дід Болеслав Дибала походив із села Краснюв у Польщі; він емігрував до Аргентини під час Другої світової війни. Частина родини його діда переїхала до Канади. Сім'я Дібали також частково має італійське походження через його прабабусю по материнській лінії, яка була родом з провінції Неаполь.

Дибала має кілька татуювань на тілі, дві смуги на лівій руці, арабське татуювання, коронований футбол на нозі, а також тату очей своєї коханої дружини на лівому зап'ясті руки.[35]

З 2018 року Дибала перебуває у стосунках з Оріаною Сабатіні, яка є донькою венесуельської актриси Кетрін Фулоп і Освальдо Сабатіні та племінницею легендарної аргентинської чемпіонки з тенісу Габріели Сабатіні. 20 липня 2024 року пара одружилася.[36]

Статистика виступів

ред.

Статистика клубних виступів

ред.

Станом на 22 серпня 2022 року

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
2011-12   «Інституто» БН (ІІ) 38+2[37] 17+0 КА 0 0 — — — — — — 40 17
2012-13   «Палермо» A 27 3 КІ 1 0 — — — — 28 3
2013-14 B (ІІ) 28 5 КІ 2 0 — — — — — — 30 5
2014-15 A 34 13 КІ 1 0 — — — — — — 35 13
Усього за «Палермо» 89 21 4 0 — — — — 93 21
2015–16   «Ювентус» A 34 19 КІ 4 2 ЛЧ 7 1 СІ 1 1 46 23
2016–17 A 31 11 КІ 5 4 ЛЧ 11 4 СІ 1 0 48 19
2017–18 A 33 22 КІ 4 1 ЛЧ 8 1 СІ 1 2 46 26
2018–19 A 30 5 КІ 2 0 ЛЧ 9 5 СІ 1 0 42 10
2019–20 A 33 11 КІ 4 2 ЛЧ 8 3 СІ 1 1 46 17
2020–21 A 20 4 КІ 1 0 ЛЧ 5 1 СІ 0 0 26 5
2021–22 A 29 10 КІ 4 2 ЛЧ 5 3 СІ 1 0 39 15
Усього за «Ювентус» 210 82 24 11 52 18 6 4 293 115
2022–23   «Рома» A 2 0 КІ 0 0 ЛЄ 0 0 - - - 2 0
Усього за кар'єру 341 120 28 11 53 18 6 4 428 153


Статистика виступів за збірну

ред.

Станом на 22 серпня 2022 року

 Статистика матчів і голів за збірну —   Аргентина
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
13-10-2015 Асунсьйон Парагвай   0 – 0   Аргентина Відбір до ЧС 2018 -   75'
13-11-2015 Буенос-Айрес Аргентина   1 – 1   Бразилія Відбір до ЧС 2018 -   81'
17-11-2015 Барранкілья Колумбія   0 – 1   Аргентина Відбір до ЧС 2018 -   70'   90+2'
1-9-2016 Буенос-Айрес Аргентина   1 – 0   Уругвай Відбір до ЧС 2018 -     29', 45'
7-10-2016 Ліма Перу   2 – 2   Аргентина Відбір до ЧС 2018 -   65'
12-10-2016 Кордова Аргентина   0 – 1   Парагвай Відбір до ЧС 2018 -   59'
9-6-2017 Мельбурн Бразилія   0 – 1   Аргентина товариський матч -   69'
13-6-2017 Сінгапур Сінгапур   0 – 6   Аргентина товариський матч -
31-8-2017 Монтевідео Уругвай   0 – 0   Аргентина Відбір до ЧС 2018 -   71'
5-9-2017 Буенос-Айрес Аргентина   1 – 1   Венесуела Відбір до ЧС 2018 -   62'
11-11-2017 Москва Росія   0 – 1   Аргентина товариський матч -   87'
14-11-2017 Краснодар Аргентина   2 – 4   Нігерія товариський матч -   63'
21-6-2018 Нижній Новгород Аргентина   0 – 3   Хорватія ЧС 2018 - 1-й етап -   68'
12-9-2018 Іст-Ратерфорд Колумбія   0 – 0   Аргентина товариський матч -   54'
11-10-2018 Ер-Ріяд Ірак   0 – 4   Аргентина товариський матч -
16-10-2018 Джидда Бразилія   1 – 0   Аргентина товариський матч -   58'
16-11-2018 Кордова Аргентина   2 – 0   Мексика товариський матч -   72'
21-11-2018 Мендоса Аргентина   2 – 0   Мексика товариський матч 1   81'
26-3-2019 Танжер Марокко   0 – 1   Аргентина товариський матч -   79'
8-6-2019 Сан-Хуан Аргентина   5 – 1   Нікарагуа товариський матч -   46'
23-6-2019 Порту-Алегрі Катар   0 – 2   Аргентина Копа Америка 2019 - 1-й етап -   76'
28-6-2019 Ріо-де-Жанейро Венесуела   0 – 2   Аргентина Копа Америка 2019 - чвертьфінал -   85'
2-7-2019 Белу-Оризонті Бразилія   2 – 0   Аргентина Копа Америка 2019 - півфінал -   85'
6-7-2019 Сан-Паулу Аргентина   2 – 1   Чилі Копа Америка 2019 - матч за 3-тє місце 1   67'
5-9-2019 Лос-Анджелес Чилі   0 – 0   Аргентина товариський матч -   15'   70'
10-9-2019 Сан-Антоніо Аргентина   4 – 0   Мексика товариський матч -   46'
9-10-2019 Дортмунд Німеччина   2 – 2   Аргентина товариський матч -   62'
13-10-2019 Ельче Еквадор   1 – 6   Аргентина товариський матч -   46'
18-11-2019 Тель-Авів Аргентина   2 – 2   Уругвай товариський матч -   76'
2-9-2021 Каракас Венесуела   1 – 3   Аргентина Відбір до ЧС 2022 -   80'
12-11-2021 Монтевідео Уругвай   0 – 1   Аргентина Відбір до ЧС 2022 -   33'   64'
1-2-2022 Кордова Аргентина   1 – 0   Колумбія Відбір до ЧС 2022 -   68'
1-6-2022 Лондон Італія   0 – 3   Аргентина Фіналіссіма 2022 1   90+1'
5-6-2022 Памплона Аргентина   5 – 0   Естонія товариський матч -   62'
Усього Матчів 34 Голів 3

Титули і досягнення

ред.
«Палермо»: 2013-14
«Ювентус»: 2015–16, 2016-17, 2017-18, 2018-19, 2019-20
«Ювентус»: 2015-16, 2016-17, 2017-18, 2020-21
«Ювентус»: 2015, 2018, 2020
Збірні

Примітки

ред.
  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ FBref
  3. ↑ As — Madrid: PRISA, 1967. — ISSN 1888-6671
  4. ↑ а б http://www.juventus.com/it/squadre/prima-squadra/attaccanti/paulo-dybala/index.php
  5. ↑ Paulo Dybala — "nowy Messi" z polskimi korzeniami (Polish) . Sport.onet. Архів оригіналу за 5 квітня 2012.
  6. ↑ Scatta raduno rosanero: 25 convocati, assente giustificato Dybala (Italian) . Corriere del Mezzogiorno.
  7. ↑ atletico-huracan/1153605/ Институто — Уракан 2:0 (рос.). soccerway.com. 12 серпня 2011.
  8. ↑ atletico-aldosivi/instituto-atletico-central/1153615/ Альдосиви — Институто 2:2 (рос.). soccerway.com. 20 серпня 2011.
  9. ↑ Атланта — Институто 0:4 (рос.). soccerway.com. 8 жовтня 2011.
  10. ↑ Десампарадос — Институто 1:4 (рос.). soccerway.com. 26 березня 2012.
  11. ↑ Paulo Dybala player. Soccerway. 1 серпня 2012. Процитовано 23 жовтня 2011.
  12. ↑ Paulo Dybala player 2 (Spanish) . Instituto Atletico Central Cordoba. 1 серпня 2012. Архів оригіналу за 15 вересня 2011. Процитовано 23 жовтня 2011.
  13. ↑ Dybala, el pibe de los récords [Dybala, the kid of Records] (Spanish) . MundoD. 27 березня 2012.
  14. ↑ DYBALA HA FIRMATO [DYBALA SIGNED] (Italian) . US Città di Palermo. 20 липня 2012. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 20 липня 2012.
  15. ↑ a/ss-lazio-roma/us-citta-di-palermo/1351266/ Лаціо — Палермо 3:0 (рос.). soccerway.com. 2 вересня 2012.
  16. ↑ a/us-citta-di-palermo/uc-sampdoria/1351358/ Палермо — Сампдорія 2:0 (рос.). soccerway.com. 11 листопада 2012.
  17. ↑ «Ювентус» оголосив про перехід Дибали за 32 млн євро (рос.)
  18. ↑ football24.ua. Ювентус здобув вольову перемогу над Дженоа, Болонья мінімально обіграла Беневенто. Футбол 24. Процитовано 2 січня 2019.
  19. ↑ football24.ua. Ювентус – Янг Бойз – 3:0 – відео голів та огляд матчу. Футбол 24. Процитовано 19 січня 2019.
  20. ↑ football24.ua. Ювентус - Янг Бойз статистика матчу - 02.10.2018. Футбол 24. Процитовано 19 січня 2019.
  21. ↑ "Рома" повідомила про підписання контракту з Пауло Дібалою. campeones.ua (укр.). Процитовано 2022-20-07.
  22. ↑ Salernitana vs. AS Roma - Football Match Report - August 15, 2022. ESPN (англ.). Процитовано 22 грудня 2022.
  23. ↑ SUCCESSI IN CHIAVE EUROPEA PER ROMA E FIORENTINA (італ.). Офіційний сайт Серії А. 26 лютого 2024. Процитовано 27 лютого 2024.
  24. ↑ Dybala activates automatic and lucrative Roma contract extension to June 2026. football-italia.net (брит.). 25 січня 2025. Процитовано 18 лютого 2025.
  25. ↑ Dybala se ilusiona con ir a los Panamericanos de Guadalajara. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 4 липня 2015.
  26. ↑ Palermo: Dybala declina chiamata in Nazionale[недоступне посилання з квітня 2019] Mediagol.it
  27. ↑ Palermo, Dybala è cittadino italiano
  28. ↑ Soccer Teams, Scores, Stats, News, Fixtures, Results, Tables - ESPN. ESPN.com (англ.). Процитовано 31 січня 2023.
  29. ↑ Revealed: Every World Cup 2018 squad - Final 23-man lists | Goal.com. www.goal.com (англ.). Процитовано 31 січня 2023.
  30. ↑ Thankachan, Nidhun. Copa America 2019: Argentina announce 40-man preliminary squad for the tournament. www.sportskeeda.com (амер.). Процитовано 31 січня 2023.
  31. ↑ Creditor, Avi. Argentina reveals its Copa America squad. Sports Illustrated (амер.). Процитовано 31 січня 2023.
  32. ↑ Copa America 2019 - Qatar 0-1 Argentina - Live. beIN SPORTS (англ.). Процитовано 31 січня 2023.
  33. ↑ Messi's red card overshadows Argentina's encouraging win and Chile's end of an era. ESPN.com (англ.). 6 липня 2019. Процитовано 31 січня 2023.
  34. ↑ Paulo Dybala a striking new option for Argentina. The Irish Times (англ.). Процитовано 18 лютого 2025.
  35. ↑ Dihtiarenko, Yevhen (12 червня 2024). Пауло Дибала зробив татуювання своєї нареченої. Такого ви ще не бачили. ua.tribuna.com. Процитовано 18 лютого 2025.
  36. ↑ Чемпіон світу одружився з палкою брюнеткою – на весілля відмовилися приїхати брати і зіркова сестра. YeSport (укр.). Процитовано 18 лютого 2025.
  37. ↑ Плей-оф за вихід в аргентинську Прімеру

Посилання

ред.
  Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пауло_Дибала&oldid=44660035